Доступність посилання

18 Листопад 2017, Київ 01:56

Євгенія Олійник

Київ – Письменник Мирослав Дочинець презентував у Києві нову книгу «Вічник», яку Національна спілка письменників України висунула на здобуття Шевченківської премії цього року. Роман, що кілька місяців поспіль лідирує серед продажів у деяких книгарнях, уже встигли назвати книгою століття в українській літературі. Сам автор критично ставиться до таких заяв і каже, що писав книгу для себе.

Мирослав Дочинець – закарпатський письменник, книговидавець, журналіст, редактор заснованої ним же газети «Новини Мукачева». Він є автором
книг «Гірчичне зерно», «Він і вона» та «Лис у винограднику». Герой його нового роману «Вічник. Сповідь на перевалі духу» – реальна людина, закарпатець Андрій Ворон. Мирослав Дочинець був знайомий із цією людиною і записав його спогади. Зрештою з’явився роман.

За свої 104 роки життя Андрій Ворон пройшов через усі випробування, які випали минулого століття на долю його краю. Передусім йдеться про роки Другої світової війни та повоєнні радянські десятиліття. Довелося Андрієві Ворону як «ворогу народу» відсидіти свій термін на Колимі. Але всупереч усім поневірянням він не став жертвою драматичних обставин.

Мені хотілося подати образ людини-борця
Мирослав Дочинець
«Цей герой – ніхто. Там немає ані професії, ані імені, ані національності, бо він був вищим від усього цього. Мені хотілося подати образ людини-борця. Ця людина підноситься на тлі тих режимів, що її кришили», – каже автор.


Мирослав Дочинець наголошує, що насправді «Вічник» – роман про
силу людського духу.

«Пишучи цю книжку, я думав про Клода Моне»

«У цій книзі немає нічого нового. Почитайте апостола Павла, це мій улюблений прозаїк, до речі, і не треба нічого читати більше. Пишучи цю книжку, я думав про Клода Моне, який все життя прагнув намалювати сяйво повітря. А я от намагався вловити любов, віру і надію між рядків. Це вилилося у сповідь конкретної людини. Я писав цю книгу для себе, піднімаючи свій дух і укріплюючи його», – розповідає Мирослав Дочинець.

Філософ, публіцист, політв’язень радянських часів Євген Сверстюк назвав роман Дочинця «книгою століття» в українській літературі. І справа навіть не в номінації на Шевченківську премію, запевняє він.

Більшість людей зацікавилось головним героєм як цілителем
Євген Сверстюк
«Від «Вічника» віє чистим вітром з гір. Це більше ніж література. Там є та глибинна справжність. Більшість людей зацікавилось головним героєм як цілителем. Світ хворий і хоче зустріти свого доброго лікаря. Це роман, який вчить і який дає образ людини, що вчиться все життя», – наголошує Євген Сверстюк.

Головний редактор «Української літературної газети» Михайло Сидоржевський відзначає, що поява «Вічника» стала резонансною подією в українському культурному світі.

«Якщо така книжка затребувана суспільством, то це свідчить про те, що воно дійшло до якоїсь нижчої точки свого руху і починає шлях до оздоровлення», – каже він.

Книга була перекладена російською мовою, готується також переклад англійською. Проте сам Мирослав Дочинець не сприймає своєї книги іншою мовою, ніж українською.

«Я не можу це читати, це мертва дитина для мене, чесно кажучи, хоча я дуже поважаю письменника, що працював над цим. У перекладі зникло те, що було поміж рядків»,– вважає автор «Вічника».

Зараз письменник працює над новою книгою, що також, за його словами, присвячена сильній особистості.

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG