Від застуди з’їжте м’яса шакала, від неплідності статевий орган вовчиці – такі «нетрадиційні методи» самолікування стають дедалі традиційніші в деяких регіонах Таджикистану. Офіційна ж медицина в цій країні вважається безплатною, та не всіх задовольняє, а ще й реально не всім по достатках.
Хворий на туберкульоз Назірджон Назіров із Хатлонської області на південному заході Таджикистану зовсім не радий із перспективи провести на лікуванні півроку в лікарні. Тож він знайшов собі, як гадає, швидшу альтернативу.
«Коли ти хворий, то хочеш швидше видужати і слухаєш кожної поради, сподіваючись, що це поверне здоров’я. Мені зцілитель сказав їсти м’ясо дикобраза, і я заплатив нашим мисливцям, щоб вони його мені роздобули», – каже він.
Такі розповіді бентежать лікарів. Керівник туберкульозного шпиталю в місті Кулобі Рагматулло Джураєв розповідає: скільки вони не кажуть людям, що м’ясом дикобраза туберкульозу не вилікувати, що швидкого способу видужати від цієї хвороби не існує, ті все одно продовжують вдаватися до сумнівного самолікування.
У багатьох районах Хатлонської області, де туберкульоз значно поширений, м’ясо дикобраза продається на чорному ринку вдвічі дорожче, ніж коштує якісна яловичина, – по 40 сомоні (понад 67 гривень) за кілограм.
Таке самолікування – це не тільки відсутність власне лікування, коли люди можуть врешті звернутись-таки до лікаря, коли вже буде надто пізно. Як каже заступник керівника таджицького Національного центру серцевих захворювань у Душанбе Гусейн Рагмонов, найпопулярніші нетрадиційні заходи серед пацієнтів із депресіями, безсонням, хронічними болями чи неплідністю, хоча іноді до цього вдаються й хворі на серце.
Іноді таке самолікування доводить до біди відразу. У райцентрі Мумінободі Хатлонської області до лікарні потрапило подружжя з майже смертельним отруєнням – як розповіла їхня родичка, ті в намаганні народити дитину вдалися до «народного рецепту» проти неплідності і за порадою зцілителя з’їли статевий орган вовчиці.
Медицина «безплатна», та не всім доступна
Лікарів і лікарень у Таджикистані не бракує, навіть у віддалених сільських регіонах, медичне обладнання теж переважно відносно сучасне, а медицина офіційно безплатна. Та до самолікування людей доводить не тільки згадане бажання знайти «простий вихід», а й те, що до лікарів часто ставляться як до скорумпованих хабарників.
Таджицький експерт із соціальних питань Давлатмурод Джумаєв із Душанбе каже, що кожна дія лікаря має встановлену ціну, «і цього не оминути».
«Якщо ви йдете до зцілителя чи до мули, то можете заплатити їм скільки хочете, хоч 1–3 сомоні (1,70–5 гривень), а прийшовши до лікаря, заплатите не менш як 5 сомоні (8,40 гривні) тільки за виписаний рецепт, іще до початку самого лікування. А ще й ліки дорогі, багато хто не може дозволити собі й половину приписаного», – каже експерт.
До того ж умови перебування в провінційних таджицьких лікарнях, де електрика може бути лише по кілька годин на день, а туалет у будці в дворі, відраджують багатьох від традиційної медицини.
Тож хворий на туберкульоз Назірджон Назіров каже, що таки «полікується» тим часом м’ясом дикобраза – а раптом таки допоможе?
Матеріал підготували Сергій Драчук, Farangis Najibullah і Мӯъмин
Аҳмадӣ
Хворий на туберкульоз Назірджон Назіров із Хатлонської області на південному заході Таджикистану зовсім не радий із перспективи провести на лікуванні півроку в лікарні. Тож він знайшов собі, як гадає, швидшу альтернативу.
«Коли ти хворий, то хочеш швидше видужати і слухаєш кожної поради, сподіваючись, що це поверне здоров’я. Мені зцілитель сказав їсти м’ясо дикобраза, і я заплатив нашим мисливцям, щоб вони його мені роздобули», – каже він.
Такі розповіді бентежать лікарів. Керівник туберкульозного шпиталю в місті Кулобі Рагматулло Джураєв розповідає: скільки вони не кажуть людям, що м’ясом дикобраза туберкульозу не вилікувати, що швидкого способу видужати від цієї хвороби не існує, ті все одно продовжують вдаватися до сумнівного самолікування.
У багатьох районах Хатлонської області, де туберкульоз значно поширений, м’ясо дикобраза продається на чорному ринку вдвічі дорожче, ніж коштує якісна яловичина, – по 40 сомоні (понад 67 гривень) за кілограм.
Таке самолікування – це не тільки відсутність власне лікування, коли люди можуть врешті звернутись-таки до лікаря, коли вже буде надто пізно. Як каже заступник керівника таджицького Національного центру серцевих захворювань у Душанбе Гусейн Рагмонов, найпопулярніші нетрадиційні заходи серед пацієнтів із депресіями, безсонням, хронічними болями чи неплідністю, хоча іноді до цього вдаються й хворі на серце.
Іноді таке самолікування доводить до біди відразу. У райцентрі Мумінободі Хатлонської області до лікарні потрапило подружжя з майже смертельним отруєнням – як розповіла їхня родичка, ті в намаганні народити дитину вдалися до «народного рецепту» проти неплідності і за порадою зцілителя з’їли статевий орган вовчиці.
Медицина «безплатна», та не всім доступна
Лікарів і лікарень у Таджикистані не бракує, навіть у віддалених сільських регіонах, медичне обладнання теж переважно відносно сучасне, а медицина офіційно безплатна. Та до самолікування людей доводить не тільки згадане бажання знайти «простий вихід», а й те, що до лікарів часто ставляться як до скорумпованих хабарників.
Таджицький експерт із соціальних питань Давлатмурод Джумаєв із Душанбе каже, що кожна дія лікаря має встановлену ціну, «і цього не оминути».
«Якщо ви йдете до зцілителя чи до мули, то можете заплатити їм скільки хочете, хоч 1–3 сомоні (1,70–5 гривень), а прийшовши до лікаря, заплатите не менш як 5 сомоні (8,40 гривні) тільки за виписаний рецепт, іще до початку самого лікування. А ще й ліки дорогі, багато хто не може дозволити собі й половину приписаного», – каже експерт.
До того ж умови перебування в провінційних таджицьких лікарнях, де електрика може бути лише по кілька годин на день, а туалет у будці в дворі, відраджують багатьох від традиційної медицини.
Тож хворий на туберкульоз Назірджон Назіров каже, що таки «полікується» тим часом м’ясом дикобраза – а раптом таки допоможе?
Матеріал підготували Сергій Драчук, Farangis Najibullah і Мӯъмин
Аҳмадӣ
