Доступність посилання

18 Грудень 2017, Київ 20:49
Київ – В атмосфері Діони, супутника Сатурна, виявили кисень. Точне його походження наразі не відоме. Вчені припускають, що кисень виник внаслідок впливу заряджених частинок радіаційного поясу Сатурна на водяний лід, з якого складається Діона. У ЗМІ наголошують: відкриття NASA підтверджують теорію про те, що супутники Сатурна і Юпітера можуть бути придатними для життя.

Виявленням за допомогою апарату «Кассіні» молекулярних іонів кисню на Діоні вчені, перш за все, прямо підтвердили наявність у цього супутника кисню в атмосфері, хай і дуже розрідженій. Півроку тому, коли про існування тонкого шару атмосфери на Діоні вперше заявили німецькі дослідники, про кисень у її складі йшлося радше гіпотетично: про наявність іонізованої атмосфери свідчили викривлення магнітного поля Сатурна при рухові супутника крізь нього.

Тепер, коли кисень зафіксовано, вчених більше цікавить його походження. National Geographic, коментуючи відкриття команди NASA, пояснює: в атмосфері Землі кисень переважно є продуктом фотосинтезу, в якому беруть участь, наприклад, бактерії, планктон чи дерева. Але кисень на Діоні, найімовірніше, є результатом взаємодії космічних часток і водяного льоду, з якого складається супутник.

«Сатурн має досить сильне магнітне поле з великою кількістю іонізованих часток, які обертаються довкола нього на дуже великій швидкості», – розповідає співавтор дослідження Роберт Токар. Коли ці заряджені частки «бомбардують» поверхню Діони, пояснює Токар, внаслідок цього процесу з льоду вивільнюються молекули кисню й водню.

Сама по собі Діона нині не дає надії на існування на ній якихсь мікроорганізмів: температура там нижча за мінус 186 градусів за Цельсієм, і на цьому супутнику немає води в рідкому стані, яка є невід’ємною передумовою життя. Але, окрім Діони, раніше кисень виявили також на Реї (ще одному супутнику Сатурна), і припускають, що такий же процес вивільнення кисню з льоду може відбуватися і на супутниках Юпітера Ганімеді, Європі та Каллісто.

Процеси «киснетворення» на всіх цих космічних об’єктах досі до кінця не досліджені, однак неабияк цікавлять і Токара, і його колег. За словами дослідника, на Європі, наприклад, кисень, вивільнений із льоду на поверхні, може входити в контакт із підземним океаном, де, за наявності вуглецю, можливе виникнення мікробного життя.

Вчені впевнені: знаючи особливості появи вільного кисню в атмосфері, вони наблизяться до розгадки питання про існування позаземного життя – або щонайменше перспектив такого існування.

Обман імунної системи – задля ефективнішої трансплантації

Американські вчені знайшли спосіб обдурити імунну систему. Мета експерименту – покращити процес трансплантації, зокрема, виключити необхідність для пацієнта після операції до кінця життя вживати препарати, які придушують імунну систему й таким чином відвертають відторгнення пересадженого органа або тканини.

Метод полягає у тому, що перед пересадженням органу пацієнт проходить хіміотерапію, що придушує активність кісткового мозку. Саме в ньому містяться незрілі кровотворні стовбурові клітини, з яких постають усі клітини крові, зокрема, й клітини імунної системи. Потім разом із органом (в експерименті йшлося про нирки) реципієнтові пересаджують і спеціально підготовані клітини кісткового мозку донора.

У разі успіху в тілі реципієнта виникають дві системи кісткового мозку. «Ми намагаємося дати можливість мирно співіснувати клітинам донора й реципієнта», – цитує Reuters хірурга Джозефа Левенталя з чиказької лікарні Northwestern Memorial Hospital, де тривав експеримент.

Джозеф Левенталь зазначає: якщо після операції пересаджений кістковий мозок донора приживається й починає ділитися і продукувати власні клітини імунної системи, це зводить до мінімуму чи й цілком усуває подальшу необхідність вживати препарати, які придушують імунітет і тим відвертають відторгнення пересадженої нирки.

Із восьми пацієнтів, які взяли участь в експерименті, п’ять врешті змогли прожити не менш як рік, не вживаючи ці препарати, а одна жінка з них живе так уже майже два роки – результати аналізів засвідчили, що в них донорські органи і без стороннього впливу приживаються нормально. Іще в двох це спрацювало частково, і вони приймають значно менші дози таких препаратів, ніж без застосування нового методу.

У динозаврів було переливчасте пір’я

Група палеонтологів із Університету Акрона, що у США, повідомила про відкриття нового викопного зразка особливого виду динозаврів – чотирикрилого мікрораптора. Рисою, яка робить його унікальним серед своїх співродичів, є наявність пір’я. Своїм чорним глянцевим оперенням мікрораптор так схожий на деяких птахів, що низка дослідників навіть пропонувала зарахувати його до цієї групи хребетних. Однак автори відкриття наголошують: для такого простого рішення – надто багато суттєвих відмінностей.

Як пише Discovery News, пернатий динозавр жив близько 130 мільйонів років тому. Вперше залишки мікрораптора виявили ще у 2003 році. Мікрораптор мав зубасту пащу, кігті на крилах і довгий хвіст. Він також мав дві пари крил – на передніх і задніх лапах, щоправда, літати навряд чи вмів – хіба що, кажуть палеонтологи, міг планувати з одного дерева на інше.

Новий скам’янілий зразок, знайдений нині, дав дослідникам змогу проаналізувати добре збережені відбитки пір’я мікрораптора за допомогою електронного мікроскопу-сканера й розгледіти меланосоми – крихітні утворення, які визначають колір пір’я. Після цього вчені порівняли розташування меланосом мікрораптора з тими, які мають сучасні птахи. Відомо, що якщо меланосоми розташовані в чіткій структурі, це забезпечує темніший колір – так з’ясували, що мікрораптор мав чорне оперення. А зі щільності цього розташування дійшли й висновку, що це пір’я ще й переливалося, от тільки лишається невідомим, якими саме кольорами.

Один зі співавторів дослідження, професор Метью Шокі розповідає, що вчених особливо зацікавив хвіст мікрораптора з особливо довгими пір’їнами. «Раніше ми думали, що ци пір’їни допомагали пернатим динозаврам у польоті. Але нині ми дійшли до висновку, що, навпаки, вони лише заважали і були радше прикрасою, користь від якої була хіба що у шлюбний період», – зазначає він. Вчені тепер порівнюють роль такого хвоста з хвостом павича.

Одне з основних питань, яке порушило нове відкриття, – а що, якщо й інші подібні до мікрораптора динозаври могли мати оперення? Якщо це так, поширене нині уявлення про динозаврів уже найближчим часом можуть ґрунтовно переглянути.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG