Замах на муфтія Татарстану Ілдуса Файзова і вбивство його заступника Валіулли Якупова виявилися найгучнішими політичними злочинами в цій російській республіці за останні десятиліття. Татарстан у Росії взагалі сприймається як зразок стабільності, ще на зорі правління Володимира Путіна хтось дотепно зауважив, що Росія в політичному сенсі все більше нагадує Татарстан.
Дійсно, режим «контрольованої демократії» – це виплід першого президента Татарстану Мінтімера Шаймієва. І тільки після того, як у Казані довели, що можна мати всі демократичні атрибути – і повністю відтіснити суспільство від впливу на ухвалені рішення і на саму змінюваність влади, – за справу взялися в Москві.
Саме тому Татарстан у політичному сприйнятті російської еліти – це маленька Росія. І замах на муфтія неподалік казанського Кремля – це майже те ж саме, якби біля Кремля московського обстріляли машину патріарха, а на сусідній вулиці вбили члена Священного синоду. І тепер не тільки в Казані, але і в Москві намагаються зрозуміти, як це могло статися.
Головна версія, яку зараз розглядають і преса, і слідство, – помста радикальних ісламістів, незадоволених суворою лінією муфтія і його заступника, які дотримуються традиційної лінії в релігії. Спостерігачі стверджують, що в Татарстані стає все більше прихильників ваххабізму з Північного Кавказу, і вони «бентежать» татарську молодь, стають її новими духовними лідерами.
Дивуватися цьому не варто. Як і РПЦ, Духовне управління мусульман Татарстану фактично інкорпороване в державну машину. І тут виникає інша версія, про яку воліють не згадувати.
Можливість позбутися «ненадійних» представників духовенства
У день замаху – такий от збіг – у казанському випуску газети «Коммерсантъ» з’явилася стаття, що розповідає про скандал навколо звинувачень паломників, які вважають, що муфтій створив на хаджі до Мекки власний бізнес. Звернення підписало кілька сотень людей, і муфтієві довелося проводити спеціальну прес-конференцію – не для того, щоб боротися з ваххабітами, а для того, щоб відбитися від цих звинувачень. З вигідного релігійного бізнесу була видавлена компанія, яку, між іншим, заснував колишній муфтій реcпубліки Гусман Ісхаков.
Звичайно, зараз про цю статтю постараються не згадувати. Президент Татарстану Руслан Мінніханов уже заявив: «Керівники нашого ДУМ (Духовного управління мусульман) проводили політику традиційного ісламу. Зрозуміло, що існують і інші течії, і те, що сталося сьогодні, – явний виклик. Подробиці встановлять правоохоронні органи, але я вважаю, що замахи пов’язані з професійною діяльністю».
Професійна діяльність муфтія – це, звичайно, протистояння радикалам, а не продаж квот на хадж. І після заяви президента слідчі органи навряд чи будуть у цьому сумніватися – тим більше, що з’являється реальна можливість позбутися «ненадійних» представників мусульманського духовенства, що перебувають в опозиції до голови Духовного управління.
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Дійсно, режим «контрольованої демократії» – це виплід першого президента Татарстану Мінтімера Шаймієва. І тільки після того, як у Казані довели, що можна мати всі демократичні атрибути – і повністю відтіснити суспільство від впливу на ухвалені рішення і на саму змінюваність влади, – за справу взялися в Москві.
Саме тому Татарстан у політичному сприйнятті російської еліти – це маленька Росія. І замах на муфтія неподалік казанського Кремля – це майже те ж саме, якби біля Кремля московського обстріляли машину патріарха, а на сусідній вулиці вбили члена Священного синоду. І тепер не тільки в Казані, але і в Москві намагаються зрозуміти, як це могло статися.
Головна версія, яку зараз розглядають і преса, і слідство, – помста радикальних ісламістів, незадоволених суворою лінією муфтія і його заступника, які дотримуються традиційної лінії в релігії. Спостерігачі стверджують, що в Татарстані стає все більше прихильників ваххабізму з Північного Кавказу, і вони «бентежать» татарську молодь, стають її новими духовними лідерами.
Дивуватися цьому не варто. Як і РПЦ, Духовне управління мусульман Татарстану фактично інкорпороване в державну машину. І тут виникає інша версія, про яку воліють не згадувати.
Можливість позбутися «ненадійних» представників духовенства
У день замаху – такий от збіг – у казанському випуску газети «Коммерсантъ» з’явилася стаття, що розповідає про скандал навколо звинувачень паломників, які вважають, що муфтій створив на хаджі до Мекки власний бізнес. Звернення підписало кілька сотень людей, і муфтієві довелося проводити спеціальну прес-конференцію – не для того, щоб боротися з ваххабітами, а для того, щоб відбитися від цих звинувачень. З вигідного релігійного бізнесу була видавлена компанія, яку, між іншим, заснував колишній муфтій реcпубліки Гусман Ісхаков.
Звичайно, зараз про цю статтю постараються не згадувати. Президент Татарстану Руслан Мінніханов уже заявив: «Керівники нашого ДУМ (Духовного управління мусульман) проводили політику традиційного ісламу. Зрозуміло, що існують і інші течії, і те, що сталося сьогодні, – явний виклик. Подробиці встановлять правоохоронні органи, але я вважаю, що замахи пов’язані з професійною діяльністю».
Професійна діяльність муфтія – це, звичайно, протистояння радикалам, а не продаж квот на хадж. І після заяви президента слідчі органи навряд чи будуть у цьому сумніватися – тим більше, що з’являється реальна можливість позбутися «ненадійних» представників мусульманського духовенства, що перебувають в опозиції до голови Духовного управління.
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
