Ще один паркан – висока металева конструкція з’явилась у Києві – цього разу біля табору шведських фанів. Як гарно, оперативно і надійно вміють у нас ставити ґрати і паркани – їх повно навколо Верховної Ради, житла Президента і його «тушок», владних вілл чи навпроти мирних мітингів. А ще вміють вистроїти клітку для Людини – міцну, непорушну, щоб ніхто й не помислив з неї вирватись. Даремно, у клітці Юрій Луценко вільніший за багатьох своїх сучасників.
Ще один штрих останнього часу: проти мирних демонстрантів – чорнобильців, будівельників, студентів і тих, хто відстоює свою мову на своїй землі, агресивно і войовничо виступає «Беркут» і міліція. Сотні, якщо не тисячі оснащених кийками чоловіків по всій країні бездумно чинять так, як їм наказали: у сліпому запалі, забувши про людське достоїнство і гідність, грубо, дико і безкарно б’ють співвітчизників. Адже знають, що дозволено все, що за їх спиною – Міністерство внутрішніх справ. Цілком по Орвеллу: міністерство, яке мало б нести відповідальність за спокій і мир в країні – «Міністерство миру» відповідає за проведення воєнних дій, а «Міністерство правди» – «Мініправ» – займається фальсифікацією інформації.
Не даремно інтер’єри президентської резиденції в Межигір’ї й подібні, як під копірку, резиденції всіх решти українських мільйонерів майже позбавлені вікон. Це їх страх, їх спосіб відгородились від співвітчизників, це їх вибір – позолочена клітка.
Чи зауважили ви, що найчастішими і найпопулярнішими теле- і радіорепортажами останніх місяців в України стали сюжети про бійки, силове протистояння з майданів і про події з-за ґрат. Українські політичні в’язні в тюрмах Києва і Харкова, афганські ветерани за решітками парканів на демонстраціях, кордони і ґрати, якими відділяють ув’язнених від тих, що ще на волі, жива огорожа з «беркутівців», які відтісняють мирні демонстрації пенсіонерів, жінок, молоді, просто громадян з площ і вулиць наших міст. Когось побили, хтось упав, ще хтось в лікарні помер, звичними стали зони, насильство, «зачистки», варта, тюрми, наглядачі…
За кілометрами огорож, парканів і кліток – минулорічними і нинішніми відкривається футбольний чемпіонат, так і впишеться до історії – Євро з-за ґрат
Думки, висловлені в розділі «Блоги», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Ще один штрих останнього часу: проти мирних демонстрантів – чорнобильців, будівельників, студентів і тих, хто відстоює свою мову на своїй землі, агресивно і войовничо виступає «Беркут» і міліція. Сотні, якщо не тисячі оснащених кийками чоловіків по всій країні бездумно чинять так, як їм наказали: у сліпому запалі, забувши про людське достоїнство і гідність, грубо, дико і безкарно б’ють співвітчизників. Адже знають, що дозволено все, що за їх спиною – Міністерство внутрішніх справ. Цілком по Орвеллу: міністерство, яке мало б нести відповідальність за спокій і мир в країні – «Міністерство миру» відповідає за проведення воєнних дій, а «Міністерство правди» – «Мініправ» – займається фальсифікацією інформації.
Не даремно інтер’єри президентської резиденції в Межигір’ї й подібні, як під копірку, резиденції всіх решти українських мільйонерів майже позбавлені вікон. Це їх страх, їх спосіб відгородились від співвітчизників, це їх вибір – позолочена клітка.
Чи зауважили ви, що найчастішими і найпопулярнішими теле- і радіорепортажами останніх місяців в України стали сюжети про бійки, силове протистояння з майданів і про події з-за ґрат. Українські політичні в’язні в тюрмах Києва і Харкова, афганські ветерани за решітками парканів на демонстраціях, кордони і ґрати, якими відділяють ув’язнених від тих, що ще на волі, жива огорожа з «беркутівців», які відтісняють мирні демонстрації пенсіонерів, жінок, молоді, просто громадян з площ і вулиць наших міст. Когось побили, хтось упав, ще хтось в лікарні помер, звичними стали зони, насильство, «зачистки», варта, тюрми, наглядачі…
За кілометрами огорож, парканів і кліток – минулорічними і нинішніми відкривається футбольний чемпіонат, так і впишеться до історії – Євро з-за ґрат
Думки, висловлені в розділі «Блоги», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
