Доступність посилання

ТОП новини
12 листопада 2019, Київ 01:16

Ні влада, ні опозиція наразі не мають столичного сценарію – Василь Горбаль


Василь Горбаль в ефірі Радіо Свобода
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:27:06 0:00
ЗАВАНТАЖИТИ

Василь Горбаль в ефірі Радіо Свобода

Київ – Законопроект про 15-відсотковий податок на продаж валюти наступного тижня може розглянути ще парламент цього скликання, вважає депутат-регіонал, член парламентського комітету з питань фінансів та банківської діяльності і член ради НБУ Василь Горбаль. Він хоч і залишається у лавах фракції Партії регіонів, але стверджує, що порвав із цією політичною силою. Попри програш на парламентських виборах в одному зі столичних округів, самовисуванець Василь Горбаль має намір балотувався в мери Києва. Відсутність у столиці міського голови він вважає наслідком кулуарних домовленостей між владою та опозицією.
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:20:00 0:00
ЗАВАНТАЖИТИ

– Як у середовищі влади виникла ідея 15-відсоткового оподаткування продажу валюти? Пропозицію таку вніс Ваш колега по фракції Віталій Хомутинник. Це просто ідея одного депутата так спрацювала, що законопроект від моменту виникнення одразу дійшов мало не до затвердження?

– Різний шлях у законопроектів – від реєстрації до голосування у Верховній Раді рік-два могло пройти. В залежності від політичної доцільності, ще якихось технічних та інших речей. А цей законопроект, дійсно, з’явився в понеділок і вже у вівторок було запропоновано голосувати за внесення його у порядок денний. Пам’ятаю, проходив якраз кулуарами Верховної Ради, коли велика кількість Ваших колег пропонувала прокоментувати цей законопроект, шукала хоч одного депутата від фракції Партії регіонів, який би погодився позитивно прокоментувати цей законопроект. Не могли знайти нікого, тому що автор законопроекту, на жаль, десь там був…

– Не в кулуарах?

– Був у сесійній залі. Але, або в нього не було бажання виходити, або він не знав, що відповісти. Тому що, дійсно, одразу від появи цього законопроекту, він дещо збурив як суспільство, так і експертне середовище. Жодного позитивного відгуку не було. Як ми бачимо зараз, що і віце-прем’єр Сергій Тігіпко, і міністр економіки Петро Порошенко дали негативні коментарі – це якщо ми говоримо про єдність влади в коментуванні цього законопроекту. Під час засідання рада фракції також обговорювала цей законопроект з огляду його пом’якшення, внесення певного розміру мінімальних сум, на які не розповсюджується ця норма законопроекту. В будь-якому випадку, зрозумівши, що у сесійній залі немає достатньої кількості голосів, законопроект зняли. Але ми знаємо, що після цього була публічна заява голови правління Національного банку про те, що Національний банк наполягає на прийнятті подібної норми. В якому вигляді це буде і яким чином це буде проголосоване, мені поки невідомо. Або ситуація повториться з огляду на можливість реєстрації, наприклад, у понеділок, і в якійсь редакції пропозиція депутатам голосувати …

– Тобто, можливо наступного тижня й розглянуть?!

– Поки незрозуміло абсолютно.

– А що владу змусило запропонувати такий законопроект, який дуже сильно б’є по заощадженнях багатьох українців? Адже українці тримають заощадження в іноземній валюті через те, що немає підстав аж так сильно довіряти гривні.

– Аргументована позиція Національного банку – це питання стабілізації гривні, протидія будь-яким спекулятивним операціям. Тобто, щоб відбити у людей, які купують іноземну валюту в спекулятивних цілях, охоту потім її продавати. З цієї точки зору мету можна зрозуміти.
У кризі 2008-2009 років важливим чинником також була і політична складова, і певні безвідповідальні заяви політиків

Але, з іншого боку, ми розуміємо, що досить великим чинником є завжди ірраціональна поведінка населення, гравців ринку – не тільки в Україні, всюди, а в Україні тим більше – коли будь-яке необережне слово політика грає на дестабілізацію. Давайте, згадаємо 2004 рік, коли якась частина політиків говорила про необхідність зняття коштів в тому чи іншому банку, і це відбувалося. Була спричинена банківська криза виключно політичними мотивами. У кризі 2008-2009 років важливим чинником також була і політична складова, і певні безвідповідальні заяви політиків. Тому, щодо всього, що стосується інформаційного простору, завжди треба бути максимально акуратним, розуміти і нести повну відповідальність за свої слова. На жаль, більшості українських політиків слово відповідальність напевне не є притаманним, з точки зору таких достатньо важливих моментів, як та ж курсова стабільність.

– З боку Нацбанку пішли такі ініціативи: запровадити кримінальну відповідальність для тих, хто міняє валюту не через банки, створено спеціальну комісію для запобігання недобросовісним валютним операціям. А у нас взагалі відомо, що таке добросовісні й недобросовісні валютні операції?

Створений Комітет по недобросовісним операціям на валютному ринку. Це в мене викликало здивування. Цим повинна займатися податкова міліція
– Був створений Комітет по недобросовісним операціям на валютному ринку. Це також в мене викликало певне здивування, тому що в структурі Національного банку можливе створення тільки управлінь і департаментів… Цим повинна займатися податкова міліція.

Я, як і решта депутатів, голосував за зміни в Кримінально-процесуальний кодекс, зміни в кримінальне законодавство з точки зору його гуманізації. Це те, що від нас вимагає і міжнародна спільнота. І ми пішли цим шляхом, це є стратегічний розвиток держави – гуманізація по економічним злочинам. Наскільки це корелюється з цієї заявою, складно сказати, тому що я не є фахівцем у цій галузі.

– А у вас у фракції Партії регіонів обговорюються ці ініціативи? Всередині партії є різні думки з цього приводу чи одна думка?

Василь Горбаль
Василь Горбаль
– Обговорення було, не дивлячись на те, що ми є свідками того, як досить часто за помахом однієї руки відбувається голосування у Верховній Раді. Але, особливо в останній період, чи це пов’язано з тим, що якась певна частина депутатів вже не бачить себе, з об’єктивних причин…

– Не обрані до наступної Верховної Ради?

– Так. Чи це пов’язано з резонансністю цього законопроекту – дискусія була достатньо емоційна, і це також напевно спровокувало те, що законопроект був знятий з розгляду. Але немає жодних гарантій з приводу того, чи буде розглядатися цей законопроект, наприклад, на наступному тижні.

– Ви на останніх парламентських виборах балотувалися в Печерському районі Києва як самовисуванець. Але ми знаємо, що на позачергових виборах мера Києва Ви були кандидатом від Партії регіонів. Те, що Ви пішли на вибори як самовисуванець – це Ви так намагалися приховати свою партійність, враховуючи непопулярність Партії регіонів у Києві чи Ви не порозумілися з Партією регіонів?
Пам’ятаю докори мені того ж пана Жванії в 2004 році під час подій у Києві. Зараз – це активний, яскравий регіонал

– Я вважаю, що вів достатньо прозору і публічну кампанію. Було сказано і про неможливість входження до фракції Партії регіонів у майбутньому скликанні і багато інших речей, які, переконаний, не подобаються моїм колегам по фракції. Єдине, що я напевно не належу до людей, які гучно гримають дверима або перефарбовуються так швидко, що ти не встигаєш прослідкувати, як в них змінюються життєві погляди. Пам’ятаю докори мені того ж пана Жванії в 2004 році під час подій у Києві, коли він мені пояснював свою позицію і зараз його переконання – це активний, яскравий регіонал.

– Він, ніби, тільки висловився про намір вступити у фракцію Партії регіонів у наступному парламенті.

– В будь-якому випадку заява була достатньо чіткою, у цій заяві двох значень не було. Це просто як приклад. Таких політиків насправді достатньо багато в українській політиці.

– Чому ж у такому разі Ви досі залишаєтеся у фракції Партії регіонів?

– Минулі вибори були в Україні на пропорційній основі, депутати обиралися за списками партій. Відповідно, є абсолютно правильним і моральним для будь-якого депутата, який є незгідним…

– Тобто, досвід Тараса Чорновола Вас не надихає?

– Це якраз неправильний досвід. Якщо ти пішов із фракції, ти повинен піти із народних депутатів також.

– Ви набрали на цих виборах понад 12% голосів. Вам допомогло те, що Ви йшли яксамо висуванець, чи навпаки: якби Ви відчували за собою підтримку партії, то у Вас би був кращий результат?

Ці вибори не стали мажоритарними виборами на території України в цілому. Вони залишилися пропорційними по своїй суті, партійними
– Я б сказав не підтримку партії, а адміністративний ресурс, який, звичайно, працював і проти мене. Який би був результат, складно спрогнозувати: можливо – кращий, можливо – гірший. Стало зрозуміло, що ці вибори не стали мажоритарними виборами на території України в цілому… Напевно, не було проведено повної інформаційної політики стосовно того, що таке мажоритарні вибори. Плюс складність проведення інформаційної кампанії у мегаполісі, яким є столиця.

– А в чому для Вас тут складність полягала?

– Ні, для будь-кого. Тому що, якщо ми беремо будь-яке невелике місто, де є обласні телеканали, місцеві телеканали, інші ЗМІ, які є, по-перше, популярними і легший доступ до них, можливо.

– Але соратники Тягнибока, які перемогли чи мали підстави перемогти на виборах – це ж дуже маловідомі люди, які не можуть похвалитися тим політичним досвідом, який у Вас. Але вони перемагали на цих виборах доволі впливових людей. Чому для них не становило проблеми проводити кампанію в Києві?

– Вибори не стали мажоритарними, вони залишилися пропорційними по своїй суті, партійними.

– Ви вважаєте, що кияни робили партійний вибір на цих виборах?

– Я був свідком подібної кампанії на виборах до місцевих рад у Львові, коли, наприклад, із 45 депутатів обраних до Львівської міськради 39 обрали представників від «Свободи». Були абсолютно чудернацькі вибори, коли, наприклад, достатньо впливові львів’яни, які абсолютно не були ніколи спіймані на тому, що є прихильниками чи Партії регіонів, чи ще когось – не проходили, а програвали, наприклад, тим же ж представникам «Свободи». Тому що тренд був такий – голосувати за представників «Свободи».

– Чому, попри всі старання Партії регіонів, її популярність в Києві лишається дуже низькою? Чому кияни не сприймають Партію регіонів?

– Тут пояснень багато. Мені зараз складніше це коментувати, тому що останні 2 роки я не брав участі у партійних нарадах чи ще чомусь з точки зору формування політики Партії регіонів у Києві й впливу на це не мав. Але, звичайно, є системні питання і помилки національного масштабу, на рівні держави, і є питання, які пов’язані з проведенням політики у місті Києві. Якісь питання є до формування штабу… Але, я думаю, що на це є партійна організація – хай аналізують.

– Що є вирішальним для киян: загальнодержавні питання чи, скажімо, те, що якусь споруду на Андріївському узвозі зруйнували?

– І те, і те. Потрібно дуже тонко ставитися до всіх тих протестів, які відбуваються, тому що, напевно, в столичній політиці немає нічого неважливого, дріб’язкового. Якщо для когось споруда на Андріївському узвозі – це просто споруда, то для киян – це споруда в серці столиці.

– Чому зараз і влада, і опозиція не надто занепокоєні тим, що в Києві немає міського голови? Між іншим, владу легше зрозуміти, бо у влади є свій голова адміністрації. Але й опозиція зараз не педалює тему відсутності в Києві мера.
У місті Києві є затягування питання з вирішенням обрання міського голови. Десь прослідковувалися певні кулуарні домовленості між опозицією і владою

– Дуже хороше питання. Я думаю, що одним із чинників такого результату Партії регіонів у місті Києві є, зокрема, затягування питання з вирішенням обрання міського голови. Тому що в будь-якому випадку пересічний киянин розуміє: якщо щось не вирішується, то, напевно, це через те, що не обраний міський голова. Хоча я погоджуся, що і кожен чиновник середньої ланки працює десь у півсили або навпаки, вибачте, гребе як в останній день, якщо в нього є поле для корупційної складової, коли розуміє невизначеність…

– Ситуації з владою в місті Києві?

– Ситуації з владою взагалі. Це властиво для всіх владних конструкцій. Але й опозиція ніколи не наполягала.

– Чому? В неї ж ніби позитивний баланс зараз?

– Якщо ми бачимо, розклад кандидатів, які були зареєстровані на початку кампанії, то десь прослідковувалися певні кулуарні домовленості між опозицією і владою.

– У Києві?

– У Києві. Я переконаний, якби опозиція хотіла кадрових змін у Києві, негайного голосування у Верховній Раді про проведення виборів міського голови, якщо, наприклад, той же Віталій Кличко готовий був би очолити місто… Я думаю, ніщо не заважало славетному боксеру, відомому українському політику, зібрати великий майдан, виступити з відповідними заявами, провести достатньо хорошу кампанію і настояти на тому, щоб це було зроблено. Те ж саме у Київраді – ми бачимо, що опозиція є достатньо млявою.

– Чим би Ви це пояснили?

– Це говорить про те, що є домовленості за лаштунками.

– Між владою і опозицією?

– Так. На жаль, наші провідні політики звикли, що українська політика це не є публічна політика, це є більше політика кулуарна. Про щось домовилися – і відповідно те, що ми бачимо, є результатом вже позалаштункових домовленостей.

– Але чим би Ви пояснили, що опозиція не хоче боротися за Київ? Адже Київ – це помітно, солідно. Мер Києва – дуже впливова посада, і опозиція має хороші передумови боротися за цю посаду, судячи з цих виборів.

– Якщо ми знову проаналізуємо кампанію, яка відбулася в Києві – це невпевненість у своїх партнерах по табору, постійна невпевненість, завжди шукають зрадника – це перше. Друге – це намагання завжди домовитися з владою. І третє – це відірваність політичних структур від безпосередніх проблем киян. Політичні структури досить часто не відображають ті настрої, які є у пересічних киян. Є достатньо велика дистанція між ними і тими ж громадськими організаціями, які відстоюють інтереси Києва, тої ж забудови центральної частини міста. Як правило, політичні партії просто паразитують на подібних акціях.

– Ви заявили про свій намір балотуватися на посаду мера Києва і кажете, що мажоритарні вибори насправді є проекцією виборів пропорційних. Кияни, голосуючи за депутата в окрузі, мають на увазі партійність. Ви на попередніх виборах мера Києва були кандидатом від Партії регіонів. А як тепер, якщо вибори мера будуть партійними?

– У будь-якому випадку, я заявив про те, що готуюся до цих виборів і далі залишаюся в столичній політиці… А яким вже буде формат висування – покаже час. Він може бути також дуже несподіваний для багатьох політичних структур, які працюють у Києві.

– Ви будете домовлятися з владою чи з опозицією?
І влада, і опозиція поки не мають столичного сценарію. Остання сесія Київради показує, що розмов про вибори мера чи зміни депутатського корпусу немає, ця дискусія відсутня

– Я бачу, що з одного боку є ситуація, коли є певна частина населення, які стомилися від протистояння влади і опозиції – це раз. А по-друге, що і влада, і опозиція поки не мають столичного сценарію. Якби такий у когось був, то він, напевно, був би уже запропонований, були б чітко оголошені вибори мера з одного боку, або опозиція наполягала б на проведенні виборів мера та міської ради. Навіть остання сесія Київради показує, що розмов про вибори мера чи зміни депутатського корпусу немає, ця дискусія відсутня.
  • 16x9 Image

    Дмитро Шурхало

    Співпрацюю з Радіо Свобода, був кореcпондентом і редактором (2008–2017), зараз веду програму «Історична Свобода». Спеціалізуюсь на політиці та історії. Народився в 1976 році у Сумах. Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працював у газетах «Пост-Поступ», «Київські відомості», «Вечірні вісті», журналі «Власть дєнєг». Автор книжок «Українська якбитологія», «Міфи Другої світової війни» та «Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники».

Дивитись коментарі (2)

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG