Доступність посилання

24 Вересень 2017, Київ 22:39

Осінь Вацлава Гавела


Вацлав Гавел плакат «Правда і кохання мають перемогти брехню й ненависть»

Прага – Не лише у чеській Празі, але й у багатьох куточка світу сьогодні згадують Вацлава Гавела. Відомому дисиденту, драматургу, політикові й державному діячеві сьогодні виповнюється 75 років. Та навіть якщо б і не перераховувати всіх титулів Вацлава Гавела, для дуже багатьох його ім’я є символом правди і свободи, послідовної й жертовної праці заради перемоги демократичних принципів.

Кожен, хто особисто зустрічався з Вацлавом Гавелом, і тоді, коли він очолював боротьбу з комуністичним тоталітаризмом, і коли став на чолі «оксамитної революції», і коли був обраний першим президентом Чеської Республіки – всі єдині у своїй думці: яка це скромна, принципова і чесна людина.

Коли в 1989 році Вацлав Гавел був обраний президентом Чехословаччини, багато хто побоювався, як здолає письменник, глибоко цивільна людина з 5-літнім тюремним стажем і досвідом підпільної роботи тягар політика і президентську владу. Але здолав. Вацлав Гавел довів, що можна вести безкомпромісну боротьбу за правду, не схиляючи голови перед тиранами, що політичне свавілля можна побороти непідкупністю, що свобода завойовується силою переконань і моралі.

Він винайшов і реалізував ідею «неполітичної політики» – громадської ініціативи мас, він навчає земляків не боятись говорити правду. Вже багато років Вацлав Гавел не втомлюється повторювати їм своє улюблене гасло «Правда і кохання переможуть».

Київські зустрічі Вацлава Гавела з дисидентами

Таким знають Вацлава Гавела і в Україні, переконаний відомий український дисидент, письменник і філософ Євген Сверстюк, який особисто зустрічався з Вацлавом Гавелом.

«У свідомості багатьох українців імена Томаша Масарика і Вацлава Гавела є найтеплішими світилами на горизонті 20-го віку і світло їх яснітиме ще довго. В українських дисидентів є багато спільних із чехами переживань. Ми пережили «празьку весну» 1968 року, як спалах творчих сил і навіть надію на гуманізацію «Негативного принципу». Ми також пережили чехословацький «діалог» із російськими танками, як останнє попередження нам перед арештами. Зате «оксамитна революція» стала для усіх святом і прелюдією незалежності України, а також і Помаранчевої революції», – зазначає Євген Сверстюк.

Він також із радістю згадує зустріч українських дисидентів із Вацлавом Гавелом у Київському державному університеті 1997 року.

«Зустріч організував перший секретар посольства Чеської Республіки Йозеф Гржегож. При згадці Вацлава Гавела його очі світилися тихою любов’ю. Ми в Україні дуже цінуємо принципову позицію Гавела: зустрітися лише з дисидентами. Змішування, як ми переконалися, веде до втрати обличчя. А в нашому світі так потрібні Обличчя і Особистості», – наголошує Євген Сверстюк.

Україна на небезпечному роздоріжжі – Гавел

Вісім років тому, виходячи на пенсію, Вацлав Гавел мріяв про те, що матиме більше часу на літературну працю й відпочинок. Але його осінь життя нагадує більше гаряче літо. Він написав нову п’єсу, здійснив давню мрію – став кінорежисером. І, звичайно, й далі невтомно відстоює правду і мораль в політиці. Це він недавно застеріг Україну перед небезпекою опинитися знову в ярмі несвободи і тоталітаризму, це його голос попереджає світ, що неморально зраджувати демократію заради комерції.

Сьогодні Вацлав Гавел – пенсіонер, живе у невеличкому будинку в тихому районі Праги, де немає ні охорони, ні огорож. Відпочиває він на дачі – відомому багатьом «Градечку» – хаті на семи вітрах, яку щоденно минають односельчани і дорогу до якої знає чи не вся країна, адже вхід до Вацлава Гавела вільний.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG