Лондон – Тема боротьби зі злочинністю – одна з найгучніших у політичному житті Британії. Що ж стосується смерті як найвищої міри покарання за тяжкі злочини, то усі провідні політичні сили виступають проти, хоча за даними опитувань громадської думки, за необхідність смертної кари можуть висловлюватися від 40% до понад 50% британців.
Остання страта у Великій Британії відбулася 13 серпня 1964 року у Манчестері.
Дискусії про те, як карати тяжких злочинців у британському суспільстві не припиняються, проте для провідних британських політичних діячів питання смертної кари зараз закрите, окрім, можливо, таких нетипових висловлювань, які лунали під час нещодавніх телевізійних дебатів від члена парламенту від Консервативної партії Пріті Пател.
«Ми бачимо, як убивці, ґвалтівники і люди, які скоїли страшні злочини проти суспільства, йдуть до в’язниці, потім їх звільняють, і вони повертаються поміж люди, де знову й знову чинять злочини. Я вважаю, що це обурливо, і лише на цій одній підставі я би підтримала повернення смертної кари, щоб це було стримувальним чинником», – заявляє Пател, яка дотримується думки, що у Британії покарання не достатньо жорсткі, щоб стримувати злочинців – насильників.
Емоції і здоровий глузд
Коли у засобах масової інформації поширюється чергова новина про зґвалтування чи дітовбивство, у британському суспільстві, знову ж таки, через ЗМІ гучніше лунають заклики до безжалісного покарання убивць і, часом, до смертної кари.
Але громадські активісти, правозахисники й більшість політиків намагаються знову і знову нагадувати, чому смертна кара у Британії скасована.
«Якщо сам факт позбавлення життя однієї людини іншою вважати серйозним злочином, то ідея того, щоб страчувати когось – просто несумісна з першим. Але, крім того, хоча ми усі хочемо, щоб система судочинства ніколи не помилялася, щоб людина, яку засудили, справді була тієї винною особою, деколи система судочинства все ж помиляється, а коли людині присуджують смертну кару, то виправити покарання неможливо», – заявила пані Гарман і додала, що якби у парламенті постала потреба голосувати з цього питання, то вона голосувала би проти смертної кари.
Таке питання може постати у Палаті громад. Нещодавно упроваджена система електронних петицій на адресу уряду виявила, що закликів до парламентського обговорення питання про поновлення смертної кари було принаймні з десяток, і усі вони набирали підтримку електронним голосуванням.
Страти не допомагають
Але жодна з цих багатьох електронних петицій не змогла набрати 100 тисяч голосів. Натомість петиція за збереження заборони на смертну кару зібрала більше, ніж будь-яка з петицій прихильників покарання смертю.
Думка ще одного політика депутата парламенту Пола Фліна полягає в тому, що політичні лідери повинні бути саме лідерами – вести суспільство під гаслами, в які вони вірять, а не йти сліпо услід за мінливою громадською думкою.
«Якщо ми хочемо досягти хоч якогось поступу в цивілізуванні нашого світу, нам треба схвалювати рішення не на підставі опитувань громадської думки, а на підставі того, що спрацьовує. А смертна кара не спрацьовує», – наголошує депутат.
І статистичні дані можуть служити підтримкою таких тверджень. Одне з досліджень ООН показує, що у Європі, де більшість країн не використовує смертної кари, рівень убивств у кілька разів нижчий за показник в Африці та в Америці, де у більшості країн смертна кара досі застосовується.
Рівень убивств у Британії – один із найнижчих у Європі. 2009 року рівень убивств на 100 тисяч населення у Британії становив 1,9. А, наприклад, у Сполучених Штатах – 5.
Звичайно, що факт існування смертної кари може бути навіть не головним чинником у рівні убивств, але це міцний аргумент тих, хто стверджує, що смертна кара – далеко не найдієвіший спосіб боротьби з тяжкою злочинністю.
Остання страта у Великій Британії відбулася 13 серпня 1964 року у Манчестері.
Дискусії про те, як карати тяжких злочинців у британському суспільстві не припиняються, проте для провідних британських політичних діячів питання смертної кари зараз закрите, окрім, можливо, таких нетипових висловлювань, які лунали під час нещодавніх телевізійних дебатів від члена парламенту від Консервативної партії Пріті Пател.
Убивці, ґвалтівники, які скоїли страшні злочини, йдуть до в’язниці, потім їх звільняють, і вони знову чинять злочиниПріті Пател
«Ми бачимо, як убивці, ґвалтівники і люди, які скоїли страшні злочини проти суспільства, йдуть до в’язниці, потім їх звільняють, і вони повертаються поміж люди, де знову й знову чинять злочини. Я вважаю, що це обурливо, і лише на цій одній підставі я би підтримала повернення смертної кари, щоб це було стримувальним чинником», – заявляє Пател, яка дотримується думки, що у Британії покарання не достатньо жорсткі, щоб стримувати злочинців – насильників.
Емоції і здоровий глузд
Коли у засобах масової інформації поширюється чергова новина про зґвалтування чи дітовбивство, у британському суспільстві, знову ж таки, через ЗМІ гучніше лунають заклики до безжалісного покарання убивць і, часом, до смертної кари.
Але громадські активісти, правозахисники й більшість політиків намагаються знову і знову нагадувати, чому смертна кара у Британії скасована.
Якщо сам факт позбавлення життя однієї людини іншою вважати серйозним злочином, то ідея того, щоб страчувати когось – просто несумісна з першим
«Якщо сам факт позбавлення життя однієї людини іншою вважати серйозним злочином, то ідея того, щоб страчувати когось – просто несумісна з першим. Але, крім того, хоча ми усі хочемо, щоб система судочинства ніколи не помилялася, щоб людина, яку засудили, справді була тієї винною особою, деколи система судочинства все ж помиляється, а коли людині присуджують смертну кару, то виправити покарання неможливо», – заявила пані Гарман і додала, що якби у парламенті постала потреба голосувати з цього питання, то вона голосувала би проти смертної кари.
Таке питання може постати у Палаті громад. Нещодавно упроваджена система електронних петицій на адресу уряду виявила, що закликів до парламентського обговорення питання про поновлення смертної кари було принаймні з десяток, і усі вони набирали підтримку електронним голосуванням.
Страти не допомагають
Але жодна з цих багатьох електронних петицій не змогла набрати 100 тисяч голосів. Натомість петиція за збереження заборони на смертну кару зібрала більше, ніж будь-яка з петицій прихильників покарання смертю.
Думка ще одного політика депутата парламенту Пола Фліна полягає в тому, що політичні лідери повинні бути саме лідерами – вести суспільство під гаслами, в які вони вірять, а не йти сліпо услід за мінливою громадською думкою.
«Якщо ми хочемо досягти хоч якогось поступу в цивілізуванні нашого світу, нам треба схвалювати рішення не на підставі опитувань громадської думки, а на підставі того, що спрацьовує. А смертна кара не спрацьовує», – наголошує депутат.
І статистичні дані можуть служити підтримкою таких тверджень. Одне з досліджень ООН показує, що у Європі, де більшість країн не використовує смертної кари, рівень убивств у кілька разів нижчий за показник в Африці та в Америці, де у більшості країн смертна кара досі застосовується.
Рівень убивств у Британії – один із найнижчих у Європі. 2009 року рівень убивств на 100 тисяч населення у Британії становив 1,9. А, наприклад, у Сполучених Штатах – 5.
Звичайно, що факт існування смертної кари може бути навіть не головним чинником у рівні убивств, але це міцний аргумент тих, хто стверджує, що смертна кара – далеко не найдієвіший спосіб боротьби з тяжкою злочинністю.
