Я хочу такого викладача з економіки! Згадую нудні лекції, на яких навіть спати не хочеться. Аж соромно згадувати про них після сьогоднішнього виступу Миколи Азарова в КНЕУ. Не Стів Джобс, звичайно, але у порівнянні з колегами – чудовий оратор.
Сьогодні склалося враження Микола Янович готує собі запасний аеродром. Аж приємно було дивитись, на стільки комфортно почував себе прем’єр в ролі викладача історії економіки. Престижний столичний виш, повна аудиторія студентів – краса…
Захоплено рідною [рідною для себе] мовою розповідав Азаров про російського реформатора Столипіна. Задоволено спілкувався зі студентами. А порада «вчитися жити за чужий рахунок» з уст очільника уряду взагалі викликала фурор у лекційній залі.
Все життя наставляти на правильний життєвий шлях молодих повних амбіцій людей, розповідати про «тих, на кого треба рівнятись» – як Вам така, Миколо Яновичу, перспектива?
Може й справді Азаров планує змінити прем’єрське крісло на затишну викладацьку?
Та, як на мене, надто вже багато уваги приділив Азаров проведенню паралелей між Столипіним та самим собою: президент «боїться висловити підтримку», народ не розуміє, і «поміщики» теж не в захваті… Ну що тут зробиш?
Ось який імідж формує собі пан Азаров: «не сприйнятий суспільством бунтар-реформатор». Як Столипін… Чи ні – навіть романтичніше – як Йен Кертіс. Тільки не так трагічно, звичайно…
Але ні, Миколо Яновичу. Масштаб не той... Для того щоб про Вашу реформаторську діяльність сперечалися, треба як мінімум проводити реформи, а не імітувати їх.
Сьогодні склалося враження Микола Янович готує собі запасний аеродром. Аж приємно було дивитись, на стільки комфортно почував себе прем’єр в ролі викладача історії економіки. Престижний столичний виш, повна аудиторія студентів – краса…
Захоплено рідною [рідною для себе] мовою розповідав Азаров про російського реформатора Столипіна. Задоволено спілкувався зі студентами. А порада «вчитися жити за чужий рахунок» з уст очільника уряду взагалі викликала фурор у лекційній залі.
Все життя наставляти на правильний життєвий шлях молодих повних амбіцій людей, розповідати про «тих, на кого треба рівнятись» – як Вам така, Миколо Яновичу, перспектива?
Може й справді Азаров планує змінити прем’єрське крісло на затишну викладацьку?
Та, як на мене, надто вже багато уваги приділив Азаров проведенню паралелей між Столипіним та самим собою: президент «боїться висловити підтримку», народ не розуміє, і «поміщики» теж не в захваті… Ну що тут зробиш?
Ось який імідж формує собі пан Азаров: «не сприйнятий суспільством бунтар-реформатор». Як Столипін… Чи ні – навіть романтичніше – як Йен Кертіс. Тільки не так трагічно, звичайно…
Але ні, Миколо Яновичу. Масштаб не той... Для того щоб про Вашу реформаторську діяльність сперечалися, треба як мінімум проводити реформи, а не імітувати їх.
