Води Темзи часто виглядають сірувато-жовтими і непривітними. Проте фахівці кажуть, що зараз річка в межах Лондона хоч і не кришталево чиста, але жива.
Представник Агенції з питань довкілля Джеф Бейтман пам’ятає найгірші часи.
«До річок неможливо було підійти. Від них жахливо смерділо. У них нічого не жило. Темза у п’ятдесятих, наприклад, була проголошена мертвою рікою», – пригадує Джеф Бейтман.
Вмирати Темза почала ще в часи наполеонівських війн в Європі, коли в річку почали виводити каналізаційні стоки. Туалети з водяним змивом та умивальники з протічною водою зменшили для людей загрозу холери та інших хвороб, але почали швидкий процес убивства британських річок.
Що не вбила каналізація, те добили промислові відходи та сільськогосподарські хімікати, які дощ змивав із полів. У вісімнадцятому сторіччі в Темзі ще ловили лосося і форель, але 1958 року спеціальне наукове дослідження не виявило в річці у межах Лондона жодної рибини.
Десятиріччя на очищення
Понад 30 років пішло на те, щоб очистити Темзу та інші річки до стану, коли у них почало відроджуватися життя. Приватизовані британські водопостачальні компанії законом зобов'язані вкладати певну частину коштів в очищення стоків. Виявлені забруднювачі зобов'язані сплачувати штрафи за кожен окремий випадок.
Джеф Бейтман з Агенції з питань довкілля каже, що результату можна було досягти лише злагодженими діями землевласників, фермерів, промисловців та водопостачальних компаній.
Існують припущення, що найважливішим чинником стало те, що в Британії просто зменшилася кількість виробничих підприємств. Але фактом є те, що британське суспільство тепер набагато більше переймається проблемами довкілля. На перші позитивні результати пішло майже півсторіччя праці і значних коштів.
Представник Агенції з питань довкілля Джеф Бейтман пам’ятає найгірші часи.
«До річок неможливо було підійти. Від них жахливо смерділо. У них нічого не жило. Темза у п’ятдесятих, наприклад, була проголошена мертвою рікою», – пригадує Джеф Бейтман.
Вмирати Темза почала ще в часи наполеонівських війн в Європі, коли в річку почали виводити каналізаційні стоки. Туалети з водяним змивом та умивальники з протічною водою зменшили для людей загрозу холери та інших хвороб, але почали швидкий процес убивства британських річок.
Що не вбила каналізація, те добили промислові відходи та сільськогосподарські хімікати, які дощ змивав із полів. У вісімнадцятому сторіччі в Темзі ще ловили лосося і форель, але 1958 року спеціальне наукове дослідження не виявило в річці у межах Лондона жодної рибини.
Десятиріччя на очищення
Понад 30 років пішло на те, щоб очистити Темзу та інші річки до стану, коли у них почало відроджуватися життя. Приватизовані британські водопостачальні компанії законом зобов'язані вкладати певну частину коштів в очищення стоків. Виявлені забруднювачі зобов'язані сплачувати штрафи за кожен окремий випадок.
Джеф Бейтман з Агенції з питань довкілля каже, що результату можна було досягти лише злагодженими діями землевласників, фермерів, промисловців та водопостачальних компаній.
Існують припущення, що найважливішим чинником стало те, що в Британії просто зменшилася кількість виробничих підприємств. Але фактом є те, що британське суспільство тепер набагато більше переймається проблемами довкілля. На перші позитивні результати пішло майже півсторіччя праці і значних коштів.
