Доступність посилання

22 Листопад 2017, Київ 04:27
Що має спільного британський письменник Джордж Орвел із українськими біженцями, які після Другої світової війни опинилися в таборах біженців у Німеччині та Австрії? Виявляється, дуже багато. Коли його славний твір «Ферма тварин» потрапив їм до рук, вони раділи, що нарешті хтось на Заході так проникливо зрозумів і описав Радянський Союз, цей союз, куди Червона армія за допомогою американців та британців хотіла їх репатріювати.

Вашингтонський прес-клуб отримав цими днями подарунок – український переклад твору Джорджа Орвела «Ферма Тварин», виданий 1947 року в Німеччині зі вступом, який написав сам Орвел. Зробила цей подарунок американська журналістка українського походження Андреа Халупа (ми з’ясовуємо, чи ми родичі – І.Х.). Вона отримала цю книжку від свого дядька, який колись був інтернованим у таборі біженців у містечку Гайденау.

Післявоєнне таборове життя українських біженців було бурхливим і насиченим. У таборах українці створили школи, самодіяльні гуртки, театри. Це фактично були маленькі автономні країни, в яких українці з різних частин України жили разом, працювали і творили.

Молодий науковець Ігор Шевченко якось здобув англомовний примірник «Ферми тварин». Його вразило, наскільки цей твір віддзеркалював життя в Радянському Союзі.

Шевченко вивчив англійську мову, слухаючи «Бі-Бі-Сі». Він часто читав іншим біженцям цей твір вголос і перекладав на ходу. Якось Шевченкові вдалося дізнатися адресу Орвела, і він написав йому листа з проханням дати дозвіл на український переклад твору. Орвел довго не вагався і дав добро. Письменник був дещо засмучений тим, як видавці відмовлялися видати «Ферму тварин» в Англії, інтелектуальні кола тоді ще були великими симпатиками більшовизму і багато хто не хотів розсердити свого воєнного партнера Сталіна. Отож Орвел хотів, щоб якомога більше людей могли прочитати його книгу.

Орвелл і Шевченко листувалися, узгоджували переклад і новий вступ, який до свого твору написав Орвел (читайте його в інтернеті тут).

Мюнхенське видавництво «Прометей» надрукувало твір і кинуло його по таборах. Цей український переклад був першим перекладом твору на іншу мову. Перекладач Ігор Шевченко виступив під псевдонімом Іван Чернятинський, і був це далекий 1947 рік.

На жаль, велику партію книг захопили американці і передали їх червоним, які, звичайно, спалили все.
Фрагмент обкладинки книги «Ферма тварин»
Фрагмент обкладинки книги «Ферма тварин»

Переплетення шляхів

Коли журналістка Андреа Халупа дізналася про Орвела та українців, вона зрозуміла, що знайшла те, чого бракувало в її кіносценарії про Голодомор. Вона вирішила завершити свій проект сценою, в якій українські біженці, багато хто з яких пережив Голодомор, читають «Ферму тварин».

«Ось люди, хто пережив страшний Голодомор, мій дядько, його син з таборів приніс цю книгу, іскра життя мерехтить, це радісний кінець, правда вийде на поверхню. Це остання сцена, біженці, які роздають іншим цю книгу», – розповідла журналістка.

На обкладинці книги свиня з батогом, вдалині зморена коняка тягне навантажений віз. Орвел хотів, щоб обкладинка була простою, але українці зробили по-своєму, каже Андреа: «Коли Орвел і Шевченко узгоджували деталі перекладу, Орвел сказав, що на обкладинці хотів би мати лише назву твору. Він хотів утримати творчий контроль. Але українці зробили так, як вони вміють, і маємо цю багату, промовисту картину» .
Ігор Шевченко
Ігор Шевченко

Ігор Шевченко став відомим нині вченим-візантистом, був головою Міжнародної асоціації візантистів, почесним головою Української академії мистецтв та наук у США, професором низки університетів, насамкінець професором Гарвардського університету, мав блискучу наукову кар’єру. Разом із професором Омеляном Пріцаком Ігор Шевченко був співзасновником Українського наукового інституту Гарвардського університету (УНІГУ). Він помер у грудні 2009 року. У всіх некрологах згадують його переклад «Ферми тварин».
  • 16x9 Image

    Ірина Халупа

    На Радіо Свобода від 1990 року. Редактор і ведуча передач «Україна і світ», «52:30 у різних вимірах», «Вечірня Свобода», «Українське коло», «30 хвилин у різних вимірах». У 2001-2007 роках заступник директора Української редакції. 2007-2011 роки – директор редакції. Жила в п’яти країнах. Люблю мови, подорожувати, українську літературу 1920-30-х років, мистецтво та старі фільми. Не терплю фальш і брехню. Щоб не збожеволіти від української політики – вишиваю.

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG