Лондон – Десятки атлетів вирішили змінити громадянство, щоб отримати можливість брати участь у Лондонській Олімпіаді, яка розпочнеться через два тижні. Таке явище не нове, але зараз приваблює увагу його масовість.
Під увагою опинилася і країна-господар Олімпіади, яка видала британські паспорти великій кількості спортсменів, народжених в інших країнах.
Це, наприклад, Яміле Алдама, яка народилася на Кубі, а на Олімпіаді 2004 року виступала у потрійних стрибках за Судан. Чи народжений у Німеччині велосипедист Філіп Гіндес та народжені у США бігуни Майкл Бінґам і Шана Кокс.
А багатий на нафту Азербайджан матиме у своїй команді половину спорсменів, які отримали громадянство нещодавно.
Коли минулого року двоє молодих штангістів із Болгарії вирішили виступати за Азербайджан, Баку погодився виплатити Болгарії понад півмільйона доларів.
Імпорт
Критики вказують, що масове імпортування талановитих спортсменів надто комерціалізує спорт. У березні голова Міжнародного олімпійського комітету Жак Роґґе висловлював стурбованість.
«Я маю застереження у випадках, коли атлети, яким не бракує підтримки у своїй країні, все одно змінюють громадянство. Ми не маємо права вказувати, але я скажу відверто: мені це не подобається», – наголосив Роґґе.
Окрім Азербайджану іншою пострадянською державою, яка дуже покладається на спортсменів, народжених в інших країнах, став Казахстан, за який у Лондоні виступатимуть, наприклад, чотири народжені в Китаї штангісти. Тренер казахстанської команди Мендіхан Тапсірули задоволений цим.
«Ми залучили цих китайських спортсменів, щоб підвищити рівень змагань
усередині Казахстану. Вони подають приклад нашій молоді і вони претендують на олімпійські медалі у Лондоні», – розповів тренер із Казахстану, куди за останні роки також переселилися, принаймні, 7 тенісистів із Росії.
Але, наприклад, у Казахстані є люди, які зауважують, що медалі, здобуті, фактично, чужинцями, не можуть вважатися справжнім досягненням казахстанців.
Проте, схоже, що посадовцям у різних країнах головне результат – олімпійські медалі будь-якою ціною.
Під увагою опинилася і країна-господар Олімпіади, яка видала британські паспорти великій кількості спортсменів, народжених в інших країнах.
Це, наприклад, Яміле Алдама, яка народилася на Кубі, а на Олімпіаді 2004 року виступала у потрійних стрибках за Судан. Чи народжений у Німеччині велосипедист Філіп Гіндес та народжені у США бігуни Майкл Бінґам і Шана Кокс.
А багатий на нафту Азербайджан матиме у своїй команді половину спорсменів, які отримали громадянство нещодавно.
Коли минулого року двоє молодих штангістів із Болгарії вирішили виступати за Азербайджан, Баку погодився виплатити Болгарії понад півмільйона доларів.
Імпорт
Критики вказують, що масове імпортування талановитих спортсменів надто комерціалізує спорт. У березні голова Міжнародного олімпійського комітету Жак Роґґе висловлював стурбованість.
«Я маю застереження у випадках, коли атлети, яким не бракує підтримки у своїй країні, все одно змінюють громадянство. Ми не маємо права вказувати, але я скажу відверто: мені це не подобається», – наголосив Роґґе.
Окрім Азербайджану іншою пострадянською державою, яка дуже покладається на спортсменів, народжених в інших країнах, став Казахстан, за який у Лондоні виступатимуть, наприклад, чотири народжені в Китаї штангісти. Тренер казахстанської команди Мендіхан Тапсірули задоволений цим.
«Ми залучили цих китайських спортсменів, щоб підвищити рівень змагань
усередині Казахстану. Вони подають приклад нашій молоді і вони претендують на олімпійські медалі у Лондоні», – розповів тренер із Казахстану, куди за останні роки також переселилися, принаймні, 7 тенісистів із Росії.
Але, наприклад, у Казахстані є люди, які зауважують, що медалі, здобуті, фактично, чужинцями, не можуть вважатися справжнім досягненням казахстанців.
Проте, схоже, що посадовцям у різних країнах головне результат – олімпійські медалі будь-якою ціною.
