Саме брак угоди щодо транспортування через територію Туреччини був головною перешкодою на каспійського газу до Європи. Питання тепер полягає у тому, який з трьох варіантів транспортування обере Туреччина.
Речник газогону «Набукко» Крістіан Долежал сподівається, що для успіху саме цього проекту потрібно заручитися ще і підтримкою азербайджанської сторони. «Зрозуміло, що «Набукко» має на меті транспортування газу з родовища ШахДеніз-2 та з інших місць Азербайджану. Тому нам важливо домовитися з азербайджанською стороною про координацію зусиль», – каже він.
З трьох запропонованих газогонів Європа підтримує «Набукко», бо він є найбільший і найдовший. Згідно з проектом, «Набукко» мав доставляти газ до серця Європи, австрійського Бауґартена.
Але саме лише родовище Шах-Деніз-2 має недостатньо розвіданих запасів, щоб заповнити потужності «Набукко». Тому, за словами Долежала, потрібна участь Туркменистану.
Туркменистан має треті за розміром запаси газу в світі, але він поспішає домовлятися з ЄС, як говорять експерти, з двох причин. По-перше, «Набукко» ще не почав будуватися. А по-друге, Туркменистан не хоче дратувати Росію, яка вважає «Набукко» конкурентним проектом, бо цей газогін іде в обхід Росії.
Та, на думку дослідника з канадського Карлтонського університету Роберта Катлера, цього місяця відбулася важлива зміна у настроях туркменського президента. Під час зустрічі з австрійським президентом Гайнцем Фішером Ґурбанґули Бердімухамедов вперше заявив про готовність Туркменистану постачати газ до Європи.
Матеріал підготували Марія Щур та Bruce Pannier