Івано-Франківськ – На лікування хворих на рак на Прикарпатті потрібно 70 мільйонів гривень на рік. Держава виділяє лише 4 мільйони. Лікарі кажуть, що їм вдається охопити безкоштовним лікуванням лише четверту частину пацієнтів. Як же лікуються інші люди? Де беруть гроші на операції та хіміотерапію?
Сорок років тому Людмила перенесла операцію на щитовидній залозі. Сподівалася, що все минулося. Та два роки тому виникли проблеми – уже по «жіночій лінії». Сім днів як Людмилу прооперували. Вона ще не знає результатів гістології. Боїться щось загадувати, а про саму операцію каже коротко: без допомоги родини ради б не дала.
«Довелось докуповувати ліки. І до операції, і під час операції сказали, що купити. Гроші знайшли, десь дві тисячі гривень. Родина купувала», – каже Людмила.
Лікар-онкогінеколог Петро Прокопів розповідає, що в онкодиспансері при операції жінка не платила за наркоз, обезболюючі, дезінфікуючі засоби. Та додає: якщо підтвердиться онкологічний діагноз, на лікування Людмили потрібні будуть чималі кошти.
«Мізер ми отримуємо з того, що потрібно. Так чи інакше хворі повинні докуповувати», – говорить лікуючий лікар.
Кошти на хіміопрепарати – у 20 разів менше від потреби
Головний лікар Івано-Франківського обласного онкодиспансеру Володимир Романчук наводить цифри, скільки отримують від держави на лікування онкохворих і скільки потрібно насправді. На Прикарпатті близько 20 тисяч пацієнтів із онкологічною патологією. Щороку в диспансері лікується 4,5 тисячі хворих. Є державна програма боротьби з онкологічними захворюваннями до 2016 року, є регіональна програма з онкології. Для Івано-Франківщини передбачене виділення в цьому році близько 4 мільйонів гривень. Це на хіміотерапію та на медикаменти і препарати супроводу – наркотики, наркоз, антибіотики, які пацієнти самостійно придбати не можуть. На одного хворого – близько 50 гривень, без хіміопрепаратів – взагалі ледь більше 7,5 гривень. Ця сума значно менша від реально потрібної, каже головний лікар онкодиспансеру. Та і то з виділеного на цей рік ще не все отримали, зізнається Володимир Романчук.
«Ліки даються на цілий рік. Хоча повинна бути вже заявка на 2013 рік, а ми ще на 1 мільйон 252 тисячі гривень не отримали хіміопрепарати за 2012 рік. Хіміопрепаратами держава забезпечує 20-25 відсотків хворих. У 20 разів менше – і то не дали. Згідно з законом, хворі повинні безкоштовно отримувати ліки, але у зв’язку з відсутністю фінансування люди самі, як кажуть, рятуються, або шукають спонсорів, різних меценатів. Вони їм проплачують деякі медикаменти», – розповідає Володимир Романчук.
Препарати для лікування онкозахворювань дуже дорогі – від 2,5 тисяч гривень за ампулу до майже 5 тисяч. На курс лікування потрібно кілька ампул.
«Стукайте у всі двері»
У цьому році в обласному онкодиспансері завдяки фонду Ріната Ахметова «Розвиток України» встановлено сучасний комп’ютерний томограф, а в обласній дитячій лікарні відкрито онкогематологічне відділення.
Два місяці тому при обласному онкодиспансері створили благодійний фонд. Кошти надходять від спонсорів, пацієнтів, просто милосердних людей. За ці гроші можуть придбати розхідні матеріали для апаратури, медикаменти, заплатити за охорону. І хоча, за словами Володимира Романчука, кошти незначні, та є касовий апарат, а розрахунки через фінансові установи проводити простіше.
Шукати благодійників радить і журналістка Оксана Кваснишин. Що таке діагноз «рак», вона знає на прикладі мами, яку возила на лікування до Ізраїлю і яка, всупереч прогнозам медиків, живе і нині. Оксана організовує збір грошей на онкохворих дітей. Першого хлопчика Андрійка не вдалося врятувати, зате Надійка, на яку зібрали 300 тисяч гривень, зараз одужує. А тепер збирають кошти на лікування Соломійки: розклали скриньки по магазинах, проводяться інформаційні акції, організовують волонтерів. Оксана Кваснишин каже, що милосердних людей багато, і не треба соромитися просити у них помочі.
«Точно не потрібно складати рук – за жодних обставин. Вихід є завжди. І це саме той випадок, коли за гроші можна купити здоров’я. Точно не треба думати, що соромно просити грошей. Як порада, що можна зробити: розкладайте скриньки, стукайте у всі двері, навіть якщо вас звідти проганяють, ходіть до всіх волонтерів – хтось точно відгукнеться», – зауважує молода жінка.
Оксана Кваснишин зізнається, що на дітей шукати кошти легше, ніж на дорослих хворих. Але коли держава не забезпечує хворих безкоштовними ліками – надія на милосердя людей.
Сорок років тому Людмила перенесла операцію на щитовидній залозі. Сподівалася, що все минулося. Та два роки тому виникли проблеми – уже по «жіночій лінії». Сім днів як Людмилу прооперували. Вона ще не знає результатів гістології. Боїться щось загадувати, а про саму операцію каже коротко: без допомоги родини ради б не дала.
«Довелось докуповувати ліки. І до операції, і під час операції сказали, що купити. Гроші знайшли, десь дві тисячі гривень. Родина купувала», – каже Людмила.
Лікар-онкогінеколог Петро Прокопів розповідає, що в онкодиспансері при операції жінка не платила за наркоз, обезболюючі, дезінфікуючі засоби. Та додає: якщо підтвердиться онкологічний діагноз, на лікування Людмили потрібні будуть чималі кошти.
«Мізер ми отримуємо з того, що потрібно. Так чи інакше хворі повинні докуповувати», – говорить лікуючий лікар.
Кошти на хіміопрепарати – у 20 разів менше від потреби
Головний лікар Івано-Франківського обласного онкодиспансеру Володимир Романчук наводить цифри, скільки отримують від держави на лікування онкохворих і скільки потрібно насправді. На Прикарпатті близько 20 тисяч пацієнтів із онкологічною патологією. Щороку в диспансері лікується 4,5 тисячі хворих. Є державна програма боротьби з онкологічними захворюваннями до 2016 року, є регіональна програма з онкології. Для Івано-Франківщини передбачене виділення в цьому році близько 4 мільйонів гривень. Це на хіміотерапію та на медикаменти і препарати супроводу – наркотики, наркоз, антибіотики, які пацієнти самостійно придбати не можуть. На одного хворого – близько 50 гривень, без хіміопрепаратів – взагалі ледь більше 7,5 гривень. Ця сума значно менша від реально потрібної, каже головний лікар онкодиспансеру. Та і то з виділеного на цей рік ще не все отримали, зізнається Володимир Романчук.
Згідно з законом, хворі повинні безкоштовно отримувати ліки
Препарати для лікування онкозахворювань дуже дорогі – від 2,5 тисяч гривень за ампулу до майже 5 тисяч. На курс лікування потрібно кілька ампул.
«Стукайте у всі двері»
У цьому році в обласному онкодиспансері завдяки фонду Ріната Ахметова «Розвиток України» встановлено сучасний комп’ютерний томограф, а в обласній дитячій лікарні відкрито онкогематологічне відділення.
Два місяці тому при обласному онкодиспансері створили благодійний фонд. Кошти надходять від спонсорів, пацієнтів, просто милосердних людей. За ці гроші можуть придбати розхідні матеріали для апаратури, медикаменти, заплатити за охорону. І хоча, за словами Володимира Романчука, кошти незначні, та є касовий апарат, а розрахунки через фінансові установи проводити простіше.
Шукати благодійників радить і журналістка Оксана Кваснишин. Що таке діагноз «рак», вона знає на прикладі мами, яку возила на лікування до Ізраїлю і яка, всупереч прогнозам медиків, живе і нині. Оксана організовує збір грошей на онкохворих дітей. Першого хлопчика Андрійка не вдалося врятувати, зате Надійка, на яку зібрали 300 тисяч гривень, зараз одужує. А тепер збирають кошти на лікування Соломійки: розклали скриньки по магазинах, проводяться інформаційні акції, організовують волонтерів. Оксана Кваснишин каже, що милосердних людей багато, і не треба соромитися просити у них помочі.
Це саме той випадок, коли за гроші можна купити здоров’я
Оксана Кваснишин зізнається, що на дітей шукати кошти легше, ніж на дорослих хворих. Але коли держава не забезпечує хворих безкоштовними ліками – надія на милосердя людей.
