Київ – Безоплатна медицина в Україні не працює, права наркозалежних або ВІЛ-інфікованих пацієнтів порушуються на кожному кроці, а доступ до медичної допомоги є не в усіх українців. Таких висновків дійшли експерти, які оприлюднили в четвер у Києві доповідь «Права людини в галузі охорони здоров’я – 2011». Тоді як провладні депутати заявляють: дискримінації в медичній сфері нема.
Система охорони здоров’я України не забезпечує рівного і безкоштовного доступу населення до якісних медичних послуг, йдеться в доповіді, яку підготував Інститут правових досліджень та стратегій.
Найбільш вразливими є наркозалежні, ВІЛ-інфіковані (в Україні їх майже півтора відсотка від всього населення) та хворі на СНІД, говорить представник Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні Павло Скала. Кожен четвертий такий хворий стверджує, що його ВІЛ-статус був причиною обмежень у доступі до системи охорони здоров’я, зауважив Скала.
«Велику частину цього маргінального прошарку виводять з криміналу та наркозалежності програми замісної терапії. Але оскільки ці люди стають доступні для правоохоронної системи, відбувається наступне: в медзаклад програми приходить міліція, всіх пацієнтів везуть у райвідділок. Знімають відбитки пальців, тиснуть на них, пацієнтів навіть до батареї приковують, і забувають до вечора або до ночі. Це теж пацієнти! Ніхто ж не вивозить пацієнтів із травматології», – обурюється Павло Скала.
Доступ до медичної допомоги
В Україні люди стикаються з дискримінацією з огляду на свою національність, образ життя та фінансові можливості, говорить Наталя Козиренко з Херсонського обласного фонду милосердя та здоров’я. В першу чергу це стосується ромів та безхатченків.
«Серед ромів дуже багато людей, які часто міняють місце проживання, багато тих, хто не має ніяких документів – ні свідоцтва про народження, ні паспорта. Така ж ситуація і серед людей без визначеного місця проживання. Не дивлячись на те, що Конституція гарантує доступ до медичної допомоги незалежно від місця проживання, наявності документів, отримати медичну допомогу без паспорта з пропискою практично неможливо», – каже Козиренко.
Доступ до медицини рівний у всіх, запевняє депутат від Партії регіонів, голова парламентського комітету з питань охорони здоров’я Тетяна Бахтеєва. Тож дискримінації пацієнтів за національною ознакою, ВІЛ-статусом або сексуальною орієнтацією в Україні немає, зауважила вона в коментарі Радіо Свобода.
«Я лікар і знаю відношення лікарів та пацієнтів. Я завжди схиляюся перед медпрацівниками, вони надають медичну допомогу незалежно від статусу, положення і тяжких небезпечних інфекційних захворювань. Тому ніякої дискримінації ніде абсолютно я не бачу. Мені як голові комітету протягом 5 років приходить дуже багато листів, звернень, такі питання ніколи люди не піднімають. У нас до всіх однакове відношення», – стверджує депутат.
Антидискримінаційне законодавство в Україні відповідає усім європейським нормам, говорять фахівці. Однак ці норми на практиці не працюють, стверджують правозахисники.
Система охорони здоров’я України не забезпечує рівного і безкоштовного доступу населення до якісних медичних послуг, йдеться в доповіді, яку підготував Інститут правових досліджень та стратегій.
Найбільш вразливими є наркозалежні, ВІЛ-інфіковані (в Україні їх майже півтора відсотка від всього населення) та хворі на СНІД, говорить представник Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні Павло Скала. Кожен четвертий такий хворий стверджує, що його ВІЛ-статус був причиною обмежень у доступі до системи охорони здоров’я, зауважив Скала.
В медзаклад приходить міліція, всіх пацієнтів везуть у райвідділок. Знімають відбитки пальців, тиснуть на них, пацієнтів навіть до батареї приковуютьПавло Скала
«Велику частину цього маргінального прошарку виводять з криміналу та наркозалежності програми замісної терапії. Але оскільки ці люди стають доступні для правоохоронної системи, відбувається наступне: в медзаклад програми приходить міліція, всіх пацієнтів везуть у райвідділок. Знімають відбитки пальців, тиснуть на них, пацієнтів навіть до батареї приковують, і забувають до вечора або до ночі. Це теж пацієнти! Ніхто ж не вивозить пацієнтів із травматології», – обурюється Павло Скала.
Доступ до медичної допомоги
В Україні люди стикаються з дискримінацією з огляду на свою національність, образ життя та фінансові можливості, говорить Наталя Козиренко з Херсонського обласного фонду милосердя та здоров’я. В першу чергу це стосується ромів та безхатченків.
Отримати медичну допомогу без паспорта з пропискою практично неможливоНаталя Козиренко
«Серед ромів дуже багато людей, які часто міняють місце проживання, багато тих, хто не має ніяких документів – ні свідоцтва про народження, ні паспорта. Така ж ситуація і серед людей без визначеного місця проживання. Не дивлячись на те, що Конституція гарантує доступ до медичної допомоги незалежно від місця проживання, наявності документів, отримати медичну допомогу без паспорта з пропискою практично неможливо», – каже Козиренко.
Доступ до медицини рівний у всіх, запевняє депутат від Партії регіонів, голова парламентського комітету з питань охорони здоров’я Тетяна Бахтеєва. Тож дискримінації пацієнтів за національною ознакою, ВІЛ-статусом або сексуальною орієнтацією в Україні немає, зауважила вона в коментарі Радіо Свобода.
Ніякої дискримінації ніде абсолютно я не бачуТетяна Бахтеєва
«Я лікар і знаю відношення лікарів та пацієнтів. Я завжди схиляюся перед медпрацівниками, вони надають медичну допомогу незалежно від статусу, положення і тяжких небезпечних інфекційних захворювань. Тому ніякої дискримінації ніде абсолютно я не бачу. Мені як голові комітету протягом 5 років приходить дуже багато листів, звернень, такі питання ніколи люди не піднімають. У нас до всіх однакове відношення», – стверджує депутат.
Антидискримінаційне законодавство в Україні відповідає усім європейським нормам, говорять фахівці. Однак ці норми на практиці не працюють, стверджують правозахисники.
