Українсько-польський кордон. Черги тут знову стали нормою. Недавно, з боку Польщі, я простояла з автом на митниці майже сім годин, а водії вантажних «фур» дрімають тут за кермом ще довше. Не виняток і рейсові автобуси, які курсують за графіками. Якщо пасажир, скажімо, поспішає на літак у Варшаву, то він має усі шанси запізнитися в аеропорт. Польські прикордонники працюють упівсили і нічого нікому не пояснюють. Вони пропускають машини так, як їм заманеться. Хоча, згідно європейських норм, перевірка паспорта мала б тривати кілька хвилин. Українські прикордонники та митники кивають у бік Польщі. Мовляв, це не вони, а польські колеги формують черги.
Схоже, що як тільки в Україні вимальовується дика для решти світу політична ситуація, на кордоні відразу з’являються шалені черги, – така собі демонстрація неповаги до народу, який дозволяє владі чинити безлад у державі. Зрештою, хіба можна по-іншому ставитись до народу, якщо він не здатен навести лад у себе вдома? Українців перестали розуміти у світі.
Розмови, дискусії, соцопитування про євроінтеграцію України знову виглядають кумедними. На конференції з цього питання вже перестали приїжджати поважні європейські інтелектуали. Бо між Україною та Європою вибудовується усе міцніший мур.
Пункти пропуску на кордоні вдосконалюють і розширюють, це вже цілі інфраструктури. Чи витрачала б Європа гроші на це, якби Україна мала хоч би найменші шанси найближчим часом вступити в ЄС?..
І якщо хтось каже, що справа Тимошенко його не обходить, то він глибоко помиляється. Вона зачіпає кожного, хто просить візу у посольстві, хто перетинає кордон, чиї діти запрошені у Європу з виступом чи на стажування і таке інше. Європейські санкції проти української влади, передусім, позначаться на простих громадянах, які з усіх сил намагаються вижити у країні тотальної корупції і брехні.
Таки мав рацію Юрій Луценко, коли написав, що ніхто не зробить за українців їхню домашню роботу. Від себе додам – «брудну» роботу…
Схоже, що як тільки в Україні вимальовується дика для решти світу політична ситуація, на кордоні відразу з’являються шалені черги, – така собі демонстрація неповаги до народу, який дозволяє владі чинити безлад у державі. Зрештою, хіба можна по-іншому ставитись до народу, якщо він не здатен навести лад у себе вдома? Українців перестали розуміти у світі.
Розмови, дискусії, соцопитування про євроінтеграцію України знову виглядають кумедними. На конференції з цього питання вже перестали приїжджати поважні європейські інтелектуали. Бо між Україною та Європою вибудовується усе міцніший мур.
Пункти пропуску на кордоні вдосконалюють і розширюють, це вже цілі інфраструктури. Чи витрачала б Європа гроші на це, якби Україна мала хоч би найменші шанси найближчим часом вступити в ЄС?..
І якщо хтось каже, що справа Тимошенко його не обходить, то він глибоко помиляється. Вона зачіпає кожного, хто просить візу у посольстві, хто перетинає кордон, чиї діти запрошені у Європу з виступом чи на стажування і таке інше. Європейські санкції проти української влади, передусім, позначаться на простих громадянах, які з усіх сил намагаються вижити у країні тотальної корупції і брехні.
Таки мав рацію Юрій Луценко, коли написав, що ніхто не зробить за українців їхню домашню роботу. Від себе додам – «брудну» роботу…
