Доступність посилання

ТОП новини

Чи основних винуватців хочуть розстріляти за теракт у Мінську?


Вшанування пам’яті про загиблих через день після теракту, 12 квітня 2011 року
Вшанування пам’яті про загиблих через день після теракту, 12 квітня 2011 року
Мінськ – Верховний суд Білорусі завершує розгляд справи про теракт у мінському метро 11 квітня цього року, внаслідок якого загинуло 15 осіб і понад 200 було поранено. В процесі завершено допит підсудних та свідків, дослідження матеріалів справи, дебати. Обом підсудним, Дмитрові Коновалову і Владиславу Ковальову, прокурор вимагає максимального покарання – страти. Вирок мають винести 30 листопада.

За кілька тижнів до завершення цього процесу президент Олександр Лукашенко офіційно нагородив усю слідчу групу на чолі з заступником генерального прокурора Білорусі Андрієм Шведом, яка розкрила цей теракт і передала матеріали до суду. Верховний суд ще не оцінив їхні докази, але Лукашенко дав зрозуміти, що ніяких сумнівів у нього немає.

Це, кажуть у Білорусі, добре свідчить про атмосферу, у якій перебігає цей «процес століття», як його назвали в країні, про його політизований та обвинувальний характер.

Прокурор Олексій Стук у заключному виступі в судових дебатах заявив, що процес доказав, що саме Коновалов був організатором і виконавцем мінського теракту та ще кількох злочинів, а Ковальов був його підсобником, який знав про підготовку теракту та не доніс правоохоронним органам. Це, на думку прокурора, підтверджують показання у суді свідків, експертизи, відеозаписи спостереження у метро…

Прокурор заявив про «виключну небезпечність» обох для білоруського суспільства та закликав суд покарати їх смертю.

Відео є підробкою – адвокат

Адвокати у відповідь заявили, що відео, яке є головним доказом у справі, вилучене з порушеннями процесуальних норм, що воно має виразні сліди монтажу і є фактично підробкою.

Крім цього, адвокат Ковальова Станіслав Абразей заявив, що на цьому відео добре видно, як невідомі особи супроводжують Коновалова, який ніс велику торбу в метро, і що взагалі у справі дуже багато нестиковок.



Ще одною, мабуть, найбільшою нестиковкою у цьому процесі залишається те, що Верховний суд Білорусі так і не зміг встановити мотиви цього злочину.

Головний підсудний Дмитро Коновалов на суді не сказав нічого, відмовився він і від останнього слова. На попередньому слідстві перед камерами КДБ він повторяв лише, що зробив це «для дестабілізації обстановки у Республіці Білорусь». Адвокат Коновалова наприкінці процесу зауважив, що у випадку терактів Брейвіка у Норвегії знайдено великий маніфест терориста, а які мотиви були в Коновалова, слідство навіть не спробувало встановити.

«За терактом стоять інші люди»

Декотрі потерпілі від теракту відверто заявляли в суді, що не вірять у те, що ці два хлопці могли скоїти таке, і що докази, вивчені в суді, їх не переконали. Потерпілий Андрій Тишкевич, зокрема, зауважив у суді, що якщо на початку процесу він був переконаний, що судять винних у теракті, то на кінець суду такої певності в нього немає.

У потерпілих, які брали участь у процесі, залишилося багато запитань. Одна з них, Людмила Жечко, навіть висловила переконання, що «за терактом стоять інші люди».

У білоруському суспільстві багато хто не вірить слідству та висловлює побоювання, що справжні терористи або ті, хто організував цей теракт, можуть залишитися на волі.

Обурення в багатьох викликає вимога прокурора розстріляти Владислава Ковальова, якого звинувачують у недонесенні. Навіть за часів Сталіна за недонесення загрожувала не страта, а до 10 років ув’язнення, наголошує відомий білоруський блогер Будімір.

Проте якихось відкритих протестів проти поспішності суду в суспільстві немає. Протестує лише мати Ковальова, яка вважає, що справу «сфабриковано, щоб сховати справжніх злочинців».

Багато хто побоюється, що якщо суд підтримає пропозицію прокурора про страту обох обвинувачених, правду буде поховано разом із ними.
  • Зображення 16x9

    Валерій Калиновський

    Народився в 1967 році в Україні. Закінчив факультет журналістики Білоруського державного університету та аспірантуру в Інституті історії мистецтва, етнографії та фольклору Національної академії наук Білорусі. Із 1987 року працював в іванівській районній газеті на Берестейщині, мінській обласній газеті, республіканському виданні «Чырвоная змена», в парламентський газеті «Звязда» перших років незалежності Білорусі. Кореспондент Української служби Радіо Свобода в Мінську з 1994 року, з 2000 року – в Білоруській службі Радіо Свобода. Автор книг «Справа Бяляцького» (2012), «Пані Ельжбета. Історія однієї дружби» (2016), «Діти Франції. Історія сімей, які повірили Сталіну» (2019).

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG