Брюссель – Бельгійський уряд заявляє, що в період кризи докладати зусиль повинні всі. Навіть високооплачувані генеральні директори великих державних підприємств. З огляду на це, тут планують обмежити максимальний розмір їхніх заробітних плат до 290 тисяч євро на рік. Якщо цей законопроект ухвалять, то, скажімо, заробіток директора пошти уріжуть на 70 відсотків, а голови бельгійської державної телекомунікаційної компанії – майже на 90 відсотків. В експертних колах одразу залунали застереження, що це може викликати втечу висококваліфікованих кадрів до закордонних компаній.
Бельгійський уряд пропонує встановити верхню межу зарплат генеральних директорів та голів адміністрацій державних компаній, таких, як пошта, залізниця, телекомунікаційне підприємство, банки та інші.
Згідно з цим планом, річний розмір їхнього заробітку не має перевищувати 200 тисяч євро. До цього ще можна додати 90 тисяч у вигляді користування службовим авто, телефоном чи виплати преміальних, каже ініціатор цього нововведення, міністр державного підприємництва Бельгії Поль Маньєт.
«Всі констатують, що на якомусь етапі на підприємствах, зокрема, державних, виникали відхилення, і сьогодні ми хочемо це припинити, – пояснює міністр. – Не лише встановити верхню межу зарплат, але й впровадити правила, які покладуть край практиці зловживань, на кшталт, скуповування акцій чи щедрих виплат топ-менеджерам при звільненні, тобто, «золотих парашутів».
Зарплати із багатьма нулями
Всі, без винятків, повинні затягнути паски, додає бельгійський міністр. Природньо, що з ним погоджуються не лише його колеги по уряду, але й більшість населення. Особливо, після останньої публікації у пресі сум із багатьма нулями, які заробляють нинішні місцеві топ-менеджери. Скажімо, голова «Belgacom» – державної компанії зв’язку – отримує понад два мільйони євро на рік, а керівник бельгійської пошти – більше ніж мільйон.
Однак, попри ентузіазм урядовців, протягом останніх вихідних лунало чимало застережень, зокрема, щодо ризику втрати висококваліфікованих керівників, які можуть покинути вітчизняні підприємства на користь краще оплачуваних іноземних.
До того ж, може виникнути й інша проблема, зауважує бельгійський міністр пенсійного забезпечення Вінсент Ван Кікенборн, зауважуючи, що «зрештою може статися, що керівники нижчих ланок цих підприємств зароблятимуть більше за своїх шефів».
Низка бельгійських сенаторів одразу запропонувала провести скорочення зарплати не лише генеральних, але й решти директорів, але, обговорюючи це питання у парламенті, зайшли до глухого кута.
Директори багатші за лідерів країн?
Наразі спеціально створена робоча група опрацьовує всі деталі запропонованого нововведення. Характерно, що майбутній закон стосуватиметься тільки топ-менеджерів, які будуть обрані після завершення терміну управління нинішніх гендиректорів, а це не влаштовує бельгійського міністра бюджету Олів’є Шастеля, який вимагає можливості застосувати обмеження зарплат і щодо теперішнього керівництва держпідприємств країни.
Як аргумент несправедливо високої оплати праці бельгійських топ-менеджерів тут їх зарплати часто порівнюють із розмірами річного заробітку прем’єр-міністра Бельгії Еліо Ді Рупо: він отримує 225 тисяч євро. Французький президент Франсуа Олланд має зарплату ще меншу – лише 180 тисяч євро на рік, але слід зауважити, що це – суми доходів без урахування податків, які у Бельгії значно вищі за Францію.
Бельгійський уряд пропонує встановити верхню межу зарплат генеральних директорів та голів адміністрацій державних компаній, таких, як пошта, залізниця, телекомунікаційне підприємство, банки та інші.
Згідно з цим планом, річний розмір їхнього заробітку не має перевищувати 200 тисяч євро. До цього ще можна додати 90 тисяч у вигляді користування службовим авто, телефоном чи виплати преміальних, каже ініціатор цього нововведення, міністр державного підприємництва Бельгії Поль Маньєт.
«Всі констатують, що на якомусь етапі на підприємствах, зокрема, державних, виникали відхилення, і сьогодні ми хочемо це припинити, – пояснює міністр. – Не лише встановити верхню межу зарплат, але й впровадити правила, які покладуть край практиці зловживань, на кшталт, скуповування акцій чи щедрих виплат топ-менеджерам при звільненні, тобто, «золотих парашутів».
Зарплати із багатьма нулями
Всі, без винятків, повинні затягнути паски, додає бельгійський міністр. Природньо, що з ним погоджуються не лише його колеги по уряду, але й більшість населення. Особливо, після останньої публікації у пресі сум із багатьма нулями, які заробляють нинішні місцеві топ-менеджери. Скажімо, голова «Belgacom» – державної компанії зв’язку – отримує понад два мільйони євро на рік, а керівник бельгійської пошти – більше ніж мільйон.
Однак, попри ентузіазм урядовців, протягом останніх вихідних лунало чимало застережень, зокрема, щодо ризику втрати висококваліфікованих керівників, які можуть покинути вітчизняні підприємства на користь краще оплачуваних іноземних.
До того ж, може виникнути й інша проблема, зауважує бельгійський міністр пенсійного забезпечення Вінсент Ван Кікенборн, зауважуючи, що «зрештою може статися, що керівники нижчих ланок цих підприємств зароблятимуть більше за своїх шефів».
Низка бельгійських сенаторів одразу запропонувала провести скорочення зарплати не лише генеральних, але й решти директорів, але, обговорюючи це питання у парламенті, зайшли до глухого кута.
Директори багатші за лідерів країн?
Наразі спеціально створена робоча група опрацьовує всі деталі запропонованого нововведення. Характерно, що майбутній закон стосуватиметься тільки топ-менеджерів, які будуть обрані після завершення терміну управління нинішніх гендиректорів, а це не влаштовує бельгійського міністра бюджету Олів’є Шастеля, який вимагає можливості застосувати обмеження зарплат і щодо теперішнього керівництва держпідприємств країни.
Як аргумент несправедливо високої оплати праці бельгійських топ-менеджерів тут їх зарплати часто порівнюють із розмірами річного заробітку прем’єр-міністра Бельгії Еліо Ді Рупо: він отримує 225 тисяч євро. Французький президент Франсуа Олланд має зарплату ще меншу – лише 180 тисяч євро на рік, але слід зауважити, що це – суми доходів без урахування податків, які у Бельгії значно вищі за Францію.
