Депутат від партії регіонів Олег Царьов стверджує, що казино треба легалізувати. Адже зараз вони теж існують – в тіні – а прибутки від їхньої діяльності просто не потрапляють до бюджету. Однак Царьов вважає, що дозволити роботу казино слід лише в шикарних готелях, і відповідний законопроект він подав до верховної ради. За словами депутата, там чітко прописані критерії, щоб неможливо було відкрити гральний заклад під виглядом комп’ютерного клубу чи спортивного покеру.
«Ми повинні припинити тіньовий гральний бізнес, коли просто платять гроші контролюючим органам, кримінальним структурам і працюють, – говорить Олег Царьов. – Законопроект дасть можливість відкрити в Україні всього лишень чотири-п’ять казино у великих містах у чотирьох- і п’ятизіркових готелях, а в Криму – у тризіркових. Для того, щоб грали багаті, і ті гроші пішли на соціальні статті, на підвищення пенсій, соціальних стандартів»
По чийому гаманцю вдарять казино?
Існує ще один, навіть більш лояльний до грального бізнесу законопроект. Його створювали разом із представниками київської Спілки підприємств грального бізнесу. Цей законопроект дозволяє казино не лише в готелях, а й у розважальних центрах, площею не менше двох тисяч квадратних метрів, де казино займатиме не менше п’ятисот квадратних метрів, розповідає Юрій Кожема, голова спілки.
«Ми пропонуємо видавати казино ліцензію на 10 років, яка коштуватиме 40 мільйонів. Кількість обладнання для таких закладів становитиме не менше двадцяти гральних столів, – зазначає Кожема. – Якщо дотримуватися цих параметрів, то, за нашими розрахунками, держава буде отримувати мільярд вісімсот двадцять три мільйони гривень щорічно, з них у пенсійний фонд відраховуватиметься десь сімсот сімдесят мільйонів»
На думку підприємця, гральні автомати також можна дозволити, але тільки в самих казино. Адже саме засилля «одноруких бандитів» на вулицях українських міст і було головним аргументом на користь заборони грального бізнесу.
Казино – розвага для людей зі статками, стверджує Кожема: близько 65% відвідувачів таких закладів – іноземці, решта – «багаті і дуже багаті люди». Більшості відвідувачів – за сорок, тобто це люди зі статками, наголошує підприємець. «Тут не програвали квартир», – говорить він. На думку Юрія Кожеми, потрібно знайти баланс між інтересами держави і бізнесу.
Не все вимірюється грошима і поповненням бюджету, говорить депутат-«бютівець» Сергій Терьохін. Він виступає за жорстку політику щодо казино. Адже, на його думку, гральний бізнес ніколи не наповнював державний бюджет. Він наповнював тільки бюджети власників гральних закладів.
«Діти ставали залежними від цих закладів. Це – психічне захворювання, – зауважує Сергій Терьохін. – А тому, якщо Україна хоче мати здорових людей не тільки фізично, але й психічно, гральний бізнес повинен бути заборонений. Це – один із способів викачування грошей із бюджету українських родин».
Хочуть грати – хай грають і платять податки - соціолог
Соціолог Ірина Бекешкіна вважає, що повернути казино легальний статус потрібно. Адже будь-які заборони породжують бажання їх порушити, а тим більше заборони азартних емоцій. Якщо люди хочуть грати – хай грають і сплачують податки: інакше це все одно переміститься у якийсь підпільний бізнес. А закон про заборону грального бізнесу свою місію вже виконав – з вулиць зникли гральні автомати. Однак галузь повинна жорстко контролюватися державою.
«Казино у великих готелях – це, мені здається, правильно. У звичайних людей таких грошей нема – туди ходити і грати, – визнає соціолог. – Але було абсолютно неприпустимо, коли гральні автомати у нас стояли на кожному кроці, і люди спускали в них останні гроші. Це був «наркотик»: людям здавалося, що вони можуть відкусити ласий шматок загального пирога».
Незважаючи на заборону 2009 року, в одному з найдорожчих п’ятизіркових готелів Києва донедавна працювало казино. Не закривалося воно завдяки судовому рішенню: компанія протягом 3 років може займатися гральним бізнесом на підставі міжнародного законодавства, що захищає зарубіжні інвестиції. У МВС запевняють, що попри це на момент проведення перевірки заклад працював незаконно, і тому був закритий.
Загалом, з 2009 року за період дії закону «Про заборону грального бізнесу в Україні» встановлено майже 2,5 тисяч фактів незаконного проведення азартних ігор.
«Ми повинні припинити тіньовий гральний бізнес, коли просто платять гроші контролюючим органам, кримінальним структурам і працюють, – говорить Олег Царьов. – Законопроект дасть можливість відкрити в Україні всього лишень чотири-п’ять казино у великих містах у чотирьох- і п’ятизіркових готелях, а в Криму – у тризіркових. Для того, щоб грали багаті, і ті гроші пішли на соціальні статті, на підвищення пенсій, соціальних стандартів»
По чийому гаманцю вдарять казино?
Існує ще один, навіть більш лояльний до грального бізнесу законопроект. Його створювали разом із представниками київської Спілки підприємств грального бізнесу. Цей законопроект дозволяє казино не лише в готелях, а й у розважальних центрах, площею не менше двох тисяч квадратних метрів, де казино займатиме не менше п’ятисот квадратних метрів, розповідає Юрій Кожема, голова спілки.
«Ми пропонуємо видавати казино ліцензію на 10 років, яка коштуватиме 40 мільйонів. Кількість обладнання для таких закладів становитиме не менше двадцяти гральних столів, – зазначає Кожема. – Якщо дотримуватися цих параметрів, то, за нашими розрахунками, держава буде отримувати мільярд вісімсот двадцять три мільйони гривень щорічно, з них у пенсійний фонд відраховуватиметься десь сімсот сімдесят мільйонів»
На думку підприємця, гральні автомати також можна дозволити, але тільки в самих казино. Адже саме засилля «одноруких бандитів» на вулицях українських міст і було головним аргументом на користь заборони грального бізнесу.
Казино – розвага для людей зі статками, стверджує Кожема: близько 65% відвідувачів таких закладів – іноземці, решта – «багаті і дуже багаті люди». Більшості відвідувачів – за сорок, тобто це люди зі статками, наголошує підприємець. «Тут не програвали квартир», – говорить він. На думку Юрія Кожеми, потрібно знайти баланс між інтересами держави і бізнесу.
Не все вимірюється грошима і поповненням бюджету, говорить депутат-«бютівець» Сергій Терьохін. Він виступає за жорстку політику щодо казино. Адже, на його думку, гральний бізнес ніколи не наповнював державний бюджет. Він наповнював тільки бюджети власників гральних закладів.
«Діти ставали залежними від цих закладів. Це – психічне захворювання, – зауважує Сергій Терьохін. – А тому, якщо Україна хоче мати здорових людей не тільки фізично, але й психічно, гральний бізнес повинен бути заборонений. Це – один із способів викачування грошей із бюджету українських родин».
Хочуть грати – хай грають і платять податки - соціолог
Соціолог Ірина Бекешкіна вважає, що повернути казино легальний статус потрібно. Адже будь-які заборони породжують бажання їх порушити, а тим більше заборони азартних емоцій. Якщо люди хочуть грати – хай грають і сплачують податки: інакше це все одно переміститься у якийсь підпільний бізнес. А закон про заборону грального бізнесу свою місію вже виконав – з вулиць зникли гральні автомати. Однак галузь повинна жорстко контролюватися державою.
«Казино у великих готелях – це, мені здається, правильно. У звичайних людей таких грошей нема – туди ходити і грати, – визнає соціолог. – Але було абсолютно неприпустимо, коли гральні автомати у нас стояли на кожному кроці, і люди спускали в них останні гроші. Це був «наркотик»: людям здавалося, що вони можуть відкусити ласий шматок загального пирога».
Незважаючи на заборону 2009 року, в одному з найдорожчих п’ятизіркових готелів Києва донедавна працювало казино. Не закривалося воно завдяки судовому рішенню: компанія протягом 3 років може займатися гральним бізнесом на підставі міжнародного законодавства, що захищає зарубіжні інвестиції. У МВС запевняють, що попри це на момент проведення перевірки заклад працював незаконно, і тому був закритий.
Загалом, з 2009 року за період дії закону «Про заборону грального бізнесу в Україні» встановлено майже 2,5 тисяч фактів незаконного проведення азартних ігор.
