Щороку в останній понеділок травня американці відзначають День Пам’яті, в який згадують своїх полеглих героїв. Не рідко подвиги солдатів залишаються не відомими широкому загалу, і лише завдяки мужності фронтових операторів та фотографів стають надбанням громадськості.
Так сталося у випадку битви за тихоокеанській острів Тарава. Один з найкривавіших штурмів в історії збройних сил США стався у розпал Другої світової війни. Пересічні американці змогли зазирнути в обличчя смерті саме завдяки сміливості кінооператора.
«На цьому знімку фотографи і кінооператори 2 дивізії морської піхоти, які висадилися на Тараві. Я ось тут, у верхньому ряду. Всі інші давно вже повмирали», – розповідає фронтовий кінооператор Норман Гетч.
«Я ніколи не забуду цього. Японці втратили майже 4 тисячі людей. З наших загинуло трохи більше тисячі і понад дві тисячі отримали поранення, і це за 76 годин штурму», – зізнається Гетч.
Знімати у зоні конфлікту і, при цьому, не втратити самовладання, під силу одиницям. Але Гетч розповідає, що опиняючись у надзвичайно небезпечній ситуації, військові думають лише про виконання поставленого перед ними завдання.
«Коли потрапляєш на поле бою, адреналін охоплює все тіло і ти починаєш займатися своєю роботою. Моя робота полягала у тому, щоб знімати штурм острова», – каже оператор.
Знімати штурм доводилося стоячи. Норман був живою мішенню, у той час, коли всі поруч ховалися від куль. Здавалося, що він заворожений. Довкола гинули колеги, гинули солдати, а він… продовжував знімати.
«Військові на передовій кричали, коли я підходив: «Що ти робиш тут? Ти не повинен бути тут. На що я відповідав: «Я повинен бути тут, громадськість повинна знати про те що відбувається. І єдиний для них спосіб це побачити, ці зйомки», – каже Гетч.
Тодішній президент Франклін Рузвельт був змушений підписали спеціальний дозвіл на вихід у світ документальної стрічки Нормана Гетча. Люди повинні знати правду про війну, так вважав президент.
Уривки з фільму Нормана згодом були використані у стрічці «З морськими піхотинцями на Тараві», який здобув кіно премію «Оскар» у 1944 році.
Кадри також були використані у стрічці режисера Стівена Бербера «Поки вони не вдома» – історія пошуків останків загиблих морських піхотинців на острові Тарава і їх поховання на батьківщині після майже 70 років.
(Передрук з «Голосу Америки»)
Так сталося у випадку битви за тихоокеанській острів Тарава. Один з найкривавіших штурмів в історії збройних сил США стався у розпал Другої світової війни. Пересічні американці змогли зазирнути в обличчя смерті саме завдяки сміливості кінооператора.
«На цьому знімку фотографи і кінооператори 2 дивізії морської піхоти, які висадилися на Тараві. Я ось тут, у верхньому ряду. Всі інші давно вже повмирали», – розповідає фронтовий кінооператор Норман Гетч.
Японці втратили майже 4 тисячі людей. З наших загинуло трохи більше тисячі і понад дві тисячі отримали поранення, і це за 76 годин штурмуНорман Гетч
«Я ніколи не забуду цього. Японці втратили майже 4 тисячі людей. З наших загинуло трохи більше тисячі і понад дві тисячі отримали поранення, і це за 76 годин штурму», – зізнається Гетч.
Знімати у зоні конфлікту і, при цьому, не втратити самовладання, під силу одиницям. Але Гетч розповідає, що опиняючись у надзвичайно небезпечній ситуації, військові думають лише про виконання поставленого перед ними завдання.
«Коли потрапляєш на поле бою, адреналін охоплює все тіло і ти починаєш займатися своєю роботою. Моя робота полягала у тому, щоб знімати штурм острова», – каже оператор.
Знімати штурм доводилося стоячи. Норман був живою мішенню, у той час, коли всі поруч ховалися від куль. Здавалося, що він заворожений. Довкола гинули колеги, гинули солдати, а він… продовжував знімати.
«Військові на передовій кричали, коли я підходив: «Що ти робиш тут? Ти не повинен бути тут. На що я відповідав: «Я повинен бути тут, громадськість повинна знати про те що відбувається. І єдиний для них спосіб це побачити, ці зйомки», – каже Гетч.
Тодішній президент Франклін Рузвельт був змушений підписали спеціальний дозвіл на вихід у світ документальної стрічки Нормана Гетча. Люди повинні знати правду про війну, так вважав президент.
Уривки з фільму Нормана згодом були використані у стрічці «З морськими піхотинцями на Тараві», який здобув кіно премію «Оскар» у 1944 році.
Кадри також були використані у стрічці режисера Стівена Бербера «Поки вони не вдома» – історія пошуків останків загиблих морських піхотинців на острові Тарава і їх поховання на батьківщині після майже 70 років.
(Передрук з «Голосу Америки»)
