Доступність посилання

20 Листопад 2017, Київ 08:24
Прага – Гастроном в англійському Манчестері стоїть сьогодні як спадщина від Джозефа Абрахама Гимана, людини, яка пережила катастрофу величезного океанського лайнера «Титанік» 15 квітня 1912 року. Його правнук розповів Радіо Свобода про сімейний бізнес та про пережиту прадідом, вихідцем із Росії, океанську катастрофу.

Більшість людей, звичайно, не пов’язують «Титанік» із м’ясом на обід. Але це не стосується єврейської громади Манчестера в Англії, де назва трагічного судна довго була синонімом із в’яленим лососем чи різними розсолами, делікатесами.

«Титанік» (titanics.co.uk) – майже сторічний сімейний бізнес, яким тепер керує 42-річний Річард Гиман. Він – правнук Джозефа Абрахама Гимана – пасажира «Титаніка», який чудом вижив, коли океанський пароплав зіштовхнувся у квітні 1912 року з великим айсбергом в Атлантичному океані та затонув. Джозефа зі шлюпки взяло на борт рятувальне судно «Карпатія» та відвезло до Нью-Йорка. Там Гиман захопився місцевими гастрономами і вирішив сам розпочати такий бізнес після повернення до Манчестера.

Правнук чудом врятованого Джезефа, Річар Гиман, у розмові з Радіо Свобода зазначив: «Дійсно, він виглядав, як знаменитість в Манчестері. Не багато людей вижило тоді і повернулося до Англії. Кожного разу, коли його бачили на вулицях серед перехожих, показували на нього і стиха казали: «Це людина з «Титаніка»!» А потім рухалися вслід за ним, щоб побачити людину з «Титаніка», неначе наближалися до «Титаніка». Так досить скоро його бізнес став відомий як «Титанік». Назва виникла з прив’язки до події та маємо її вже майже 100 років».

Сам чудом врятований походив із Росії

Історія порятунку Джозефа розпочалася задовго до «Титаніка», ще з Росії, коли він змушений був втікати звідти у 1878 році від наростаючих єврейських погромів.

Після прибуття до Америки, Джозеф спочатку планував приєднатися тут до брата, для чого він і сідав на «Тітанік», до 3-го класу. Але життя розпорядилося інакше.

Прадід, як розповідає Річард, розповідав детально про катастрофу «Титаніка» американським газетам «Нью-Йорк Таймз», «Нью-Йорк Геральд». Він описав айсберг, як жаливу гору над палубою, паніку на лайнері, стрілянину, коли дехто з пасажирів, котрі кинулися першим до рятувальних шлюпок, були застрелені командою. Особливо запам’яталися Джезефу жахливі крики людей, що залишалися на потопаючому вже пароплаві.

Прадід помер за 13 років до народження правнука Річарда. А справа з гастрономом продовжується у пам’ять про засновника бізнесу. Деякі з продуктів, що продаються в «Титаніку», все ще виготовляються за рецептом Джозефа. Його портрети видно на упаковці.

У дні перед сторіччям трагедії в гастрономі в Манчестері зібралися місцеві патрони, щоб піднести келихи у пам’ять про засновника бізнесу. Правнук каже, що Джозеф не любив згадувати про трагедію. Але один із родичів, що жив тривалий час із дідом, розповідав, як часто вночі Джозеф прокидався з криком.

На матеріалом працювали Василь Зілгалов і Richard Solash
  • 16x9 Image

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG