Доступність посилання

19 Листопад 2017, Київ 05:51

Є грубі порушення прав дитини – дитячий омбудсмен Юрій Павленко


Юрій Павленко, уповноважений Президента з прав дитини
Уповноважений Президента України з прав дитини Юрій Павленко стверджує, що йому комфортно працювалося з Президентом Віктором Ющенком, а нині не менш комфортно – із Віктором Януковичем. Щодо продуктивності його праці, як на попередній посаді міністра з питань сім’ї, молоді та спорту, так і на чинній, можна сперечатися. Адже, наприклад, як зізнався сам Юрій Павленко, таке явище, як дитяча праця в Україні, не досліджувалося із 1999 року. Утім, сам дитячий омбудсмен, призначений на посаду в серпні 2011-го, вже на початку червня цього року обіцяє прозвітувати про перші здобутки на займаній посаді.
Частина перша
Частина друга

– До нашої сторінки в мережі «Фейсбук» надійшло до Вас багато запитань. Насамперед, фільм «Шахта № 8», який заборонили показувати на фестивалі документального кіно у Києві, став приводом запросити Вас у гості. Ви бачили цей фільм?

– Так, я подивився цей фільм в iнтернеті. Хоча я про нього знав і раніше. І про саму проблему використання дитячої праці в Україні теж знав немало, ще коли був на посаді міністра.

– Мабуть, треба дякувати, що такі фільми забороняють, оскільки так вони більше привертають уваги. Я коли дивився цей фільм, під кутом розмови з Вами, я думав: а де всі соціальні служби, які мають займатися правами і проблемами дітей?

– Треба сказати, що цей фільм знімався у 2004 році, 2005 році, 2008 році.

– Ви тоді були міністром.

– Так, я був міністром. Більше того, в 2003–2004 роках я був керівником штабу в Донецькій області, і я особисто з цими дітьми зустрічався, бачив ці копанки і знаю цю проблему неіз засобів масової інформації. Саме тому, ще будучи міністром, хоча це не зовсім входило в компетенцію міністерства, але ми ініціювали і навіть затвердили спеціальний закон – Національний план дій на виконання Конвенції ООН, де внесли спеціальний розділ «експлуатація дитячої праці, захист дитини від експлуатації», який був ухвалений у 2009 році. На жаль, до сьогодні в плані дій Кабінету Міністрів виконання даних позицій закону немає. Жодної гривні не передбачено на реалізацію протидії дитячої праці.

– Але є ж профільні служби в тому ж Сніжному?

Останнє дослідження в 1999 році виявило 350 тисяч працюючих дітей. Середній вік, в якому діти починали працювати, складав 12 років
– Звичайно. І була дуже непроста, і вона продовжується, боротьба з копанками як поняттям і з використанням дітей на цих копанках. Я думаю, що сьогодні в таких масштабах, як це було 10 років тому, навіть 5 років тому, цього явища вже немає. Але я не можу сказати, що його немає взагалі. Я думаю, що сам фільм приверне більшу увагу органів, у першу чергу місцевої влади, соціальних служб даних територій, щоб ще раз детально все перевірити. Але сам цей фільм сколихнув вже не тільки тему «діти на копанках», а взагалі «експлуатація дитячої праці».

На жаль, за весь цей час не було жодного ґрунтовного дослідження, і ми сьогодні не можемо сказати, в якій мірі та яка кількість дітей використовується і порушуються їхні права. Останнє дослідження в 1999 році проводилося Міжнародною організацією праці разом із Державним комітетом статистики. Це дослідження виявило 350 тисяч працюючих дітей. Найбільше діти були залучені до роботи в сільському господарстві – 46%, в торгівлі – 26%, в сфері послуг – 19%. Середній вік, в якому діти починали працювати, складав 12 років. Робочий час у майже 6% працюючих дітей був довший, ніж у дорослих – 41 година на тиждень. А 2%, як виявило дослідження, працювали понад 56 годин на тиждень.

– Більше ніж 10 років минуло з того часу.

– Яка зараз ситуація, я не готовий відповісти сьогодні. Але розуміючи, що це є проблема, ми в лютому розпочали велике дослідження з опитуванням дітей, дорослих, а також експертів щодо становища дитини в Україні. Зокрема, є блок, присвячений і використанню дитячої праці. Я планую це оприлюднити своїм першим звітом 1 червня цього року. І я впевнений, що 1 червня я зможу сказати об’єктивну, точну інформацію. Але реакція і реагування на дитячу працю з мого боку було ще 4 місяці тому, коли відповідні доручення за підсумками наради, яку провів Президент України, пішли до керівників областей, керівників районів: детально проаналізувати ситуацію стосовно використання дитячої праці на кожній із територій.

– Як взагалі виникло питання запровадити посаду Уповноваженого з прав дитини? І чому Уповноважений з прав дитини при Президентові, а Уповноважений з прав людини при Верховній Раді? Можна ще Уповноваженого з прав літніх людей при Міністерстві соціальної політики створити?

Дитині важче себе захистити, на відміну від дорослого. Дитина не може пікетувати, не може написати заяву, якщо ми говоримо про дітей до 7 років
– Це світова традиція. Сьогодні в 72 країнах світу і в усіх країнах Європи… Останньою європейською країною, де було введено посаду Уповноваженого з прав дитини, поряд із Уповноваженим з прав людини, була Україна. До 11 серпня в усіх країнах Європи, включаючи Росію, діяла відповідна спеціальна правозахисна інституція для захисту прав дитини паралельно з правами людини. Тому що права дитини визнані Організацією Об’єднаних Націй як невід’ємні права людини, але специфічні, які потребують спеціальної роботи і спеціальної організації. Тому що дитині важче себе захистити, на відміну від дорослого. Дитина не може пікетувати, не може написати заяву, якщо ми говоримо про дітей до 7 років. Дитина, як мінімум, не голосує.

– І вони в різних країнах при різних інститутах?

– У різних країнах це по-різному. Десь це створено взагалі громадськими організаціями. Наприклад, у Польщі це взагалі конституційна посада. В Росії – це при президентові. В окремих країнах парламентом ухвалюються. Але в усіх країнах є відповідний закон. Сьогодні ми теж ідемо до закону. Ми готуємо проект закону про Уповноваженого з прав дитини, тому що є таке поняття, як «паризькі принципи» – незалежність Уповноваженого. Але, виходячи з сьогоднішньої вертикалі української влади, вважаю, що запровадження Президентом України – це найбільш ефективно на першому етапі становлення цієї посади. Крім того, для Президента це теж не було рішення спонтанне.

– А яка реальна користь від Вашої роботи? Тобто, Ви кажете, що дитина часто сама не може поскаржитися, то в чому ж полягає відомчий захист прав дитини?

– Три основні функції і завдання є в Уповноваженого. Перше, згідно з положенням, яке затверджено Президентом, він здійснює свої конституційні повноваження щодо захисту прав дитини через інститут Уповноваженого з прав дитини. Перше моє завдання – це реагування на скарги дітей, їхніх законних представників і вживання усіх заходів для поновлення цих прав. Відповідні інструменти в мене є. Вони передбачені відповідним Указом Президента. Я можу сказати, що за перші півроку, які я працюю на цій посаді, до мене звернулося 1024 дитини або їхніх представників. На 484 звернення вдалося дати позитивне вирішення.

– А в чому зазвичай суть звернення? Як би Ви їх охарактеризували?

Є грубі порушення прав дитини. Наприклад, на медичний огляд, на влаштування в дитячому садку чи в школі
– Звернення різні. Є грубі порушення прав дитини. Наприклад, на медичний огляд на влаштування в дитячому садку чи в школі. Є невиплати різних соціальних виплат, передбачених законодавством. Це, скажімо, прості звернення, коли не допрацьовують місцеві органи влади. І десь понад 300 звернень були вирішені одним дзвінком голові райдержадміністрації. Все! Сьогодні в багатьох випадках йде моментальна реакція місцевих органів влади, особливо райдержадміністрацій, на будь-яке звернення, яке надходить від дитини до них або стосовно питань дитини.

– Через Вас?

– Вже сьогодні, за півроку, кількість таких простих звернень з приводу недопрацювання місцевих органів влади почала зменшуватися. Але з’явилися більш складні звернення, наприклад, сімейні проблеми, коли тато й мама розлучаються і починають ділити дитину як майно.

– Коли шлюб розпадається, то суд вирішує долю дитини. Ви тут до чого?

– Правильно. Але часто тато або мама діє всупереч суду: ховає, забирає дитину, не дає можливості спілкуватися. От, власне, після того, як з’явився інститут Уповноваженого, є дуже багато звернень. І я розумію, що на підставі цих звернень треба змінювати систему захисту прав дитини навіть у такій темі, як внутрішньосімейні проблеми. В усіх країнах це питання вирішується сімейним судом. В Україні немає сімейного суду. В Україні вирішує суд загальної інстанції, який не завжди може проаналізувати ситуацію, подивитися на ситуацію в інтересах дитини.

– У нас є суд із цивільних справ. Навіщо окремо ще й сімейний суд?

– Я не буду зараз називати прізвища. Але уже за цей час на моїй пам’яті є ціла низка серйозних людей у країні, які приходили, зверталися за порадою з тим, як організувати цей процес, щоб найменше постраждала дитина. І ця ситуація показує, що сьогодні законодавство є в Україні недосконалим, особливо з точки зору дитини.

– Складається враження, що треба дзвонити Вам, треба дзвонити якимось чиновникам, тому що вся ця система не працює.

– Інколи повинна бути третя сторона в конфлікті, яка б стояла на позиції дитини.

– Суд?

– На жаль, суд не бачить дитини.

– А часто сама дитина дзвонить, коли батьки розлучаються?

– Є й такі факти, коли діти писали звернення. Особливо, коли це стосувалося міждержавного шлюбу, коли батько – поляк, а мама – українка; тато – італієць, мама – українка.

Британський суд ухвалює рішення за 6 годин, і йому достатньо дзвінка мамі й татові, щоб ухвалити рішення. Український суд ухвалює це рішення місяцями. Більше того, не дає об’єктивного рішення. Більше того, виконання далі цього рішення часто батьками порушується.

– А рішення британського суду часто порушуються?

Є ще питання аліментів, питання дітей в конфлікті з законом. Коли дитина є жертвою злочину
– А рішення британського суду Державна виконавча служба в Україні виконує в повній мірі, часто всупереч інтересам української дитини. І такі факти зафіксовані, коли українські органи влади на виконання іноземного рішення суду діяли проти української дитини. І тут я змушений був ставати між дитиною і українськими чиновниками і казати їм: до побачення! Є ще питання аліментів, питання дітей у конфлікті з законом. Коли дитина є жертвою злочину, а щодо неї діяли правоохоронні органи як до злочинця, завдаючи їй повторну травму. Це питання дуже важке, і в мене апарат дуже невеликий. Всього 7 осіб.

– До речі, в яку суму державі обходиться утримання омбудсмена з дитячих питань?

– Я думаю, що я зможу прозвітуватися. Але я скажу, що це 7 осіб управління, яке сьогодні працює в цьому напрямку. Середня місячна заробітна плата, я думаю, – в межах 5 тисяч гривень. Приміщення ми використовуємо Адміністрації Президента. Я не думаю, що ми дуже дорого обходимося державному бюджетові. Але я вже сьогодні можу говорити, що кошти, які на нас витрачені, – ми їх стовідсотково відпрацьовуємо.

– З Ваших слів, виходить десь 35 тисяч гривень на місяць. Але, мабуть, це більше коштує?

– Якщо це питання є настільки актуальним, а я переконаний, що воно є актуальним, тому що кожен орган влади повинен звітуватися за ефективність своєї роботи, обов’язково в першому звіті Уповноваженого про права дітей буде і фінансовий звіт нашої діяльності.

– Є інформація, що перед Вашим візитом в один з обласних центрів тих, хто має намір із Вами зустрітися, питають: про що саме ви збираєтесь запитати? Бачите, до Вас фільтрують доступ. Що з цього приводу скажете?

– Знаючи, як працює влада, особливо регіональна, розуміючи, що кожен мій візит, а я до візиту готуюся по матеріалах не тільки тих, які мені надають міністерства і органи влади, а також і громадські організації, і знаючи, яка реакція була, коли у глави адміністрації є інформація позитивна, а в мене – правдива. Тим більше мене дуже важко обманути, бо мій досвід роботи міністром і главою адміністрації і той колектив людей, які зі мною працюють, а це люди, які, власне, написали все законодавство, сформували всю політику, яка є сьогодні в Україні в сфері дитинства, високопрофесійні, рівного яким не має сьогодні в Україні. Тому ставляться… часто бояться.

– То що Ви порадите в таких ситуаціях?

– Сьогодні є багато каналів доступу до мене. По-перше, є публічний мій телефон. Він відкритий, на сайті Президента, його можна побачити. Є електронна адреса і спеціальна сторінка Уповноваженого Президента з прав дитини на сайті Президента України. І там є дуже легка форма звернення і подачі інформації. Крім того, декілька днів тому створена сторінка Уповноваженого Президента з прав дитини у «Фейсбуці», і можна дуже легко, оперативно звернутися. Більше того, в кожній області, де я перебуваю, обов’язково є час на особистий прийом по тих зверненнях, які надійшли. Крім того, є час для спілкування з громадськими організаціями, обов’язково в моєму графіку. І не треба, якщо ви знаєте, що я в області, а графік мій теж публічний, він оприлюднений на сайті, дзвонити в обласну адміністрацію і проситися. Єдине – якщо є у вас оперативна інформація, то не чекайте приїзду. Пишіть у «Фейсбук», на електронну пошту, телефоном – будь-яке звернення, яке я отримаю… Єдине в мене прохання – щоб обов’язково було ваше прізвище, ім’я і зворотній контакт.

– Не анонімно.

– Не анонімно, тому що важко реагувати. В мене на кожне звернення сьогодні апарат реагує. Немає такого звернення, будь-яким способом передане, щоб воно пішло по кругообігу. Я знаю, як чиновники працюють.

– Як дитячий омбудсмен сприяє вирішенню проблем діток із онкологією та хворих на епілепсію, які через недогляд уряду та Міністерства охорони здоров’я по півроку не отримують ліків?

На дитячу онкологію, онкогематологію передбачено фінансування лише 45% від потреби
– Справді, це величезна проблема. По-перше, разом із громадсько-консультативною радою, громадськими організаціями, які працюють в цій сфері, ми проаналізувати бюджет на цей рік щодо всіх державних програм, спрямованих на лікування. Мушу сказати – і це я вважаю неприйнятним – на дитячу онкологію, онкогематологію передбачено фінансування лише 45% від потреби. Тобто замість 200 мільйонів у бюджеті є на дитячу онкологію 90 мільйонів. Я звернувся вже до новопризначеного міністра охорони здоров’я – віце-прем’єр-міністра Раїси Богатирьової з тим, щоб ми спільно вже в бюджеті цього року передбачили стовідсоткове фінансування даної програми. Бо я не розумію, хто може обрати Сашу чи Ваню, Машу чи Катю, одній дати, а іншій – ні? По-друге, ми так само направили свої звернення стосовно зміни системи державних закупівель щодо забезпечення дітей ліками. Тому що традиційно склалося так, що закупівлі проходять до кінця року, а, якщо ти захворів у травні, то чекай вересня, а можеш не дочекатися. А особливість дитячої онкології в тому, що вона на 70% виліковна. І тут кожен день вартий життя дитини.

– Проблема на контролі у Вас і у Богатирьової?

– Так, відповідні звернення надійшли. Крім того, в Черкаському обласному онкологічному центрі, де я нещодавно був, ми разом з керівником і лікарями підготували цілий пакет пропозицій, як змінити роботу охорони здоров’я стосовно дитини, яка має цю хворобу. І зараз ми підготували пропозиції.

– Це все добре. Але наскільки все це до виконання? Коли 45% стануть ближче до 100%?

– У нас звикли говорити не 45%, в нас звикли казати, що в цьому році збільшилися видатки. Так, вони збільшилися на 5%. В минулому році було 40%. Але, я думаю, що 100 мільйонів – це не та ціна дитячих життів і що ці кошти є в державному бюджеті. Я вам скажу, що я визначив ці проблеми, я їх зробив публічними. Це перше моє завдання і ті мої права, і ті мої можливості, щоб суспільство про них знало, щоб влада про них знала і дивилася на це не як на своє досягнення.

– Як дитячий омбудсмен вирішує питання із затримкою коштів при народженні дитини і чи дійсно є негласна вимога від уряду до соціальних служб затягувати процес цих виплат?

– Були такі скарги, були факти. Остання інформація, яка надійшла до мене, – звіт уряду, що жодних затримок немає, всі кошти виплачуються вчасно. Але такі факти в минулому році були нами виявлені й по них були вжиті суворі заходи. І на початку цього року. Зокрема, були факти в засобах масової інформації. Теж було спеціальне засідання, була реакція Президента на цю ситуацію. І остання інформація, яка надійшла від уряду – жодних затримок немає. Якщо у вас є такі факти – негайно реагуйте, ми по них приймемо рішення.

– Це у Вашій компетенції?

– Так, це в моїй компетенції – дати по шапці, щоб затримок не було. Але в процесі вивчення цієї ситуації, наприклад, я виявив дві категорії дітей із сімей, які за законодавством сьогодні не можуть отримати кошти. Це, наприклад, коли один із батьків є іноземець, а інший проживав тимчасово за кордоном, але дитина народилася в Україні. Виникає проблема отримання цих коштів. Це треба врегулювати нормативно – я подав пропозиції.

І друга – це коли мама ув’язнена більше ніж на 12 місяців, а дитина народилася уже у в’язниці, і мама виходить через 12 місяців і 1 день на свободу, а термін подачі заявки 12 місяців. Все! Таким чином, ця дитина теж позбавлена на наступні 2 роки можливості отримати кошти, які передбачені законодавством. Теж надав пропозиції, щоб врегулювати цю ситуацію.

– Пам’ятаєте, напередодні президентських виборів у нас був педофільський скандал, коли звинуватили низку політиків у протиправних діях до малолітніх дітей? Цей скандал закінчився нічим. Але тут лишається питання захисту прав дітей, які були втягнуті в цей скандал. Чи були взагалі вчинені до них протиправні дії? Чи захищені права цих дітей зараз? Ви знаєте про цих дітей – що зараз із ними?

– Зараз добре, що цих дітей не витягують і не роблять публічними. Я знаю, що ще тоді були ухвалені рішення щодо надання відповідної допомоги, в першу чергу психологічної. Тому що в процесі розгляду цієї справи права дитини були порушені. Тоді я робив спеціально заяву і звернення до ЗМІ з тим, що оприлюднення інформації про дітей є порушенням прав дитини. І тоді це припинилося. Далі воно перейшло в площину з’ясування стосунків між дорослими. Я не знаю сьогодні, яка остаточна історія кримінальної справи.

– А цих дітей остаточну історію?

– Стосовно порушення прав цих дітей до мене не було ніяких звернень. Це означає, що з цими дітьми все нормально, і зайвий раз тривожити – я не вважаю за необхідне.

– До вас як до політичного діяча дуже багато запитань. Ви і в тій владі були, і в цій. Чи збираєтесь вступити в Партію регіонів?

– Згідно з «паризькими принципами», згідно з положенням про Уповноваженого з прав дитини ця посада не передбачає членство в жодній із політичних партій, вона є позапартійною. Тому – не планував і не планую. І більше того, сама посада і дана позиція змусила мене в свій час і зупинити членство в «Нашій Україні».

– Які у Вас відносини з колишніми соратниками по помаранчевому табору?

– Нормальні відносини. Маю підтримку в своїй роботі, особливо коли мова йде про захист конкретної дитини і поновлення її прав, з боку всіх без винятку політичних партій, які представлені в парламенті.

– Чи були Ви у Межигір’ї?

– Ні, не був.

– Які у Вас відносини з Ющенком, коли Ви востаннє бачились і про що говорили?

Є повна відповідність пріоритетів Президента Ющенка і Президента Януковича в сфері захисту прав дитини, особливо захисту прав найбільш уражених категорій дітей
– Ми бачились останній раз на його дні народження, 23 лютого. У нас була гарна розмова, йому було дуже цікаво, що я сьогодні роблю, які мої основні дії, рішення. Я можу сказати, що в цій політиці є дотримання конституційного принципу спадковості влади. Є повна відповідність пріоритетів Президента Ющенка і Президента Януковича в сфері захисту прав дитини, особливо захисту прав найбільш уражених категорій дітей. Це – дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими потребами, підтримка багатодітних родин, розвиток сімейних форм виховання, прийомних сімей, усиновлення…

– Нам лишається лише порадіти за Юрія Павленка, який може так конструктивно працювати із Президентом чинним і міг працювати конструктивно із попереднім. Я з розмови зробив такий висновок: звертайтеся в разі порушення дитячих прав до Юрія Павленка, і він обіцяє оперативно і ефективно реагувати на ваші скарги.

– Головне чесно, відповідально і результативно виконувати свою роботу.
  • 16x9 Image

    Дмитро Шурхало

    На Радіо Свобода – з 2008 року. Спеціалізуюсь на політиці та історії.Народився в 1976 році у Сумах. Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працював у газетах «Пост-Поступ», «Київські відомості», «Вечірні вісті», журналі «Власть дєнєг». Автор книжок «Українська якбитологія», «Міфи Другої світової війни» та «Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники»

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG