Доступність посилання

20 Листопад 2017, Київ 04:47
Київ – На всіх об’єктах футбольного чемпіонату Євро-2012 можна бачити людей у синіх та зелених футболках із написом «волонтер». Хто вони, ці люди різного віку, соціального стану, громадяни різних країн, завдяки яким футбольний турнір став справжнім святом і для учасників, і для уболівальників?

У Києві – спека, а у Волонтерському центрі, розташованому у палаці спорту, – прохолодно і комфортно. Тут волонтери отримують завдання на зміну (одна зміна триває 8 годин), харчуються і відпочивають у вільний час. Наприклад, Естель із Португалії навчала бажаючих сальсі, а волонтери з Росії та України грали у настільний футбол.

У приймаючих містах Євро-2012 на 20 напрямках турніру (від зустрічі в аеропорту – до допомоги на стадіоні, фан-зонах або у метро) працюють 5 з половиною тисяч волонтерів з більш як ста країн світу. Як повідомив Радіо Свобода керівник Волонтерської програми УЄФА Євро-2012 Андрій Банцер, рік тому, після оголошення програми, УЄФА отримало понад 24 тисячі заявок. Наймолодший із бажаючих стати волонтером – 15-річний Павло з Краматорська, а найстарший претендент – 80-річний поляк Юзеф, за правилами УЄФА, добровільними помічниками турніру так і не стали.
Дві третини волонтерів – це жінки. Близько 10 відсотків – іноземці

Узагальнений портрет волонтера нинішнього турніру Банцер змалював так: «Волонтери – особи віком від 18 до 78 років. У середньому, це молода людина 24 років. Дві третини волонтерів – це жінки. Близько 10 відсотків – іноземці. Уперше волонтерів УЄФА відбирали професійні рекрутери, теж волонтери. Їх було відібрано минулої весни на конкурсній основі».

Волонтерство – унікальний досвід

Кожен з волонтерів має індивідуальний робочий графік: найбільше навантаження, за словами розпорядниці Центру 20-річної Юлі, припадають на дні проведення матчів. «Для мене це – дуже великий, хороший досвід, що я його не змогла би за такий короткий час здобути на якійсь іншій роботі», – каже Юля.

48-річний Йоакім із Нідерландів вважає себе ветераном волонтерського руху: він працював 4 роки тому на попередній європершості в Австрії, а також неодноразово виступав добровільним помічником Федерації футболу своєї країни, допомагаючи стюардам на стадіонах під час міжнародних матчів.
Моя родина мене підтримувала – хоча дружина хвилювалась, бо ж зовсім не уявляла України

«Я люблю спорт і люблю організовувати якісь акції та події (працюю в агенції, що займається організацією усіляких вечірок та весіль). Тому вирішив на місяць стати волонтером. Моя родина мене підтримувала – хоча дружина, звичайно, хвилювалась, бо ж зовсім не уявляла України. А я у вас був, 20 років тому, в Ялті відпочивав! У Києві мені подобається, це класно – бути у команді! Це новий досвід – організовувати роботу прес-центру. Це чудово – працювати з молодими людьми!» – розповів Радіо Свобода Йоакім.

Він щодня пересилає родині і друзям електронною поштою розповіді про свою роботу на Євро-2012. Обіцяє написати про це все повість в електронному вигляді.

Київський таксист Сергій працює у транспортному департаменті Євро у вільний від основної роботи час. Чому погодився стати «футбольним добровольцем», Сергій пояснює коротко: «Я підтримую свою країну» (говорить російською).

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG