Щоб ратифікувати угоду про зону вільної торгівлі з країнами СНД, український парламент збереться на позачергову сесію у понеділок. Минулого тижня угоду подав на ратифікацію до парламенту Президент Віктор Янукович. Експерти по-різному оцінюють саму угоду, але її ратифікацію вони пов’язують з тиском на Київ, який посилився після нещодавнього візиту до України російського президента Володимира Путіна. Чи буде ця угода корисною для України і чи не суперечитиме її планам підписати угоду про зону вільної торгівлі з ЄС? Про це Радіо Свобода запитало колишнього міністра економіки в уряді Юлії Тимошенко, який нині має притулок у Чехії, Богдана Данилишина. Отже, чому такий поспіх?
– Таке прискорення щодо ратифікації цієї угоди з’явилося після зустрічі Віктора Януковича і Володимира Путіна. Я думаю, що це була одна з умов до більш інтенсивної співпраці в рамках інших можливих поєднань, союзів чи інших асоціацій, які можуть бути утворені на просторі СНД.
Наскільки я обізнаний, Україна має зауваження до цього договору, які полягають у нерівності умов щодо запровадження торгових обмежень країнами, які вже утворили Митний союз, та іншими членами співдружності. Вони визначені доповненням номер 6 до цього документа.
На мій погляд, із підписанням цього документа мало що зміниться. Росія була, є і буде нашим (України – ред.) головним стратегічним і торговельно-економічним партнером. Від цього ми нікуди не сховаємося. Головне, щоб це було добровільним партнерством, а не нав’язуванням чиєїсь волі чи думки.
Щодо плюсів цього договору, я б хотів сказати, що норми даного договору були приведені у відповідність із СОТ. З цим договором були закріплені всі вилучення, які діяли в рамках двосторонніх угод, і, на мій погляд, це якоюсь мірою буде ускладнювати інші обмеження торгівлі та збільшувати митні тарифи.
– На своїй сторінці у «Фейсбукові» Ви згадали, що сам факт можливої ратифікації Верховною Радою цього договору не буде перепоною для підписання Україною договору про зону вільної торгівлі з Європейським Союзом, але будуть потрібні окремі пояснення з боку української сторони щодо тих моментів, які можуть вступати в суперечність із європейськими правилами торгівлі. Що Ви мали на увазі?
– Ми маємо двосторонні угоди про зони вільної торгівлі з країнами-членами СНД, і вони працюють. Такі країни-члени Світової організації торгівлі, як Молдова, Грузія, Киргизстан, Україна і Росія, всі спірні питання будуть проводити за процедурою: спочатку в рамках двосторонніх питань, а потім, у випадку невирішення питань, будуть вирішувати їх у рамках СОТ.
Договір про зону вільної торгівлі з Європейським Союзом не може заперечувати саму можливість існування зони вільної торгівлі з СНД. Але це буде викликати необхідність пояснення нашим європейським партнерам деяких положень договору про зону вільної торгівлі з країнами СНД.
– Які саме положення вимагатимуть пояснень?
– Я думаю, що це можливі торговельні преференції, які стосуються металургійної, хімічної галузі, сільськогосподарської, машинобудування та інших. Тобто, потрібні будуть консультації на рівні експертів, які часто проводяться і є звичними в рамках будь-яких торговельно-економічних переговорів.
– Експерти у Києві побоюються, що ратифікація цього договору є лише першим кроком, першою поступкою Києва, і що наступним, більш вагомим, кроком буде Митний союз. Ви поділяєте їхні побоювання?
– Я, звичайно, вітаю сам факт появи зони вільної торгівлі, бо я вітаю усі угоди, що стосуються зони вільної торгівлі.Я завжди був прихильником рівноправної економічної інтеграції. Головне, щоб російська сторона, як і будь-яка інша сторона, розглядала Україну як рівноправного партнера, якому не потрібно нав’язувати свою думку, а потрібно сідати за стіл переговорів і вирішувати усі спірні питання. Тому вступи до якихось інших об’єднань, які передбачають створення виконавчих міждержавних органів, на мій погляд, є завчасними.
– Таке прискорення щодо ратифікації цієї угоди з’явилося після зустрічі Віктора Януковича і Володимира Путіна. Я думаю, що це була одна з умов до більш інтенсивної співпраці в рамках інших можливих поєднань, союзів чи інших асоціацій, які можуть бути утворені на просторі СНД.
Наскільки я обізнаний, Україна має зауваження до цього договору, які полягають у нерівності умов щодо запровадження торгових обмежень країнами, які вже утворили Митний союз, та іншими членами співдружності. Вони визначені доповненням номер 6 до цього документа.
На мій погляд, із підписанням цього документа мало що зміниться. Росія була, є і буде нашим (України – ред.) головним стратегічним і торговельно-економічним партнером. Від цього ми нікуди не сховаємося. Головне, щоб це було добровільним партнерством, а не нав’язуванням чиєїсь волі чи думки.
Щодо плюсів цього договору, я б хотів сказати, що норми даного договору були приведені у відповідність із СОТ. З цим договором були закріплені всі вилучення, які діяли в рамках двосторонніх угод, і, на мій погляд, це якоюсь мірою буде ускладнювати інші обмеження торгівлі та збільшувати митні тарифи.
– На своїй сторінці у «Фейсбукові» Ви згадали, що сам факт можливої ратифікації Верховною Радою цього договору не буде перепоною для підписання Україною договору про зону вільної торгівлі з Європейським Союзом, але будуть потрібні окремі пояснення з боку української сторони щодо тих моментів, які можуть вступати в суперечність із європейськими правилами торгівлі. Що Ви мали на увазі?
Договір про зону вільної торгівлі з ЄС не може заперечувати можливість існування зони вільної торгівлі з СНД
Договір про зону вільної торгівлі з Європейським Союзом не може заперечувати саму можливість існування зони вільної торгівлі з СНД. Але це буде викликати необхідність пояснення нашим європейським партнерам деяких положень договору про зону вільної торгівлі з країнами СНД.
– Які саме положення вимагатимуть пояснень?
– Я думаю, що це можливі торговельні преференції, які стосуються металургійної, хімічної галузі, сільськогосподарської, машинобудування та інших. Тобто, потрібні будуть консультації на рівні експертів, які часто проводяться і є звичними в рамках будь-яких торговельно-економічних переговорів.
– Експерти у Києві побоюються, що ратифікація цього договору є лише першим кроком, першою поступкою Києва, і що наступним, більш вагомим, кроком буде Митний союз. Ви поділяєте їхні побоювання?
Головне, щоб російська сторона розглядала Україну як рівноправного партнера, якому не потрібно нав’язувати свою думку
Дивитись коментарі (5)
Завантажити більше коментарів