Доступність посилання

25 Вересень 2017, Київ 17:14

День батька у третю неділю вересня відзначають у багатьох країнах світу. Українці теж святкують, однак неофіційно. Низка громадських організацій виступають за відзначення цього дня на державному рівні. Адже це допоможе подолати кризу батьківства, зазначають психологи й соціологи.

Міністерство сім’ї, молоді та спорту повністю підтримує відзначення дня батька на офіційному рівні. 2008 року відомство також виходило з такою ініціативою до Кабінету Міністрів. Але уряд, посилаючись на фінансову кризу, відклав ухвалення рішення з цього приводу до покращення економічної ситуації в країні. А тепер на заваді адміністративна реформа, говорить головний спеціаліст відділу сімейної політики Міністерства освіти науки молоді та спорту України Федір Фомін. Водночас, гендерні стереотипи, які стосуються сім’ї, вже змінюються, стверджує чиновник.

«Безумовно, трохи міняється наше суспільство. Наприклад, уже сьогодні беруть батьки відпустки по догляду за дитиною. Це відсоток дуже малий, але він збільшується. Відповідальне батьківство розвивається, стереотипи, що тільки мати має виховувати дітей, а батько заробляти гроші, змінюються. Міністерство заклало нову загальнодержавну програму підтримки сім’ї до 2015 року, але вона, на жаль, не затверджена, бо триває реорганізація органів влади».

«…ти залишаєшся батьком»

Офіційний день батька в календарі свят допоможе акцентувати увагу суспільства на ролі тата в сім’ї, на необхідності відповідального батьківства, говорять представники громадських організацій. Адже виховання дітей лежить у більшості сім’ях лише на плечах мам. Так, декретну відпустку по догляду за дитиною бере не більше 2% татусів, говорить народний депутат Павло Унгурян. Водночас, наприклад у Фінляндії за маленькими дітьми доглядає більше половини тат, відзначив депутат.

«Можливо, цьому є історичні передумови, фінансово-економічні передумови. Але є така думка, що батько має лише приносити в сім’ю гроші. Але це не так. Бути батьком – це не тільки зачати цю дитину, це означає бути її наставником, вихователем, прикладом. Саме тому свято «День батька» дасть змогу акцентувати увагу саме на цій темі, протягом всього року проводити різноманітні заходи і наповнити цим змістом державну, суспільну політику».

Батькам, які розлучилися, пішли з сім’ї, треба нагадати про відповідальність перед своїми дітьми, говорить представник альянсу «Україна без сиріт» Павло Гладченко. «Навіть якщо сім’я у тебе не склалася, ти залишив свою сім’ю, створив нову, але у тебе є діти, ти залишаєшся батьком цих дітей. Ти несеш за них відповідальність у всіх сферах: і матеріальну, і психологічну, і духовну. Тобто, ти залишаєшся батьком, ти зобов’язаний приділяти час своїм дітям. Ти маєш підняти їх, допомогти їм стати кимось у житті. Тому що батько – це не тільки постачальник, але й вихователь, і друг, і наставник», – сказав він.

Брак чоловічого виховання

Чотири хвилини на день приділяє у середньому своїй дитині український батько, а доглядає хвору дитину тільки кожен десятий тато. Лише третина татусів допомагає дітям робити уроки. Ще менше тат відводить своїх дочок і синів до школи. Щоб змінити цю тенденцію, освітяни намагаються долучити до навчання і тат і мам. Про це розповідає регіональний директор мережі освітніх центрів Олена Ткаченко.

«Коли тато присутній на уроці, то дитина показує максимальний результат. Бо в нашому суспільстві присутність мами на зборах чи на уроці є звичайним явищем. А от коли приходить на урок тато, то це для дитини є приводом для гордості, радості, і вона намагається показати все найкраще, чого досягла. Тому, зауваживши це, ми часто практикуємо спеціальні відкриті уроки, які називаються «Відкриті уроки для наших татусів».

В Україні близько 13 мільйонів неповних сімей, і переважна більшість із них складається з дитини та матері. Та й навіть у повних сім’ях діти відчувають брак чоловічого виховання, говорять психологи. А для кожної дитини саме батько – взірець справжнього чоловіка. І батькова увага надає дитині відчуття захищеності, впевненості в собі, розповідає психолог Олена Ліщинська.

«Наприклад, у західній Європі чи в східних країнах батькова любов вважається оціночною (тобто, якщо ти відповідаєш критеріям, то я тебе люблю, а ні – то не люблю). А в нас оціночна любов іде якраз від мами. Мама, як правило, задає тон якихось досягнень, мотивує на якусь соціальну активність. А от тато якраз дуже часто проявляє безумовну любов. Тобто, ти мій син – я тебе люблю», – зауважила психолог.

Правила для тат

Що таке бути хорошим батьком? Не всі чоловіки знають відповідь на це запитання. Тож в Україні існують спеціальні курси для тат. Наприклад, у 13 областях України за підтримки обласних державних адміністрацій працює Всеукраїнська мережа Тато-шкіл. Відвідати таку школу або кризовий центр для чоловіків, щоб усвідомити свою роль у родині, можна абсолютно безкоштовно, говорить координатор мережі Тато-шкіл Володимир Марценюк.

«Є декілька напрямків. Гендерний напрямок: що таке гендер, демократична і тоталітарна сім’я, методи ненасильницького вирішення конфліктів у сім’ї. Ще один напрямок під умовною назвою «побутово-юридичний». Ми там даємо поради, як правильно облаштувати кімнату для дитини, як правильно ліжечко купити. А юристи навчають, як, наприклад, правильно оформити документи, щоб отримати від держави грошову допомогу», – розповів Марценюк.

Міжнародний центр батьківства в Україні розробив правила для тат. Зокрема, хороший батько відповідає за збереження життя дитини від моменту її зачаття. Він бере активну участь у виховному процесі дитини в тандемі з мамою, відповідає за матеріальне забезпечення своєї сім’ї, але таким чином, щоб робота не руйнувала здорових стосунків у родині. Також хороший батько відповідальний за духовне виховання, він передає через особистий приклад морально-етичні норми своїм дітям.
  • 16x9 Image

    Марічка Набока

     У 2004 році закінчила Український гуманітарний ліцей КНУ ім. Тараса Шевченка. У 2010 отримала диплом магістра журналістики Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. Має публікації в газеті «Громадський захисник», журналах «Книжник-review», «Київська Русь» та інших виданнях. Працювала в програмі «Підсумки» на телеканалі Ера. На Радіо Свобода – з 2007 року. Коло професійних зацікавлень: права людини, українська культура, волонтерський рух.

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG