Львів – Чотири роки поспіль у Львові говорять про шанс здобути титул літературного міста в Європі. Статус «місто літератури ЮНЕСКО» отримали Единбург, Мадрид, Олександрія, Монреаль, Амстердам,Рейк’явік, Мельбурн, Дублін. Наразі у Львові боротьбу за статус літературної столиці розпочали з книжкової ялинки, попереду – конференція.
Форум видавців щороку доводить, що Львів приваблює читачів і літераторів, а сотні цікавих літературних подій на цьому святі підтверджує право міста стати книжковою столицею не лише України, але й Європи, переконують львів’яни. Щоб якось зрушити справу, в міському управлінні культури замість зеленої ялинки встановили книжкову – з альбомів, поезії, прози, всіх тих книжок, які презентувались цього року на Форумі видавців. Почесне місце на верхівці замість ангелика зайняла збірка поезій Богдана-Ігоря Антонича, автора таких поетичних рядків:
Народився Бог на санях
в лемківськім містечку Дуклі.
Прийшли лемки у крисанях
і принесли місяць круглий.
Львів має показати себе літературним містом
На початку наступного року управління культури Львівської міськради, Форум видавців і Національний університет імені Франка планують подати заявку в ЮНЕСКО, каже культуролог, міський чиновник Ірина Магдиш.
«Початок – інавгураційна конференція у лютому. Цей статус надається на тривалий час, і кожні два роки комісія з ЮНЕСКО приїжджає і перевіряє, чи місто відповідає вимогам міста літератури. Це стосується розвитку бібліотек, наявності літературної критики і перекладацького процесу, промоції читання, мережі книжкових магазинів, тобто, це найширше поняття літературного процесу», – розповіла куратор проекту.
Тим часом Львів не може похвалитись сучасними бібліотеками, кількістю книжкових крамниць, виставковими залами для проведення книжкових ярмарків. Лише за роки незалежності України у місті Лева закрили більше ста книгарень, у тому числі у самісінькому центрі – у колишній книгарні «Дружба» – тепер магазин одягу. У Львові видають літературний журнал «Дзвін», який має мізерний наклад, не користується популярністю серед молодих читачів, потребує нової редакційної політики і промоції, на думку літературних експертів.
Щоб отримати титул літературної столиці, Львів має запропонувати цікавий проект, а ще довести спроможність фінансувати культурні події, пов’язані з літературно-видавничою діяльністю.
Кожна столиця вражає оригінальними подіями
Для прикладу, книжкова столиця 2014 року, нігерійське місто Порт-Харкорт представив великий проект розвитку видавничої культури і пропаганду читання серед населення. У Порт-Харкорті мешкає лауреат Нобелівської премії 1986 року з літератури Волі Шойнік.
Цього року столицею книги став Єреван, бо відзначає 500- річчя вірменського книгодрукування. 1512 року видано першу вірменську книгу «Урбатагірк».
Рейк’явік став містом літератури ЮНЕСКО, оскільки на ярмарку Ісландія вразила своїми відеоінсталяціями. Рейк’явік – місто-притулок для переслідуваних письменників. Завдяки ісландцям світова література славиться середньовічними сагами, рукописи яких зберігаються в Рейк’явіку, в Інституті ісландських студій імені Арні Маґнуссона і університетській бібліотеці.
В Оксфорді і Вільнюсі активісти руху за книжкову столицю створили сайти для збору голосів на підтримку міст. Працівник управління культури Львівської міськради Богдана Брилинська каже, що у Львові літературний процес є не досліджений, існує радше хаотично.
«Сама інформаційна політика щодо літературного життя неправильна, на мій погляд. Відбуваються літературні вечори, але про них знає обмежене коло людей, відсутня належна поінформованість. У нас немає вміння зацікавити людину читанням. Літературної критики взагалі не існує у тому розумінні, в якому вона мала б бути. Не створено образу літературного міста», – зауважила співрозмовниця.
З 23 квітня спеціальний комітет з представників ЮНЕСКО та інших міжнародних організацій обиратиме літературну столицю Європи. Проект «Всесвітньої столиці книги» - це передусім промоція міста у світі, бо не передбачає грошової підтримки, але кожна книжкова столиця приваблює туристів-бібліофілів.
Форум видавців щороку доводить, що Львів приваблює читачів і літераторів, а сотні цікавих літературних подій на цьому святі підтверджує право міста стати книжковою столицею не лише України, але й Європи, переконують львів’яни. Щоб якось зрушити справу, в міському управлінні культури замість зеленої ялинки встановили книжкову – з альбомів, поезії, прози, всіх тих книжок, які презентувались цього року на Форумі видавців. Почесне місце на верхівці замість ангелика зайняла збірка поезій Богдана-Ігоря Антонича, автора таких поетичних рядків:
Народився Бог на санях
в лемківськім містечку Дуклі.
Прийшли лемки у крисанях
і принесли місяць круглий.
Львів має показати себе літературним містом
На початку наступного року управління культури Львівської міськради, Форум видавців і Національний університет імені Франка планують подати заявку в ЮНЕСКО, каже культуролог, міський чиновник Ірина Магдиш.
«Початок – інавгураційна конференція у лютому. Цей статус надається на тривалий час, і кожні два роки комісія з ЮНЕСКО приїжджає і перевіряє, чи місто відповідає вимогам міста літератури. Це стосується розвитку бібліотек, наявності літературної критики і перекладацького процесу, промоції читання, мережі книжкових магазинів, тобто, це найширше поняття літературного процесу», – розповіла куратор проекту.
Тим часом Львів не може похвалитись сучасними бібліотеками, кількістю книжкових крамниць, виставковими залами для проведення книжкових ярмарків. Лише за роки незалежності України у місті Лева закрили більше ста книгарень, у тому числі у самісінькому центрі – у колишній книгарні «Дружба» – тепер магазин одягу. У Львові видають літературний журнал «Дзвін», який має мізерний наклад, не користується популярністю серед молодих читачів, потребує нової редакційної політики і промоції, на думку літературних експертів.
Щоб отримати титул літературної столиці, Львів має запропонувати цікавий проект, а ще довести спроможність фінансувати культурні події, пов’язані з літературно-видавничою діяльністю.
Кожна столиця вражає оригінальними подіями
Для прикладу, книжкова столиця 2014 року, нігерійське місто Порт-Харкорт представив великий проект розвитку видавничої культури і пропаганду читання серед населення. У Порт-Харкорті мешкає лауреат Нобелівської премії 1986 року з літератури Волі Шойнік.
Цього року столицею книги став Єреван, бо відзначає 500- річчя вірменського книгодрукування. 1512 року видано першу вірменську книгу «Урбатагірк».
Рейк’явік став містом літератури ЮНЕСКО, оскільки на ярмарку Ісландія вразила своїми відеоінсталяціями. Рейк’явік – місто-притулок для переслідуваних письменників. Завдяки ісландцям світова література славиться середньовічними сагами, рукописи яких зберігаються в Рейк’явіку, в Інституті ісландських студій імені Арні Маґнуссона і університетській бібліотеці.
В Оксфорді і Вільнюсі активісти руху за книжкову столицю створили сайти для збору голосів на підтримку міст. Працівник управління культури Львівської міськради Богдана Брилинська каже, що у Львові літературний процес є не досліджений, існує радше хаотично.
«Сама інформаційна політика щодо літературного життя неправильна, на мій погляд. Відбуваються літературні вечори, але про них знає обмежене коло людей, відсутня належна поінформованість. У нас немає вміння зацікавити людину читанням. Літературної критики взагалі не існує у тому розумінні, в якому вона мала б бути. Не створено образу літературного міста», – зауважила співрозмовниця.
З 23 квітня спеціальний комітет з представників ЮНЕСКО та інших міжнародних організацій обиратиме літературну столицю Європи. Проект «Всесвітньої столиці книги» - це передусім промоція міста у світі, бо не передбачає грошової підтримки, але кожна книжкова столиця приваблює туристів-бібліофілів.
