Футбольні фани вже настільки добре орієнтуються як дістатись в Україну, що навіть «розкусили» піший перехід. Там і зустріла англійців, які сіли у маршрутку Шегиня-Львів, планували вечір і ніч провести у Львові, а зранку розхваленим потягом Нyundaі поїхати у Київ на футбол.
Ще кілька тижнів тому уявити собі такі мандрівки європейців українськими містами і селами, кордонами і різними дорогами було досить складно на тлі тотального лякання людей Україною.
«Іноземці мені говорили про те, що вони катастрофічно боялись їхати, бо піар був таким, що люди боялись навіть за свої життя, – ділиться своїми враженнями про Євро, відомий історик, екскурсовод Ігор Лильо. – Я подивований тим чорним піаром, який був дуже серйозно організований проти України. Якщо колись з’ясується, що це робилося на замовлення певних українських політиків, то люди такого не пробачать ніколи, це може зумовити заворушення. Я не зіштовхувався із брехнею в європейських ЗМІ, але завдяки Євро здобув і такий досвід. Раптом з’ясувалось, що португальський журналіст, в якого буцімто даішник вимагав хабар, навіть не перетинав кордон. Ми відкрили для себе, що й їхня журналістика, а не тільки українська, може бути неправдивою».
Багато українців від Євро отримали позитивний досвід, а це у перспективі дасть значно більший зиск, на думку Ігоря Лиля, ніж якісь заробітки: люди почали логічніше мислити, усвідомили внутрішню гідність, змушені були ототожнити себе українцями. Цьому усвідомленню спонукали громадян України західні фанати, які не лише зовнішньо підкреслюють свою приналежність до своєї країни, але національна ідентичність є їхнім невід’ємним природнім станом.
Донецький стадіон під час гри збірних України та Англії був національним. Українцям немов стало незручно і кожному довелось пояснити передусім собі, хто він в Україні.
«Обставини змусили людей пройти шляхом самоідентифікації. Сподіваюсь, що Євро дасть можливість змінитися, бо відчуваю у цьому потребу. Але насправді національно-патріотичне ототожнення приходить поступово. Завдяки Євро у людей є на сьогодні відчуття дотичності до чогось важливого. Адже цей місяць Україна є частиною світового процесу, чи не вперше за всю історію… Вона вписана у світовий європейський контекст і може варто там залишатись?..»
А тому вибір є: або ж надалі залишатись у європейському світовому контексті, або ж стати особливими на безлюдному острові.
Думки, висловлені в розділі «Блоги», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Ще кілька тижнів тому уявити собі такі мандрівки європейців українськими містами і селами, кордонами і різними дорогами було досить складно на тлі тотального лякання людей Україною.
«Іноземці мені говорили про те, що вони катастрофічно боялись їхати, бо піар був таким, що люди боялись навіть за свої життя, – ділиться своїми враженнями про Євро, відомий історик, екскурсовод Ігор Лильо. – Я подивований тим чорним піаром, який був дуже серйозно організований проти України. Якщо колись з’ясується, що це робилося на замовлення певних українських політиків, то люди такого не пробачать ніколи, це може зумовити заворушення. Я не зіштовхувався із брехнею в європейських ЗМІ, але завдяки Євро здобув і такий досвід. Раптом з’ясувалось, що португальський журналіст, в якого буцімто даішник вимагав хабар, навіть не перетинав кордон. Ми відкрили для себе, що й їхня журналістика, а не тільки українська, може бути неправдивою».
Багато українців від Євро отримали позитивний досвід, а це у перспективі дасть значно більший зиск, на думку Ігоря Лиля, ніж якісь заробітки: люди почали логічніше мислити, усвідомили внутрішню гідність, змушені були ототожнити себе українцями. Цьому усвідомленню спонукали громадян України західні фанати, які не лише зовнішньо підкреслюють свою приналежність до своєї країни, але національна ідентичність є їхнім невід’ємним природнім станом.
Донецький стадіон під час гри збірних України та Англії був національним. Українцям немов стало незручно і кожному довелось пояснити передусім собі, хто він в Україні.
«Обставини змусили людей пройти шляхом самоідентифікації. Сподіваюсь, що Євро дасть можливість змінитися, бо відчуваю у цьому потребу. Але насправді національно-патріотичне ототожнення приходить поступово. Завдяки Євро у людей є на сьогодні відчуття дотичності до чогось важливого. Адже цей місяць Україна є частиною світового процесу, чи не вперше за всю історію… Вона вписана у світовий європейський контекст і може варто там залишатись?..»
А тому вибір є: або ж надалі залишатись у європейському світовому контексті, або ж стати особливими на безлюдному острові.
Думки, висловлені в розділі «Блоги», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
