Київ – Спеціально для програми «Молодь Плюс» ми запитали українських літераторів та людей, безпосередньо причетних до української книги, чи читають молоді українці і чи змінилося саме сприйняття книги в українському суспільстві.
Ірина Славінська, літературний критик
Зараз про читання молоді ми не можемо точно сказати, бо немає точної статистики. І тому всі фрази про те, що молодь читає, чи не читає – це, фактично, гадання на кавовій гущі. Цифр офіційних немає, ми нічого взагалі про це не знаємо.
Якщо брати суто емпіричні спостереження за тим, що відбувається, то молоді люди в метро досить багато читають і більше останнім часом, ніж раніше. Мені здається тут прислужилися видання українських нових бестселерів, зокрема, «Записки українського самашедшого» Ліни Костенко, «Чорний ворон» Василя Шкляра, книжки Люко Дашвар, Лади Лузіної – такі хороші масові автори або автори з іменами, яких все одно купуватимуть, що б вони не писали.
Тут не варто говорити про мистецьку якість цих книжок, але варто говорити (попри їхню мистецьку вартість) про те, що вони можуть заохочувати людей до різноманітних нових досвідів читання.
Об’єктивно кажучи, зменшується кількість людей, які здатні читати книжки. З’явився інший тип уваги і сприймання і він швидкими розвивається.
Але мені здається, що книжка як явище не помре. Число її «прихильників» буде зменшуватись., але дійде певної межі, після якої вже зменшуватись не буде. Вона залишиться дуже вагомим чинником людського життя.
Іншими словами кажучи, небагато людей будуть читати книжки, але всі будуть поважати тих, які читає книжки. Приналежнсть до меншини читачів книжок буде назвичайно престижною і важливою.
Сергій Жадан, письменник
Молодь дуже різна… Вона на тільки різножерстна, що говорити про молодь, як про соціальний прошарок я б не взявся. Вона різниться і освітньо, та й за іншими соціальними ознаками… Якась частина молоді безперечно читає, якась не читає принципово.
Коли я їжджу харківським метрополітеном, якась частина молодих людей щось читає. Саме молоді люди читають або з телефонів, або з читалок, час від часу трапляються навіть паперові книги, але паперовими книгами більше користуються старші люди.
Читають десь так само, як 5 років тому, просто з’явилося більше електронних носіїв. Але якщо порівняти з 80-ми роками – значно менше читають, безперечно. В пізні радянські роки читалося на багато більше.
Я до цього дуже спокійно ставлюся. Є якісь речі, на які ти не можеш впливати, тому і не потрібно перейматися з цього приводу. Навіть якщо паперова книга помре, навряд це буде означати смерть літератури.
Олексій Чебикін, художник, співавтор українського комікса-блокбастера «Даогопак»
Відбувається досить цікавий момент, насправді молоді люди читають досить багато.
Мальовані історії, які я роблю, дуже подібні до книжок, вони видаються на папері, але їх купують все менше і менше. Я завжди кажу авторам: «Ми всі зустрінемось на iPad». Зараз дійсно не купують книжки, тому що все це можна знайти в інтернеті. Це швидше і вигідніше. Наприклад, коли подорожуєш, ти не везеш із собою купу книжок, а маєш їх в своєму пристрої.
Я знаю, що молоді люди зараз читають не менше, ніж ми читали в свої часи, просто паперові книжки купують менше.
У 2004 році закінчила Український гуманітарний ліцей КНУ імені Тараса Шевченка. У 2010-му отримала диплом магістра журналістики Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. Маю публікації в газеті «Громадський захисник», журналах «Книжник-review», «Київська Русь» та інших виданнях. Працювала в програмі «Підсумки» на телеканалі «Ера». На Радіо Свобода – з 2007 року. Коло професійних зацікавлень: права людини, українська культура, волонтерський рух.
