Київ – На Землю цього тижня повернувся екіпаж китайського космічного корабля «Шеньчжоу-9». За час місії корабель успішно зістикувався з модулем, який уже в найближчому майбутньому мають замінити на повноцінну космічну станцію. Китай нині докладає всіх зусиль, щоб потрапити у трійку держав-космічних лідерів. Цього тижня вчені обговорюють також незвичайні торнадо на Сонці і небезпечну вірність новозеландських китів.
Серед членів екіпажу «Шеньчжоу-9» – і перша китайська жінка-астронавт, 33-річна Лю Ян. Її підготовка до польоту тривала у Китаї під пильною увагою: про неї розповідали всі провідні газети й телеканали. Про майора Лю Ян писали як про «героїню-пілота». ЗМІ пригадали, як одного разу жінка успішно посадила літак, серйозно пошкоджений унаслідок зіткнення з цілою зграєю птахів.
Ще до того, як кандидатуру Лю Ян схвалили остаточно, преса писала про особливі вимоги, яким бажано мала б відповідати перша китайська жінка-астронавт. Що вона, наприклад, мала б бути заміжньою і мати дітей, адже політ на орбіту та ймовірний вплив радіації можуть позначитися на її дітородних функціях. Окрім того, астронавтка не повинна б мати на тілі шрамів, які в космосі можуть кровоточити.
До запуску «Шеньчжоу-9» у прямому сенсі готувалася вся країна. Хоч цей запуск астронавтів став для Китаю вже четвертим, це вперше члени екіпажу мали провести у відкритому космосі таку ґрунтовну роботу.
Завданням астронавтів була загалом оцінка системи життєзабезпечення модуля «Тяньґун-1». Цей модуль має для Китаю важливе стратегічне значення – він є прототипом космічної станції, яку країна має намір запустити до 2020 року. Заміна «Тяньґун-1» на повноцінну пілотовану орбітальну станцію означатиме для Китаю вихід у трійку світових космічних лідерів – нарівні зі США і Росією.
Китайські астронавти успішно виконали всі поставлені перед ними завдання, зокрема, й ручне стикування з модулем, яке, як пише Discovery News, є важливим досвідом для створення у майбутньому космічної станції. «Маневр полягає у тому, що два космічні апарати, які обертаються навколо Землі на швидкості у тисячі кілометрів, повинні зблизитися і зістикуватися дуже акуратно, щоб уникнути ушкоджень», – наголошує видання.
Морріс Джонс, експерт із Австралії, вважає, що визначним було не стільки стикування, скільки 13-денна тривалість досі найдовшої і найскладнішої китайської космічної місії, яка стартувала 16 червня і завершилася 29 червня. «А найважливіше у всій цій місії, те, про що не говорили відкрито, – той факт, що «Тяньґун-1» – це не просто лабораторія. Це справжня космічна станція, хоч поки й дуже маленька», – додає Джонс.
Ізабель Сурбе-Верже, фахівець із французького Центру наукових досліджень, натомість коментує політичний аспект завершення «Шеньчжоу-9» своєї місії. «Політичною метою цієї космічної програми було продемонструвати беззаперечні технологічні й наукові знання. Китай цієї мети досягнув», – вважає вона.
Сонячну корону нагрівають незвичайні торнадо
Вчені довго не могли пояснити те, як температура у короні Сонця може у триста разів перевищувати температуру на його поверхні. Результати нового дослідження, проведеного групою вчених на чолі з норвезьким професором Свеном Ведемаєром-Бемом, свідчать про те, що газ у верхній шарах атмосфери світила можуть розігрівати гігантські торнадо.
Спостереження, результати якого оприлюднено цього тижня в журналі Nature, проводилося за допомогою двох різних телескопів. Так, за допомогою орбітального телескопа, встановленого на борту Обсерваторії сонячної динаміки NASA, вчені стежили за рухом елементів в атмосфері Сонця. Водночас зображення поверхні світила у високій роздільній здатності отримали за допомогою встановленого на Канарах Шведського сонячного телескопа.
Після аналізу отриманих зображень науковці зафіксували в атмосфері Сонця вихори газу, температура всередині яких варіювалася від кількох тисяч до кількох мільйонів градусів. Діаметр вихорів сягав і півтори тисячі, і навіть п’яти з половиною тисяч кілометрів, причому деякі з них тягнулися від поверхні зірки, фотосфери, аж до її корони. Ці вихори існували до 15 хвилин, проте одночасно в атмосфері Сонця зафіксували більше ніж 10 тисяч таких торнадо!
Після роботи з зображеннями з телескопів науковці вдалися до тривимірного моделювання. Вони встановили, що силові лінії магнітного поля у сонячних торнадо нагадують потоки повітря у земних вихорах. Велетенські вирости магнітного поля, що є в основі таких торнадо, закручені спіраллю у вигляді конуса. Ці вихори підхоплюють плазму із фотосфери і рухають її по спіралі аж до корони, поступово пришвидшуючи і нагріваючи.
Новозеландські кити зникають через статевий патріотизм
Самці південних гладких китів із Нової Зеландії розмножуються практично виключно всередині своєї популяції. Таких висновків дійшла міжнародна група вчених, яка цього тижня опублікувала результати своєї праці у журналі Molecular Ecology. Як наголошують науковці, така поведінка китів суттєво знижує їхню генетичну різноманітність і загалом загрожує їхньому існуванню.
Як пише Science,кожної зими самці новозеландських китів залишають свій самітницький спосіб життя, щоб під час подорожі у водах південної півкулі спаруватися з кількома самками. Водночас автори нового дослідження стверджують: далеко не всі кити цього виду такі донжуани. І не просто стверджують, а б’ють на сполох.
Щоб продемонструвати, як такі «любовні» подорожі впливають на генетичну різноманітність новозеландських китів, вчені провели тестування на батьківство в їхній популяції. Генетичний матеріал отримали з невеличких зразків шкіри. Загалом дослідили 34 пари «матір-дитина» і 314 самців, тобто майже третину всієї популяції.
З’ясувалося, що більшість дитинчат китів у популяції новозеландських південних китів походять саме від місцевих самців. Це викликало припущення, що більшість китів, які пускають у «романтичні» мандри, повертаються спаровуватися в ті самі місця, де вже були до цього, не вишукуючи нових «пригод».
Таким чином, генетичний обмін між популяціями дуже обмежений. І хоч дехто може замилуватися такій вірності новозеландських китів, вчені кажуть, що в цьому немає нічого хорошого. Статевий патріотизм, за їхніми словами, може призвести до близькоспоріднених схрещувань, а це загрожує накопиченням шкідливих генів.
«Без свіжого генетичного матеріалу майбутні покоління новозеландської популяції можуть мати дуже погане здоров’я», – пише Science. Водночас причина такої поведінки південних китів для науковців поки що залишається загадкою.
Серед членів екіпажу «Шеньчжоу-9» – і перша китайська жінка-астронавт, 33-річна Лю Ян. Її підготовка до польоту тривала у Китаї під пильною увагою: про неї розповідали всі провідні газети й телеканали. Про майора Лю Ян писали як про «героїню-пілота». ЗМІ пригадали, як одного разу жінка успішно посадила літак, серйозно пошкоджений унаслідок зіткнення з цілою зграєю птахів.
Ще до того, як кандидатуру Лю Ян схвалили остаточно, преса писала про особливі вимоги, яким бажано мала б відповідати перша китайська жінка-астронавт. Що вона, наприклад, мала б бути заміжньою і мати дітей, адже політ на орбіту та ймовірний вплив радіації можуть позначитися на її дітородних функціях. Окрім того, астронавтка не повинна б мати на тілі шрамів, які в космосі можуть кровоточити.
До запуску «Шеньчжоу-9» у прямому сенсі готувалася вся країна. Хоч цей запуск астронавтів став для Китаю вже четвертим, це вперше члени екіпажу мали провести у відкритому космосі таку ґрунтовну роботу.
Завданням астронавтів була загалом оцінка системи життєзабезпечення модуля «Тяньґун-1». Цей модуль має для Китаю важливе стратегічне значення – він є прототипом космічної станції, яку країна має намір запустити до 2020 року. Заміна «Тяньґун-1» на повноцінну пілотовану орбітальну станцію означатиме для Китаю вихід у трійку світових космічних лідерів – нарівні зі США і Росією.
Китайські астронавти успішно виконали всі поставлені перед ними завдання, зокрема, й ручне стикування з модулем, яке, як пише Discovery News, є важливим досвідом для створення у майбутньому космічної станції. «Маневр полягає у тому, що два космічні апарати, які обертаються навколо Землі на швидкості у тисячі кілометрів, повинні зблизитися і зістикуватися дуже акуратно, щоб уникнути ушкоджень», – наголошує видання.
Морріс Джонс, експерт із Австралії, вважає, що визначним було не стільки стикування, скільки 13-денна тривалість досі найдовшої і найскладнішої китайської космічної місії, яка стартувала 16 червня і завершилася 29 червня. «А найважливіше у всій цій місії, те, про що не говорили відкрито, – той факт, що «Тяньґун-1» – це не просто лабораторія. Це справжня космічна станція, хоч поки й дуже маленька», – додає Джонс.
Ізабель Сурбе-Верже, фахівець із французького Центру наукових досліджень, натомість коментує політичний аспект завершення «Шеньчжоу-9» своєї місії. «Політичною метою цієї космічної програми було продемонструвати беззаперечні технологічні й наукові знання. Китай цієї мети досягнув», – вважає вона.
Сонячну корону нагрівають незвичайні торнадо
Вчені довго не могли пояснити те, як температура у короні Сонця може у триста разів перевищувати температуру на його поверхні. Результати нового дослідження, проведеного групою вчених на чолі з норвезьким професором Свеном Ведемаєром-Бемом, свідчать про те, що газ у верхній шарах атмосфери світила можуть розігрівати гігантські торнадо.
Спостереження, результати якого оприлюднено цього тижня в журналі Nature, проводилося за допомогою двох різних телескопів. Так, за допомогою орбітального телескопа, встановленого на борту Обсерваторії сонячної динаміки NASA, вчені стежили за рухом елементів в атмосфері Сонця. Водночас зображення поверхні світила у високій роздільній здатності отримали за допомогою встановленого на Канарах Шведського сонячного телескопа.
Після аналізу отриманих зображень науковці зафіксували в атмосфері Сонця вихори газу, температура всередині яких варіювалася від кількох тисяч до кількох мільйонів градусів. Діаметр вихорів сягав і півтори тисячі, і навіть п’яти з половиною тисяч кілометрів, причому деякі з них тягнулися від поверхні зірки, фотосфери, аж до її корони. Ці вихори існували до 15 хвилин, проте одночасно в атмосфері Сонця зафіксували більше ніж 10 тисяч таких торнадо!
Після роботи з зображеннями з телескопів науковці вдалися до тривимірного моделювання. Вони встановили, що силові лінії магнітного поля у сонячних торнадо нагадують потоки повітря у земних вихорах. Велетенські вирости магнітного поля, що є в основі таких торнадо, закручені спіраллю у вигляді конуса. Ці вихори підхоплюють плазму із фотосфери і рухають її по спіралі аж до корони, поступово пришвидшуючи і нагріваючи.
Новозеландські кити зникають через статевий патріотизм
Самці південних гладких китів із Нової Зеландії розмножуються практично виключно всередині своєї популяції. Таких висновків дійшла міжнародна група вчених, яка цього тижня опублікувала результати своєї праці у журналі Molecular Ecology. Як наголошують науковці, така поведінка китів суттєво знижує їхню генетичну різноманітність і загалом загрожує їхньому існуванню.
Як пише Science,кожної зими самці новозеландських китів залишають свій самітницький спосіб життя, щоб під час подорожі у водах південної півкулі спаруватися з кількома самками. Водночас автори нового дослідження стверджують: далеко не всі кити цього виду такі донжуани. І не просто стверджують, а б’ють на сполох.
Щоб продемонструвати, як такі «любовні» подорожі впливають на генетичну різноманітність новозеландських китів, вчені провели тестування на батьківство в їхній популяції. Генетичний матеріал отримали з невеличких зразків шкіри. Загалом дослідили 34 пари «матір-дитина» і 314 самців, тобто майже третину всієї популяції.
З’ясувалося, що більшість дитинчат китів у популяції новозеландських південних китів походять саме від місцевих самців. Це викликало припущення, що більшість китів, які пускають у «романтичні» мандри, повертаються спаровуватися в ті самі місця, де вже були до цього, не вишукуючи нових «пригод».
Таким чином, генетичний обмін між популяціями дуже обмежений. І хоч дехто може замилуватися такій вірності новозеландських китів, вчені кажуть, що в цьому немає нічого хорошого. Статевий патріотизм, за їхніми словами, може призвести до близькоспоріднених схрещувань, а це загрожує накопиченням шкідливих генів.
«Без свіжого генетичного матеріалу майбутні покоління новозеландської популяції можуть мати дуже погане здоров’я», – пише Science. Водночас причина такої поведінки південних китів для науковців поки що залишається загадкою.
