Лідер політичної партії УДАР Віталій Кличко наголошує, що його політична сила збирається ініціювати у новому парламенті України ухвалення законопроекту про проведення виборів столичного міського голови та депутатів Київської ради у травні 2013 року. Логіка такої пропозиції є, як на мене, очевидною.
На виборах до Верховної Ради в столиці перемогли тільки представники опозиційних партій. Прихильники влади отримали від киян гарбуза, а секретар міської ради Галина Герега та її попередник Олесь Довгий опинились у центрі гучних скандалів із спробами фальсифікувати результати виборів по мажоритарних округах столиці. Це чітко можна схарактеризувати як вотум недовіри Київській міській державній адміністрації.
Проте столиця вже кілька років поспіль фактично позбавлена місцевого самоврядування – вона живе без мера, і для того, щоб позбавити киян можливості обрати керівника, якому вони б довіряли, влада пішла на комбінацію із відставкою Леоніда Черновецького буквально за кілька днів до закінчення його повноважень. Перефразуючи одного непростого історичного персонажа, залишається тільки сказати: еге ж, за літерою закон, а по суті – звичайнісіньке свинство!
Але регіонали у своїх іграх в наперсток із киянами та українським законом нічого нового не вигадали. Раніше таку ж комбінацію з позбавлення мешканців потенційно опозиційних столиць самої можливості обирати собі керівників провели російські вчителі влади в Україні.
Коли президент Росії Володимир Путін ухвалив історичне рішення скасувати прямі вибори керівників російських регіонів, «під роздачу» потрапили Москва і Петербург, які, згідно із Конституцією Росії, також є суб’єктами федерації. Із місцевим самоврядуванням – щоб не ставити під удар міжнародну репутацію Росії – вирішили віртуозно: дозволили обирати керівників муніципальних утворень – тобто районів на території Москви й Петербурга, – а згодом і цю процедуру перетворили на формальну. Ну а прямих виборів мера Москви і губернатора Санкт-Петербурга в обох російських столицях вже багато років як не було.
Тож чи варто дивуватися, що «пітерський» губернатор Полтавченко називає мешканців міста на Неві «жлобами» за те, що вони незадоволено «коментують» перекриття руху в Пітері під час проїзду чергового барського кортежу, адже від тих, хто мав би його обирати, губернатор абсолютно не залежить. А залежить – від Путіна і Медведєва, отже, й старається для їхнього комфорту.
Щоправда, після масових маніфестацій у Москві та інших містах Росії у зв’язку з фальсифікацією парламентських виборів влада пішла на повернення прямих виборів – звісно, достатньо умовних, проте тепер у мешканців столиць з’явився шанс. З’явився, тому що вони проявили себе як громадяни.
І в цьому ховається відповідь на питання, що мають зробити кияни, якщо бажають, щоб ганебний безмерський час у житті міста нарешті закінчився.
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
На виборах до Верховної Ради в столиці перемогли тільки представники опозиційних партій. Прихильники влади отримали від киян гарбуза, а секретар міської ради Галина Герега та її попередник Олесь Довгий опинились у центрі гучних скандалів із спробами фальсифікувати результати виборів по мажоритарних округах столиці. Це чітко можна схарактеризувати як вотум недовіри Київській міській державній адміністрації.
Проте столиця вже кілька років поспіль фактично позбавлена місцевого самоврядування – вона живе без мера, і для того, щоб позбавити киян можливості обрати керівника, якому вони б довіряли, влада пішла на комбінацію із відставкою Леоніда Черновецького буквально за кілька днів до закінчення його повноважень. Перефразуючи одного непростого історичного персонажа, залишається тільки сказати: еге ж, за літерою закон, а по суті – звичайнісіньке свинство!
Але регіонали у своїх іграх в наперсток із киянами та українським законом нічого нового не вигадали. Раніше таку ж комбінацію з позбавлення мешканців потенційно опозиційних столиць самої можливості обирати собі керівників провели російські вчителі влади в Україні.
Коли президент Росії Володимир Путін ухвалив історичне рішення скасувати прямі вибори керівників російських регіонів, «під роздачу» потрапили Москва і Петербург, які, згідно із Конституцією Росії, також є суб’єктами федерації. Із місцевим самоврядуванням – щоб не ставити під удар міжнародну репутацію Росії – вирішили віртуозно: дозволили обирати керівників муніципальних утворень – тобто районів на території Москви й Петербурга, – а згодом і цю процедуру перетворили на формальну. Ну а прямих виборів мера Москви і губернатора Санкт-Петербурга в обох російських столицях вже багато років як не було.
Тож чи варто дивуватися, що «пітерський» губернатор Полтавченко називає мешканців міста на Неві «жлобами» за те, що вони незадоволено «коментують» перекриття руху в Пітері під час проїзду чергового барського кортежу, адже від тих, хто мав би його обирати, губернатор абсолютно не залежить. А залежить – від Путіна і Медведєва, отже, й старається для їхнього комфорту.
Щоправда, після масових маніфестацій у Москві та інших містах Росії у зв’язку з фальсифікацією парламентських виборів влада пішла на повернення прямих виборів – звісно, достатньо умовних, проте тепер у мешканців столиць з’явився шанс. З’явився, тому що вони проявили себе як громадяни.
І в цьому ховається відповідь на питання, що мають зробити кияни, якщо бажають, щоб ганебний безмерський час у житті міста нарешті закінчився.
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
