Доступність посилання

23 Листопад 2017, Київ 04:44

Валерій Лебедівський

Ті, хто стверджує, що влада в Україні нічому не вчиться, глибоко помиляються. Вона не вчиться нічому, що б допомогло розвивати країну. Проте екзамен на утримання влади під час місцевих виборів 2010 року вона здала «бездоганно». І на виборах до Верховної Ради 28 жовтня 2012 року збирається підтвердити «відмінний» результат.

Що нові вибори в Україні, то досконаліші маніпуляційні технології. До сьогодні усі експерти вважали піком досконалості маніпуляцій з голосуванням президентські перегони 2004 року. Проте тоді саме об’єктивна соціологія показала людям і міжнародній спільноті, що голосування сфальсифіковано майже на 10 відсотків. Це й стало після першого туру виборів початком кінця для команди Кучми-Януковича.

Нинішній передвиборчий штаб Партії регіонів – це своєрідна копія штабу Януковича 2004 року. І той прокол із соціологією ними добре засвоєний. Тепер вони заздалегідь готуються і оприлюднюють зручні для них рейтинги від різних компаній та соціологічних груп, щоб потім на них посилатися: мовляв, фальсифікації не було.

Однак цікаво: що ж це за «особлива» соціологія по-українськи, яка робить такі «гімнастичні кульбіти» з цифрами, які не вкладаються в рамки жодного підручника із соціології? Адже усі провідні соціологи світу стверджують: щоб рейтинг політичної сили чи лідера раптово зріс на кілька пунктів чи навпаки – впав, необхідне публічне масштабне підґрунтя або подія, яка стосуватиметься значної частини електорату.

Яка ж публічна масштабна подія сталася із опозиційною «Батьківщиною», що вона з рейтингу близько 26 відсотків підтримки виборців у кінці серпня (дані Фонду «Демініціативи» спільно з Центром Разумкова) опустилась до 15,1 відсотка (дані Фонду «Демократичні ініціативи» та Київського міжнародного інституту соціології) підтримки у середині вересня? Ніяка! Жодних підстав! Адже електорат, який підтримує «Батьківщину» і саму Тимошенко, настільки протестний і непримиренний до самої постаті Януковича, що важко навіть уявити його стрімке перетікання невідомо куди, тим паче за такий рекордно короткий термін у двадцять днів!

Натомість електорат Партії регіонів не лише не знизився (на думку кишенькових експертів) у порівнянні з весною, а навіть трохи збільшився!? Це ж якісь соціологічні чудеса: зріс після проголосованих за цей період закону про мови, часткового зняття пільг із чорнобильців та афганців, зменшення стипендій, знищення свободи слова і багато іншого. То ми що – нація «мазохістів» і «камікадзе», раз після всього цього рейтинг Партії регіонів зріс?

Зріс і рейтинг УДАРУ. Але навіть експерт-початківець вам скаже: цей електоральний приріст ніяким чином не залежить від росту чи падіння рейтингу «Батьківщини». Отже ніякого перетікання просто не могло статися. Ще з часів президентських перегонів 2010 року є достатньо значний електоральний запит на треті сили. Всі пам’ятають про рейтинг Тігіпка майже у 13%. Після його злиття з Партією регіонів рейтинг упав до 2%. Цей електорат частково міг перейти до УДАРУ в очікуванні нової політики і нових облич. До того ж залишається значним показник тих, хто не визначились. Ось ці електоральні категорії і дають в основному приріст УДАРУ.

Дозволю зупинитися ще на одному цікавому факті. Починаючи з травня усі соціологічні опитування залишали за межею прохідної частини серед інших партій «Свободу» та «Україна – Вперед» Королевської, даючи їм від 3% до 4% (дані Фонду «Демініціатив» спільно з Центром Разумкова) . Цей рейтинг, за даними й інших соцопитувань (група «Рейтинг») , залишався незмінним і однаковим для обох партій протягом усього літа аж до середини вересня.

Проте за останніми оприлюдненими соцопитуваннями, проведеними агентством PolitLab, «Свобода» залишилася на своїх стабільно непрохідних 3,8%. А Королевська («Україна – Вперед») зробила не просто крок вперед, а якийсь неймовірний «стрибок кенгуру», і вискочила аж на 6,9% (дані агентства PolitLab; схожі цифри оприлюднили і New Image Marketing Group). З чого б це? Усі гламурні білборди висять аж з весни (думаю, люди їх уже і не помічають). А яскраві зірки спорту і сцени приєдналися ще влітку (проте це не додало тоді жодного відсотка). Що ж сталося насправді? Мабуть, спонсори вирішили зробити собі приємно і намалювали цю «шістку» в соцопитуванні.

Натомість за останніми результатами соціологічних досліджень, проведеними Фондом «Демократичні ініціативи» спільно з Київським інститутом соціології склалося все навпаки: ВО «Свобода» вже набирає 5,1%, а «Україна вперед» Королевської знизилася до 3%.

Упродовж останніх кількох днів навіть «Наша Україна» зробила неймовірне: підскочила з 0,7% (за даними Фонду «Демініціативи» спільно з Центром Разумкова на кінець серпня) до 4,5% (за даними Інституту соціологічних та маркетингових досліджень станом на 03.10.2012). Проте вже 08.10.2012 року «Наша Україна» повернулася до 2% – такі дані оприлюднив Фонд «Демократичних ініціатив».

Нині вже просто якась пошесть рейтингів пішла: що не день, то нові чудеса з цифрами відбуваються. То одна партія долає прохідний бар’єр, то навпаки – інша. Замовність оприлюднюваних результатів маловідомими соціологічними компаніями стала настільки очевидною, що навіть експерти та журналісти починають свій аналіз рейтингових відсотків із посилання: якій політичній силі чи замовнику вигідні ті чи інші результати. Скоро дійде до того, що політичну рейтингову соціологію взагалі перестануть сприймати як можливий варіант об’єктивності.

Опитування вуличне і в помешканні

І навіть якщо якась із соціологічних компаній намагалася проводити соцопитування хоча б із частковою долею об’єктивності, то чи враховувалися фактори «вулиці» і «дому» в останніх соцопитуваннях? Навіть до початку виборчої кампанії (коли ще не було такого тиску з боку влади), при вуличних опитуваннях рейтинг «Батьківщини» сягав майже 28%, натомість вдома лише 26,2% людей зізналися, що голосували б за «Батьківщину» (дані Центру Разумкова про одночасне опитування – вуличне і в помешканні – за червень 2012 року).

За тим же опитуванням Центру Разумкова, з рейтингом Партії регіонів було все навпаки: при вуличних опитуваннях він складав близько 23,9%, а вдома люди дали аж 28,3% (боячись, що це влада збирає інформацію).

Тепер ми можемо вирахувати справжні рейтинги: 28% підтримки «Батьківщини» проти 23,9% Партії регіонів.

Із кожним днем стає відчутніше, що страх повертається до наших осель… І якщо опитувач прийде до людини додому з питанням «За кого ви проголосуєте?» – об’єктивності годі й чекати. Люди можуть просто побоятися сказати, що голосуватимуть за опозицію.

Підтвердженням цього може слугувати один життєвий факт. Нещодавно я зустрічався із виборцями по вулиці Татарській у Києві. До мене на зустріч прийшла вчителька у поважному віці, яку я знаю ще з 2001 року, щоб розповісти історію про «опитування». Хоча їй здалося, що це не опитування, а влада просто збирає інформацію.

До цієї вчительки подзвонили у двері, представились опитувачами із телеканалу. На запитання «З якого телеканалу?», відповіли, що не знають, бо їх тільки найняли. На прохання показати посвідчення чи довідку – сказали, що нічого не мають. Натомість задали два питання:

1) За кого будете голосувати?
2) Скільки виборців живе у квартирі?

А також записали домашню адресу.

Пані віднеслася із підозрою до цього і відповіла, що з голосуванням не визначилася (але насправді підтримує «Батьківщину»).

Можливо, це опитування дійсно проводила якась соціологічна група, і просто робота була зовсім не організованою. Проте через підозри і внутрішній страх людина дала неправдиву відповідь!

А тепер уявіть, який відсоток невідповідності може бути в масштабах країни! І якщо влада знає справжній рейтинг опозиції, а також цей – із сумнівною об’єктивністю, то вона легко визначить люфт для вкидання бюлетенів на свою користь.

Думаю, що для нинішньої влади так важливо оприлюднити і нав’язати суспільству необхідну соціологію ще й тому, щоб після виборів взяти ці «цифри» і поїхати до Європи. Мовляв, бачите: все ж зійшлося, як в пасьянсі! Бо коли 29 жовтня закінчаться усі авральні передвиборчі соціальні ініціативи, державна казна спорожніє так, що без грошей МВФ і до дефолту рукою подати…

Валерій Лебедівський – голова Асоціації демократичного розвитку і самоврядування України

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG