Рівне – Профспілка Рівненського ливарного заводу домагатиметься реприватизації підприємства, заявили члени ініціативної групи, яка бореться за життя свого вдруге за рік зупиненого підприємства. Перспективне і затребуване в Україні і за кордоном виробництво устаткування для автомобілів та комунальної галузі простоює. Справжня причина заводських бід – міжусобиці власників і перманентна зміна управлінців.
Наприкінці року працівники ЗАТ «Рівненський ливарний завод» гадають на кавовій гущі – бути чи не бути їхньому підприємству. У грудні минає рік, як на завод прийшли нові управлінці. Нині 400 працівників лише рахуються на заводі – його вчергове зупинила за борги компанія «AES Рівнеенерго». Доведені до відчаю, люди пікетували останню сесію обласної ради.
Складальниця Світлана Бобровник розповіла: у своїй сім’ї, де двоє дітей, одна онука і непрацездатний чоловік, працює вона одна. «Іде зима, світло й газ дорожчають, людям треба якось виживати. Вони не ухвалюють жодних рішень… Нас навіть не пускають на завод!» – бідкається жінка.
Проблеми у Рівненського ливарного розпочалися… зі створення Рівненського ливарного, розповідає голова Рівненської райдержадміністрації Василь Карпенчук. Тоді РЗТА вніс до статутного фонду ливарного ливарне, енергетичне та лабораторне обладнання, узявши при цьому 88 відсотків акцій новоствореного підприємства. З того часу хтось послідовно працював над переведенням контрольного пакету у власність фірми, директор якої був одночасно головою наглядової ради Рівненського заводу тракторних агрегатів. Такий собі офшор в межах країни. Понад 10 років тому акції цього підприємства викупила харківська фірма «Восток», розповідає Василь Карпенчук.
«Але по цьому підприємству були ще й інші фірми, зацікавлені у придбанні контрольного пакету акцій, – зазначає він. – Коли 2 з половиною роки тому я прийшов працювати головою держадміністрації, уже було більше ніж 250 судів по цьому підприємству».
Бізнесмени судяться – страждають люди
Бізнесмени судилися один з одним, управління власністю переходило з рук у руки. Тим часом більшість дрібних акціонерів продали свої майнові права. Ті, хто досі має в ливарному виробництві свою малесеньку частку, не мають ні дивідендів, ні прав. Один із них, рівнянин Богдан Софронюк, працює на заводі з 1991 року – ще тоді, коли той був лише ливарним цехом заводу тракторних агрегатів. Чоловік не отримує жодних дивідендів. Кілька разів він отримував запрошення на збори акціонерів, але вони чи то не відбувалися, чи то дрібним акціонерам так говорили. «Просто нас не пускали на ці збори», – вважає акціонер.
У судах «зависли» справа щодо підробки реєстру акціонерів ЗАТ «Рівненський ливарний завод» і справа про банкрутство, яку зініціював попередній директор Валерій Канський.
Енергетики не беруться субсидувати нестабільне виробництво, каже слюсар Микола Ребров, котрий називає таке управління недолугим. «У січні зарплата за грудень 2011 року вже не була виплачена. І почалося – січень, лютий, березень, квітень (неповний квітень), працювали – зарплата не виплачувалась. За жовтень зарплата не виплачена, за вересень – не всім виплачена, тому віри в те, що вони зможуть нормально запустити завод, у людей немає», – зауважує Микола Ребров.
Виконуюча обов’язки Генерального директора ЗАТ «Рівненський ливарний завод» Тетяна Тараненко запевняє: рік тому компанія прийняла управління заводу вже в плачевному стані – близько десяти з половиною мільйонів боргів перед замовниками, постачальниками, близько мільйона боргів перед Пенсійним фондом, близько 800 тисяч – із заробітної плати. Окрім того, близько 5 років не проводився поточний ремонт. Коли ж настали морозні дні, підприємство не справлялося з енергозатратами.
В заводу є перспективи і… кримінальні справи
Водночас Тетяна Тараненко переконує: управлінці роблять усе, щоб завод запрацював, а всі без винятку замовники згодні продовжувати співпрацю з рівненськими ливарниками. Серйозне замовлення на 400 тонн литва зробила німецька фірма. Однак доведені до відчаю працівники в обіцянки уже не вірять. Знаючи технологію виробництва, працівники зауважують – запустити виробництво у морози практично неможливо, а зима вже наступає на п’яти.
Прокурор Рівненської районної прокуратури Павло Романчук повідомив: у червні правоохоронці вже відкрили кримінальну справу у зв’язку з безпідставною невиплатою заробітної плати рівненським ливарникам на суму один мільйон 600 тисяч гривень. Тоді людям повернули мільйон, а нині – знову збільшили борги. У перебігу розслідування щодо боргів із зарплати було виявлено ще й факти підробки звітності щодо заробітної плати. Нині ця кримінальна справа перебуває в провадженні Рівненського райвідділу міліції.
Влада наголошує, що не має права втручатися в роботу приватного підприємства. Але днями в обласній адміністрації відбулася нарада обласних і заводських керівників, на якій керівник лізингової компанії «Украгромашінвест» Євген Казаков пообіцяв запустити завод цього тижня. Та вже в грудні винуватцям має бути пред’явлена підозра у скоєнні злочину – безпідставної невиплати зарплати. Відповідальність зніметься лише у випадку виплати усіх заборгованих коштів.
Керівник підприємства Тетяна Тараненко зауважує. що незважаючи на складність ситуації і мізерну кількість обігових коштів, є замовлення, які дають можливість підприємству працювати на два роки вперед – в Україні, Білорусії, Німеччині. «Все у нас буде гарно, ми будемо працювати і заробляти гроші», – каже управлінець.
А поки що на Рівненському ливарному заводі триває «час Пі».
Наприкінці року працівники ЗАТ «Рівненський ливарний завод» гадають на кавовій гущі – бути чи не бути їхньому підприємству. У грудні минає рік, як на завод прийшли нові управлінці. Нині 400 працівників лише рахуються на заводі – його вчергове зупинила за борги компанія «AES Рівнеенерго». Доведені до відчаю, люди пікетували останню сесію обласної ради.
Складальниця Світлана Бобровник розповіла: у своїй сім’ї, де двоє дітей, одна онука і непрацездатний чоловік, працює вона одна. «Іде зима, світло й газ дорожчають, людям треба якось виживати. Вони не ухвалюють жодних рішень… Нас навіть не пускають на завод!» – бідкається жінка.
Проблеми у Рівненського ливарного розпочалися… зі створення Рівненського ливарного, розповідає голова Рівненської райдержадміністрації Василь Карпенчук. Тоді РЗТА вніс до статутного фонду ливарного ливарне, енергетичне та лабораторне обладнання, узявши при цьому 88 відсотків акцій новоствореного підприємства. З того часу хтось послідовно працював над переведенням контрольного пакету у власність фірми, директор якої був одночасно головою наглядової ради Рівненського заводу тракторних агрегатів. Такий собі офшор в межах країни. Понад 10 років тому акції цього підприємства викупила харківська фірма «Восток», розповідає Василь Карпенчук.
«Але по цьому підприємству були ще й інші фірми, зацікавлені у придбанні контрольного пакету акцій, – зазначає він. – Коли 2 з половиною роки тому я прийшов працювати головою держадміністрації, уже було більше ніж 250 судів по цьому підприємству».
Бізнесмени судяться – страждають люди
Бізнесмени судилися один з одним, управління власністю переходило з рук у руки. Тим часом більшість дрібних акціонерів продали свої майнові права. Ті, хто досі має в ливарному виробництві свою малесеньку частку, не мають ні дивідендів, ні прав. Один із них, рівнянин Богдан Софронюк, працює на заводі з 1991 року – ще тоді, коли той був лише ливарним цехом заводу тракторних агрегатів. Чоловік не отримує жодних дивідендів. Кілька разів він отримував запрошення на збори акціонерів, але вони чи то не відбувалися, чи то дрібним акціонерам так говорили. «Просто нас не пускали на ці збори», – вважає акціонер.
У судах «зависли» справа щодо підробки реєстру акціонерів ЗАТ «Рівненський ливарний завод» і справа про банкрутство, яку зініціював попередній директор Валерій Канський.
Енергетики не беруться субсидувати нестабільне виробництво, каже слюсар Микола Ребров, котрий називає таке управління недолугим. «У січні зарплата за грудень 2011 року вже не була виплачена. І почалося – січень, лютий, березень, квітень (неповний квітень), працювали – зарплата не виплачувалась. За жовтень зарплата не виплачена, за вересень – не всім виплачена, тому віри в те, що вони зможуть нормально запустити завод, у людей немає», – зауважує Микола Ребров.
Виконуюча обов’язки Генерального директора ЗАТ «Рівненський ливарний завод» Тетяна Тараненко запевняє: рік тому компанія прийняла управління заводу вже в плачевному стані – близько десяти з половиною мільйонів боргів перед замовниками, постачальниками, близько мільйона боргів перед Пенсійним фондом, близько 800 тисяч – із заробітної плати. Окрім того, близько 5 років не проводився поточний ремонт. Коли ж настали морозні дні, підприємство не справлялося з енергозатратами.
В заводу є перспективи і… кримінальні справи
Водночас Тетяна Тараненко переконує: управлінці роблять усе, щоб завод запрацював, а всі без винятку замовники згодні продовжувати співпрацю з рівненськими ливарниками. Серйозне замовлення на 400 тонн литва зробила німецька фірма. Однак доведені до відчаю працівники в обіцянки уже не вірять. Знаючи технологію виробництва, працівники зауважують – запустити виробництво у морози практично неможливо, а зима вже наступає на п’яти.
Прокурор Рівненської районної прокуратури Павло Романчук повідомив: у червні правоохоронці вже відкрили кримінальну справу у зв’язку з безпідставною невиплатою заробітної плати рівненським ливарникам на суму один мільйон 600 тисяч гривень. Тоді людям повернули мільйон, а нині – знову збільшили борги. У перебігу розслідування щодо боргів із зарплати було виявлено ще й факти підробки звітності щодо заробітної плати. Нині ця кримінальна справа перебуває в провадженні Рівненського райвідділу міліції.
Влада наголошує, що не має права втручатися в роботу приватного підприємства. Але днями в обласній адміністрації відбулася нарада обласних і заводських керівників, на якій керівник лізингової компанії «Украгромашінвест» Євген Казаков пообіцяв запустити завод цього тижня. Та вже в грудні винуватцям має бути пред’явлена підозра у скоєнні злочину – безпідставної невиплати зарплати. Відповідальність зніметься лише у випадку виплати усіх заборгованих коштів.
Керівник підприємства Тетяна Тараненко зауважує. що незважаючи на складність ситуації і мізерну кількість обігових коштів, є замовлення, які дають можливість підприємству працювати на два роки вперед – в Україні, Білорусії, Німеччині. «Все у нас буде гарно, ми будемо працювати і заробляти гроші», – каже управлінець.
А поки що на Рівненському ливарному заводі триває «час Пі».
