Доступність посилання

20 Листопад 2017, Київ 09:02
Останнім часом Одеса впевнено перетягнула на себе чорні лаври столиці українофобії. Не Крим і не Донбас, де частка українців найменша в Україні, а місто, яке любить поширювати міфи про себе. Одним із яких є міф про мирне співіснування різних народів, число яких понад сотню. (Із котрих більшість має по кілька представників, як-от, три ескімоси, один евенк, сім калмиків, шість шведів, п’ять хорватів і тому подібне. Типова ситуація для будь-якого мільйонного міста світу).

Але в одеські міфи вже ніхто не вірить. Особливо після приходу до влади Януковича. Саме в Одесі місцева влада повела нечувану боротьбу проти всього українського. Одним із перший дій новопризначеного керівника області Едуарда Матвійчука була відмова навіть від часткового фінансування єдиної україномовної газети регіону «Чорноморські новини». І це в області, де українців більшість! Прикрилися економією коштів, але при цьому фінансування газет російськомовних навіть збільшили.

Новообраний мер Олексій Костусєв, який ще донедавна ходив на вибори під гаслом «Бог і Росія», взагалі перевів усі україномовні школи в режим двомовних. Мовляв, аби не утискати права «рускоязичних». Хоча розташування українськомовних і російськомовних шкіл було так сплановане, що вони були, як правило, поруч. І батьки спокійно могли обирати мову навчання без якихось незручностей. (В Одесі – 623 тисячі українців і 291 тисяча росіян).

Однак головним було – знищити шкільну освіту українською мовою. Щоправда, попри весь тиск влади та антиукраїнську істерію, більшість батьків записали дітей до українськомовних класів. (До речі, в російськомовних школах таких класів не відкрили. От вам і хвалена одеська «толерантність». А насправді – печерний шовінізм).

Навіть цього вересня – після двох років неймовірних старань місцевої влади – 52 відсотки першокласників Одеси підуть в українські класи. Тобто, вся риторика Костусєвих та Матвійчуків про «насильницьку українізацію» спростовується самими одеситами. Ясна річ, що після ухвалення, як вважають, антиконституційного закону про регіональні мови ситуація може змінитися. Попри те, що батьки вже виявили своє бажання і навчальний рік розпочинається, влада хоче влаштувати черговий «плебісцит» на тему мови навчання. Все робиться для того, аби витиснути українську мову з Одеси.

«Зачищають» залишки острівців українського духу

Голова облдержадміністрації Едуард Матвійчук протягом свого правління постійно порушував Конституцію України, відверто нехтуючи державною мовою у публічних виступах. Мер Одеси Олексій Костусєв взагалі заборонив подавати йому документи українською. Хоча навіть за новим законом українська мова є державною і має найвищий статус серед усіх інших. І порушниками законів є якраз ті, хто мав би їх втілювати в дію.

Вся Одеса завішена білбордами Партії регіонів: «Думай и говори на родном языке!». Однак це право одеська влада визнає тільки за «рускоязичними». Виявляється, в мільйонній Одесі нема жодного класу з болгарською чи молдовською мовами навчання. (На 13 тисяч болгар і 7,5 тисяч молдаван – жодного класу!). Ба більше, Болгарський культурний центр хочуть виселити з центру міста.

А з якої речі одеська влада заперечує право третини мешканців міста, для яких рідна мова – українська? Де забезпечені їхні мовні права? Мовчимо вже про державний статус української мови.

Згідно з логікою влади, яка так переймається гаслом «думати і розмовляти рідною мовою», принаймні третина всіх написів, оголошень, друкованої продукції, теле- та радіоефіру в Одесі має бути українською мовою. Але цього і близько нема!

Ухвалення закону про регіональну мову було потрібно Костусєвим і Матвійчукам для зачищення залишків тих острівців українського духу, які ще залишилися. Книжкової виставки-ярмарку «Українська книжка на Одещині», яка проводиться понад 10 років і була вкрай потрібна у зрусифікованому регіоні, з наступного року вже не буде, а в директора Одеської Національної наукової бібліотеки Ольги Ботушанської, яка її проводила, одразу виникли серйозні «проблеми».

І так крок за кроком нищиться все, що має інше бачення. Кілька опозиційних газет, які мають давні традиції, – «Чорноморська правда», «Юг», «Вечерняя Одесса» – вже кілька років виживаються з видавництва «Чорномор’я», в якому вони були від часу його побудови.

«Много в Одессе хохлов розвелось. Судоплатова на вас нету!»

Одеській владі нічим хвалитися, тому й так борються з «інакодумцями». Бо ж люди можуть повірити комусь іншому. Українські організації переслідуються, а їхніх лідерів чекає публічне паплюження і навіть фізичні розправи. Резонансною на всю Україну стала смерть студента Максима Чайки та спалення авто Сергія Гоцуляка. Як висловився чільний депутат Одеської міської ради, який наполегливо бореться за «язик»: «Много в Одессе хохлов розвелось. Судоплатова на вас нету!».

Партія регіонів, яка майже тотально панує в одеських мас-медіа, перетворюється на очах в «Ум, честь і совість нашої епохи». Таке враження, ніби потрапляєш в радянські часи. Тільки замість КПРС всюди миготить Партія регіонів. Одеська влада дописалася на білбордах до того, що тільки завдяки їй школярі мають вибір навчання рідною мовою. Хоча вибір якраз цього права в Одесі вельми куций. Наприклад, в Ужгороді дитина може вчитися в школі не тільки українською та російською, але й угорською і навіть словацькою. Так що це чергова демагогія одеської влади, бо можливість навчатися українською чи російською мовою мають учні будь-якого обласного центру України. Але ж треба про щось звітувати напередодні виборів!

Окрім боротьби за «язик» (а насправді – проти української мови) хвалитися одеській владі перед виборами нічим. Тому й так потрібна була їй уся ця мовна істерія, щоб переключити увагу простих виборців із цілковитого соціального та економічного провалу на протистояння «наші» проти «чужих» («язик» проти «мови»).

Великою мірою це шовіністам вдалося. В Одесі справді ситуація розпалена до краю. Тому покидаєш це місто з тарганами, яких давно не бачив і сварками у трамваях, яких давно не чув, із великим полегшенням. Ніякою толерантністю тут і близько не пахне. Одеса стає провінцією з усім набором містечкових російських комплексів. Зрештою, чорносотенні погроми за царя тут були не міфом, а таки реальністю.

Тільки в Одесі я бачив в авто поруч з українським прапорцем ще й російський. Так би мовити, дружба народів у дії. Але українські прапорці одеські водії полюбляють куди більше. І це вселяє оптимізм. Бо КПРС, СДПУ(о), Партія регіонів приходять і відходять, а Україна все-одно залишається.

Олександр Гаврош – письменник, журналіст

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG