Доступність посилання

17 Грудень 2017, Київ 22:19
Прийшли, розвалили, отруїли чадним газом, затоптали на смерть людину… Просто так – взяли і позбавили життя. А завтра саме так просто прийдуть у мій чи ваш дім і зроблять те, що їм заманеться. В історії України таке вже траплялося і не раз…

Щодня влада в Україні демонструє, що людина для неї – ніщо, порожнє місце. Щодня лунає брехня і знову брехня. А влада шукає винних. І таки знайшла – покійного, бо, мовляв, мав хворе серце… Цьому людина при здоровому глузді не повірить.

Геннадій Конопльов помер не у власному ліжку, не у своїй домівці біля рідних. Його душа переходила у вічний світ не у спокої та молитві. По ній топталися черевиками люди, яких на службі називають міліціонерами та рятувальниками. А він же хотів не так вже й багато – справедливості, гідного життя.

Є шість речей, що огидні Богові: язик брехливий, руки, що кров безневинну проливають, серце, що кує лихі задуми, ноги, що біжать до зла швидко, фальшивий свідок, що дихає брехнею. 27 листопада усе це було присутнім в донецькому наметовому містечку.

Мене не покидає думка, чому саме у Донецьку, де так підтримали колись цю владу, трапилася трагедія. Але це урок не лише донеччанам, але й усій Україні.
  • 16x9 Image

    Галина Терещук

    В ефірі Радіо Свобода з 2000 року. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Франка. Має досвід роботи на телебаченні і в газеті.

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG