Прага – Після карикатури на пророка Магомета на тлі собаки, яку оприлюднив ще в 2007 році в газеті у Стокгольмі шведський художник Ларс Вілкс, у світі витворилася досить суперечлива ситуація щодо свободи слова, свободи висловлювання митців. Реакцією на такий крок Вілкса стали масові протести у мусульманському світі. Вілкс змушений був жити після цього під умовним «домашнім арештом» – під охороною поліції, бо його життю загрожувала небезпека. В ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода Ларс Вілкс розповів про те, які наслідки публікації карикатур мали в його житті і чому він вважає, що свобода слова у світі зазнала поразки перед торжеством ісламістів.
– Це призвело до того, що обмежилися можливості створювати зображення релігійних символів ісламу, стало дуже незручно це робити. Ви можете зробити простий висновок, що кожного разу, коли йдеться про публічні відтворення зображення Магомета чи його копіювання, виникають проблеми. Ми є свідками повсюдної самоцензури щодо даної теми. Це те, що виникло внаслідок цієї публікації.
– Автор «Сатанинських віршів» Салман Рушді нещодавно відзначив, що після масованої підтримки його на Заході у 1989 році сьогодні ніхто не бажає висуватися з цього приводу. Ви також відчуваєте, що художники злякалися підтримувати вас?
– Для підтримки чогось, коли є величезний тиск, потрібна дуже сильна особистість. Це відбувається сьогодні. Хто може пожертвувати чимось заради мене, коли вони не отримають нічого доброго взамін? Вони лише можуть бачити, що все стає складнішим. Ви можете сумніватися, але фактом є те, що ми маємо справу з речами, з якими краще бути обережним. Це цікаво, з чим ми маємо справу нині. Я дійсно вважаю, що це засвідчує щось суттєве про наш час. З’явився страх на кшталт часів маккартизму у США (полювання на «комуністичних відьом» у владі Америки з ініціативи сенатора Маккарті у 50-і роки). Історія повторюється, коли політична коректність стає абсолютною потребою, і ця політична коректність у даній історії не може бути порушена та не бажає бачити будь-якої критики.
– Яка Ваша думка щодо фільму «Безвинність мусульман» і галасу довкола нього?
– Фільм зроблений дилетантським способом, але це не головне. Головне, що як погані, так і добрі фільми робляться і що й поганим фільмам дозволено з’являтися. Якщо у вас є наміри атакувати Магомета, то ви, звичайно, маєте на це право. Ніхто не може зупиняти це. Свобода слова існує як інструмент впливу поглядами.
– Ви тепер перебуваєте під охороною професіоналів, котрі з Вами цілодобово. Як би Ви змалювали своє життя сьогодні?
– Я живу як під домашнім арештом. Я не можу вийти з дому, не повідомивши поліцію. Так все змінилося. Але з іншого боку, я не можу стверджувати, що все так катастрофічно змінилося. Це – спосіб організації існування. Це нормально для мене. Я не можу сказати, що це велика проблема, але, звичайно, це не для кожного, жити так. Очевидно, що можна було уникнути цього. Але це не було так важко для мене, як, можливо, для інших.
Інтерв’ю записав Rikard Jozwiak
– Це призвело до того, що обмежилися можливості створювати зображення релігійних символів ісламу, стало дуже незручно це робити. Ви можете зробити простий висновок, що кожного разу, коли йдеться про публічні відтворення зображення Магомета чи його копіювання, виникають проблеми. Ми є свідками повсюдної самоцензури щодо даної теми. Це те, що виникло внаслідок цієї публікації.
– Автор «Сатанинських віршів» Салман Рушді нещодавно відзначив, що після масованої підтримки його на Заході у 1989 році сьогодні ніхто не бажає висуватися з цього приводу. Ви також відчуваєте, що художники злякалися підтримувати вас?
– Для підтримки чогось, коли є величезний тиск, потрібна дуже сильна особистість. Це відбувається сьогодні. Хто може пожертвувати чимось заради мене, коли вони не отримають нічого доброго взамін? Вони лише можуть бачити, що все стає складнішим. Ви можете сумніватися, але фактом є те, що ми маємо справу з речами, з якими краще бути обережним. Це цікаво, з чим ми маємо справу нині. Я дійсно вважаю, що це засвідчує щось суттєве про наш час. З’явився страх на кшталт часів маккартизму у США (полювання на «комуністичних відьом» у владі Америки з ініціативи сенатора Маккарті у 50-і роки). Історія повторюється, коли політична коректність стає абсолютною потребою, і ця політична коректність у даній історії не може бути порушена та не бажає бачити будь-якої критики.
– Яка Ваша думка щодо фільму «Безвинність мусульман» і галасу довкола нього?
Якщо у вас є наміри атакувати Магомета, то ви, звичайно, маєте на це право
– Фільм зроблений дилетантським способом, але це не головне. Головне, що як погані, так і добрі фільми робляться і що й поганим фільмам дозволено з’являтися. Якщо у вас є наміри атакувати Магомета, то ви, звичайно, маєте на це право. Ніхто не може зупиняти це. Свобода слова існує як інструмент впливу поглядами.
– Ви тепер перебуваєте під охороною професіоналів, котрі з Вами цілодобово. Як би Ви змалювали своє життя сьогодні?
Я не можу вийти з дому, не повідомивши поліцію. Так все змінилося
– Я живу як під домашнім арештом. Я не можу вийти з дому, не повідомивши поліцію. Так все змінилося. Але з іншого боку, я не можу стверджувати, що все так катастрофічно змінилося. Це – спосіб організації існування. Це нормально для мене. Я не можу сказати, що це велика проблема, але, звичайно, це не для кожного, жити так. Очевидно, що можна було уникнути цього. Але це не було так важко для мене, як, можливо, для інших.
Інтерв’ю записав Rikard Jozwiak
