Доступність посилання

21 Листопад 2017, Київ 03:07
Львів – 30 травня минає 97 років від дня народження Богдана Весоловського, композитора-пісняра, під танго і фокстроти якого у 30-х роках танцював чи не увесь україномовний Львів. 75 років танго «Прийде ще час» не старіє, а «Лети, тужлива пісне» є донині славна для українських емігрантів. Першого червня на будинку митця у Стрию, що на Львівщині, встановлять меморіальну дошку.

Старші люди пам’ятають чудове танго «Прийде ще час», написане 22-річним композитором Богданом Весоловським у його рідному Стрию. У 30-х у Львові та містечках українські вечорниці не обходились без участі веселої «Капели Яблонського», до якої входили Богдан Весоловський і Анатолій Кос-Анатольський.

Богдан Весоловський, який походив з інтелігентної української родини, почав писати пісні у 16 років, а вже через сім років його українське танго «Прийде ще час» стало шлягером. Талановитий молодий чоловік зумів у польській Галичині українську пісню зробити надпопулярною, настільки якісною, що їх співали на всіх забавах українці, а молодому авторові не давали проходу на львівських вулицях.

Тоді Богдан Весоловський студіював право у львівському університеті і водночас навчався в музичному інституті імені Лисенка. Здобувши освіту, у 1938 році він поїхав працювати на Закарпаття. Але через політичні переслідування змушений виїхати у Відень, де захистився, якийсь час працював і вже далі доля занесла його в Канаду, як і багатьох інших українських митців 30-40-х.

Хоч і мені жить прийшлось в чужині,
До вас я серцем вертаюсь, рідні поля,
Де нам юність пройшла,
Вам я цю пісню співаю:
Лети, тужлива пісне,
Через море у даль...
Неси мою любов,
Мою тугу і мій жаль... – ця пісня стала славнем української еміграції Канади.

Однак попри заборону творів та імені Богдана Весоловського у радянський час, багато людей берегли у пам’яті улюблені пісні галичанина. Митець присвятив себе музиці та розвиткові української культури в Канаді: писав пісні, організував музичні колективи і вчив молодь, працював на українському радіо, видавав ноти і записував платівки власних композицій. Але у 1971 році 56-річний представник українського ретро Богдан Весоловський помер. Його прах рідні перевезли в Україну і поховали на цвинтарі у Стрию.
Богдан Весоловський
Богдан Весоловський

Весоловський залишив майже 130 неповторних пісень

Майже 130 пісень залишив Богдан Весоловський. Сто видані в окремому збірнику. І тільки зараз виготовили меморіальну таблицю, яку встановлять на будинку Богдана Весоловського у Стрию. Її автор, скульптор з Канади Олег Лесюк вважає Богдана Весоловського яскравим і невід’ємним представником української культурної спадщини.

«Коли думаєш про цю людину, слухаєш пісні, то розумієш, який це видатний українець. Таких людей потрібно цінувати. Я хотів у бронзі передати політ пісні, яку творив Весоловський і його переїзд у Канаду був летом. Хотілось і свої пережиття, наскільки це можна було, передати у меморіальній таблиці», – каже автор.

Вперше до дня народження видатного українця видано диск із його піснями «Стрийське танго», нагромаджуються і експонати до майбутнього музею Богдана Весоловського у Стрию. Колишній посол України в Канаді Ігор Осташ розповів, що недавно йому подарували раритетні платівки з автографом композитора.

«У нас є унікальні колекції нот, спогадів, фотографій. Ми хочемо повернути Весоловського не лише додому, а повернути його спадщину. Наша культурно-мистецька акція, яка відбудеться у Стрию 1 червня, називається «Прийшов вже час», що є парафразом назви відомого танго митця. Вже прийшов час, щоб ім’я нашого славного земляка записати золотими літерами в історію української культури», – зазначив Ігор Осташ.

Наступного року у день народження композитора у Стрию планують провести перший Міжнародний фестиваль ретро-музики імені Богдана Весоловського. І там теж, як і в ці дні, звучатиме це неповторне українське танго довоєнного Львова.
Меморіальна таблиця Весоловському
Меморіальна таблиця Весоловському

Ще раз поглянути на тебе,
З тобою стрінутись ще раз,
У вечір, як зірки засяють в небі,
В осінній вечір, як тільки день погас.
Ще раз піти, удвох з тобою,
За руки взявшись, як колись,
В гаях стежками осінню сумною,
де перший раз ми давно зійшлись...

Прийде ще час коли затужиш ти за мною,
Прийде ще час, коли згадаєш наші дні,
Може тоді любов ти зрозумієш мою,
і може за ту любов вдячна будеш мені.

Поглянути у твої очі,
І слухати слова твої,
У сяйві місяця літньої ночі
Послухать ще як співають солов'ї.
Невже лише це тільки мрія?
Невже лише це тільки сни?
Чому, чому пропала вся надія,
зів'яла так, мов квіт навесні...

  • 16x9 Image

    Галина Терещук

    В ефірі Радіо Свобода з 2000 року. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Франка. Має досвід роботи на телебаченні і в газеті.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG