Доступність посилання

11 Грудень 2017, Київ 06:17

Донеччина передвиборна: представники влади вже щосили грають м’язами


Запекла, на перший погляд, політична дискусія щодо того, за якою системою – пропорційною або мішаною – проводити парламентські вибори, від самого початку була безперспективною, а рішення Верховної Ради – цілком прогнозованим. Адже парламентській більшості в будь-якому випадку довелося б продавлювати вигідний для себе закон, як завжди, не соромлячись у методах досягнення своєї мети.

Цього від неї вимагала поточна політична кон’юнктура. Рейтинг правлячої команди зберігає стійку тенденцію до падіння, місць у партійних списках на всіх не вистачить, а отримати або продовжити собі найкращу з можливих гарантій безхмарного майбутнього в Україні Януковича у вигляді жаданого мандата хоче кожен із народних обранців. Тому передвиборна кампанія для найбільш спритних майбутніх кандидатів-мажоритарників стартувала задовго навіть до доленосного рішення парламентаріїв.

Однак, судячи з усього, і на мажоритарному полі конкуренція буде не з простих. Навіть у споконвічній вотчині регіоналів – Донецькій області – вибори не обійдуться без гризні представників влади різних рівнів та пов’язаних з нею скандалів. Адже не у всіх містах і селах Донбасу керівні посади сьогодні обіймають регіонали.

Дуже яскравий приклад невгамовного бажання пролонгувати собі статус народного обранця демонструє останнім часом нардеп Ігор Шкіря. Народний депутат іде до своєї мети напролом, не уникаючи конфліктів із градоначальниками навколишніх міст.

Тримаючи ніс за вітром невідворотних змін

Ігор Миколайович вчасно вловив поточний політичний момент і зрозумів, що прохідне місце в списку Партії регіонів йому цього разу навряд чи світить.

У 2006 році Шкіря голубом влетів у Верховну Раду під престижним 52-м номером у списку, а перед виборами-2007, коли горезвісному Донецькому клану терміново знадобилося наділити «чисто своїх» представників депутатською недоторканністю, Ігорю Шкірі вдалося вдертися лише на 157-й рядок партійного рейтингу. Тож чи варто говорити про сьогодення, коли бонзи Партії регіонів у своєму прагненні зберегти хоча б статус-кво у відносинах із «сім’єю Президента», яка стрімко набирає силу, зацікавлені насамперед у тому, щоб оточити себе найбільш відданими і перевіреними людьми.

Крім того, Ігор Миколайович із завидною завзятістю намагається грати у свою власну гру, іноді переходячи дорогу навіть першим особам держави.

Вторована стежка

А от розраховувати на перемогу у виборах по мажоритарному округу Шкіря має підстави. У 2002 році уродженцю Дзержинська Донецької області вже вдавалося пройти у парламент – від блоку «За єдину Україну!» по Селидівському виборчому окрузі №57, до складу якого на той момент і входило рідне місто кандидата.

Перед президентськими виборами 2010 року ЦВК перерозподілила округи. Дзержинськ увійшов до складу округу №52, якому відтоді належать ще й Калінінський район Горлівки і місто Дебальцеве. Крім того, Партія регіонів закріпила Ігоря Шкірю за даною виборчою територією як куратора від Партії регіонів.

Таким чином, Шкіря вже від березня поточного року став зондувати відносно нову для себе територію у пошуках шляхів до парламенту 7-го скликання і навіть вступив у конфронтацію з тамтешніми мерами міст.

Чужі серед своїх і свої серед чужих

На останніх виборах до місцевих рад кандидати від правлячої партії пролетіли повз головних владних постів у Горлівці та Дебальцеві, а крісла міських голів отримали висуванці «Сильної України» і Комуністичної партії – Євген Клеп і Володимир Проценко, відповідно.

З іншого боку, політична ситуація в міськрадах цих міст ускладнюється тим, що більшість мандатів в обох депутатських корпусах все одно за регіоналами. Цікаво, що у тому ж Дебальцеві за партійними списками Партії регіонів до міськради пройшло всього 18 депутатів, у той час як по «мажоритарці» – 22. Що стосується Горлівки, то тут все навіть цікавіше: 24 проти 35!

Все це вкотре свідчить про те, що регіоналам напередодні виборів була життєво необхідна мішана система.

Саме завдяки мішаній системі виборів регіоналам все ж таки вдалося отримати контрольний пакет влади в обох міськрадах: 59 із 76 у Горлівці і 40 із 46 в Дебальцеві. Це також означає, що вирішальний голос на сесіях у будь-якому випадку номінально залишається за «біло-блакитною» більшістю. Причому, фракції регіоналів при великому бажанні здатні не тільки саботувати будь-які починання мерів-«чужинців», але й домогтися відставки законно обраних міських голів.

10 березня поточного року в перебігу звітно-виборчої конференції Дебальцевської міської організації Партії регіонів Ігор Шкіря назвав мера Дебальцева, комуніста Володимира Проценка, «головною поразкою Партії регіонів» і «чужинцем, який не йде на контакт», та пообіцяв, що зняття мера – питання часу. За словами народного депутата, «виправити помилку з його обранням (Проценка – автор) технічно і практично можливо».

Не забуває Шкіря дбати і про свої ж тили. Він заздалегідь провів у Дебальцеві міську конференцію Партії регіонів і посадив у крісло керівника організації надійну людину. Подібні перестраховки для народного депутата зовсім не зайві. Наприклад, у Дзержинську місцеві «регіонали» вже встигли пояснити Шкірі, що будуть висувати на мажоритарку власного кандидата від гірників.

Наступною під перехресний вогонь нардепа-регіонала потрапила 300-тисячна Горлівка, в якій на останніх виборах міського голови перемогу здобув висуванець «Сильної України» Євген Клеп, який набрав майже 50% голосів виборців. Стосунки Шкірі і Клепа не склалися вже в березні 2011 року, коли Ігор Миколайович під час особистої зустрічі з горлівським мером спробував пояснити Клепі, хто реальний господар у місті. Дивно, але 29-річний Євген Клеп, незважаючи на свій вік, не побажав присягнути представнику владної верхівки.

Нинішній мер від «Сильної України», який раніше обіймав посаду голови горлівського селища Пантелеймонівка, за лічені місяці свого правління зумів заручитися підтримкою більшої частини дипкорпусу у ввіреному йому виборцями місті. Ініціативи градоначальника нерідко викликають схвалення з боку фракцій, що представляють в міськраді 7 партій. Також представник «Сильної України» користується підтримкою приблизно 35-37 депутатів від Партії регіонів, що найбільше дратує Шкірю.

Розкол у лавах молодших соратників Шкірі висвітився в тому числі і публічно – на місцевій ТРК. Минулого місяця депутати Горлівської міськради від Партії регіонів Лариса Алексєєва і Надія Опалюк досить неприємно відгукнулися в ефірі про керівника апарату міської організації регіоналів і свою колегу по роботі в місцевому «білому домі» – Наталю Бондар, яка нібито через свої особисті амбіції не дає працювати молодій міський команді. Не забарилися Алексєєва і Опалюк згадати про Ігоря Шкірю. Останній, на їхню думку, провокує місцеві розбірки.

Коли мета виправдовує засоби… і оточення

Виправити невигідну для себе розстановку сил у Горлівці новоспечений претендент на мандат-2012 перш за все планує за зразком Дебальцева – рокіровками в місцевих організаціях Партії регіонів, голосно названими «реформуванням». Наміри народного депутата вже були публічно озвучені депутатом Горлівської міськради, членом ради міської парторганізації Партії регіонів Олександром Бєлоусовим.

Іншим важливим напрямком боротьби з супротивником в особі Клепа є для Шкірі дискредитація його імені в мас-медіа. Розв’язана народним депутатом декілька місяців тому інформаційна війна проти Горлівського міського голови, про яку чимало повідомлялося в ЗМІ, в кінці жовтня, схоже, знайшла нове дихання і форми.

Заручником протистояння мера і нардепа став горлівський тижневик «Кримінал-експрес. Регіональний випуск». Засновник газети Олександр Білінський розповів, що невідомі, повністю скопіювавши дизайн газети, випустили у світ два номери нового видання – «Кримінал-експрес міський випуск». Публікації в газеті переважно були спрямовані на негативне висвітлення діяльності саме градоначальника Горлівки.

На думку прихильників Клепа, клонування горлівського періодичного видання вигідне насамперед Шкірі.

Характерною рисою тактичної боротьби народного депутата з опонентами є також консолідація всіх їхніх заздрісників і супротивників з числа тих, хто мають хоча б який-небудь вплив і ресурси, під своїми прапорами.

Одним із союзників Шкірі від певного часу став депутат Донецької облради від Партії регіонів і досить впливовий горлівчанин Сергій Виниченко. Вочевидь, наміри Клепа з передачі прав на вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) у Горлівці комунальному підприємству з більш щадними, ніж чинні, для громадян тарифами йдуть урозріз із бізнес-інтересами обласного депутата та його рідного брата в Горлівській міськраді, котрі заробляють собі на хліб із червоною ікрою і на цій господарській галузі. Причому, «сміттєві» тарифи у Горлівці сьогодні одні з найвищих в області.

Знайшлися на боці Шкірі і люди з більш специфічною репутацією. Мова йде про віце-президента Горлівської федерації боксу – Армена Саркісяна. За даними джерел у правоохоронних органах, цей чоловік доводиться кумом одіозному Юрі Єнакіївському і призначений ним «смотрящим» за Горлівкою. Зокрема, Саркісяну не сподобалося те, що Клеп серйозно зацікавився розпочатим ще за часів правління колишнього мера Івана Сахарчука процесом відчуження з комунальної власності будівлі 2-ї міської лікарні та її поверненням назад. Сьогодні в цьому приміщенні розташовується місцевий нічний клуб «Зефір», власником якого і вважається Саркісян.

Специфічної зовнішності «людей Армена» можна було побачити на одному з мітингів, спрямованих проти діяльності керівництва міста. У вуличній акції, яка налічувала 200-300 осіб, також брали участь працівники місцевого заводу «Фільтр», засновником якого є чинний депутат Горлівської міськради від Партії регіонів Віталій Поляков. Кажуть, що Шкіря спокусив останнього обіцянкою згодом подарувати тому мерство в разі свого переобрання в парламент.

З іншого боку, може статися, що нардеп даремно витрачає власні час, сили і засоби. Адже щодо своїх претензій на такий ласий для Шкірі виборчий округ ще не висловлювалися визначний нардеп-регіонал Микола Янковський, якого в Горлівці завжди називали «Татком», і новий власник горлівського «Стиролу», багатющий олігарх Дмитро Фірташ, якого деякі експерти вважають особливо наближеним до Віктора Януковича. Ці персони займають незрівнянно вищі сходинки на владній драбині, ніж Шкіря. З ними такі номери, як з міськими мерами, точно не пройдуть.


Артем Фурманюк – журналіст

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG