Київ – За чинними правилами користування метро, реклама, несанкціонована торгівля чи гра на музичних інструментах категорично заборонена. Але, користуючись «підземкою», у переходах між станціями чуємо «живу» музику. Лише за дві години «катання на метро» кореспондент Радіо Свобода познайомилась з чотирма музикантами. Як виявилось, за годину гри у підземці можна заробити від 50 гривень.
Вулична музична культура в Києві зосереджена переважно у підземних переходах та на станціях метро. Ось, наприклад, станція метро «Позняки». Зустрічаємо тут 35-річного Олексія. Він грає у переході вже 10 років, має навіть своїх прихильників, які слухають у його виконанні хіти гурту «Плач Єремії». Рік тому Олексій організував свій гурт. Розповідає: навіть якщо виступатимуть у клубах, покидати музикування у метро не планує.
«Навіть якщо ми з гуртом кудись проб’ємося, я все одно буду виходити в перехід. Це життя», – каже він.
15-річна Олена, відома більше як Віолін Ліана, раніше грала на скрипці на станції метро «Палац спорту». Своїми виступами вона здобула популярність не лише у перехожих. Саме у підземці її помітила мама відомого у Києві ді-джея Романтика. Вже через місяць після знайомства Олена виступила у клубі, імпровізуючи разом із ді-джеєм. Там її помітив ще один музикант, який запропонував поїхати у турне 60 містами Китаю. Так три літні місяці дівчина грала на сцені те, що раніше виконувала у метро.
«Краще не говорити міліції, скільки ми заробляємо»
Олена розповідає: таке музикування має і свої особливості. Треба, наприклад, домовлятися з охоронцями станції. Не безкоштовно.
«Звичайно, що неофіційні тарифи є. Колись це були 10–20 гривень – година. Краще не говорити міліції, скільки ми заробляємо. Буває по-різному. Буває 50 гривень за годину, а буває і до 400 у години пік», – каже скрипалька.
Правоохоронці у метро факт домовленостей із музикантами спростовують. Загалом налаштовані категорично: у метро, кажуть, ніякої музики.
Начальник служби воєнізованої охорони Андрій Мартишов посилається на правила користування метрополітеном.
«Це транспорт, і тут людина – пасажир. Вона має бути зосереджена на транспортних проблемах, на тому, як швидше доїхати, а не відволікатись на музику», – переконує міліціонер.
Зустріти справді висококласного музиканта на вулиці в Україні дуже важко, вважає музичний критик Юрко Зелений. Більшість з них, каже він, виходять пограти «на капелюх» заради розваги, пляшки пива чи тому, що не бачать іншого способу заробити на шматок хліба.
«Переважна більшість тих музикантів, що ми бачимо у підземках чи на вулицях Києва, це хіпаблуди, як я їх називаю. Вони грають три акорди чи переспівують 20 років пісні Віктора Цоя. Як правило, до музичного мистецтва чи культури вони не мають ніякого стосунку», – каже Зелений.
Проте нагадує критик і історію гурту «Атмасфера», що отримав запрошення на відомий фестиваль у Польщі від людини, яка почула їх саме на одній з київських вулиць.
Відтак, каже Юрко Зелений, майбутнє в культури вуличних музикантів в Україні є. Проте вона повинна перетворитися на демонстрацію таланту, а не бути лише способом заробітку.
Вулична музична культура в Києві зосереджена переважно у підземних переходах та на станціях метро. Ось, наприклад, станція метро «Позняки». Зустрічаємо тут 35-річного Олексія. Він грає у переході вже 10 років, має навіть своїх прихильників, які слухають у його виконанні хіти гурту «Плач Єремії». Рік тому Олексій організував свій гурт. Розповідає: навіть якщо виступатимуть у клубах, покидати музикування у метро не планує.
«Навіть якщо ми з гуртом кудись проб’ємося, я все одно буду виходити в перехід. Це життя», – каже він.
15-річна Олена, відома більше як Віолін Ліана, раніше грала на скрипці на станції метро «Палац спорту». Своїми виступами вона здобула популярність не лише у перехожих. Саме у підземці її помітила мама відомого у Києві ді-джея Романтика. Вже через місяць після знайомства Олена виступила у клубі, імпровізуючи разом із ді-джеєм. Там її помітив ще один музикант, який запропонував поїхати у турне 60 містами Китаю. Так три літні місяці дівчина грала на сцені те, що раніше виконувала у метро.
«Краще не говорити міліції, скільки ми заробляємо»
Олена розповідає: таке музикування має і свої особливості. Треба, наприклад, домовлятися з охоронцями станції. Не безкоштовно.
Буває 50 гривень за годину, а буває і до 400 у години пікскрипалька Олена
Правоохоронці у метро факт домовленостей із музикантами спростовують. Загалом налаштовані категорично: у метро, кажуть, ніякої музики.
Начальник служби воєнізованої охорони Андрій Мартишов посилається на правила користування метрополітеном.
«Це транспорт, і тут людина – пасажир. Вона має бути зосереджена на транспортних проблемах, на тому, як швидше доїхати, а не відволікатись на музику», – переконує міліціонер.
Зустріти справді висококласного музиканта на вулиці в Україні дуже важко, вважає музичний критик Юрко Зелений. Більшість з них, каже він, виходять пограти «на капелюх» заради розваги, пляшки пива чи тому, що не бачать іншого способу заробити на шматок хліба.
Переважна більшість тих музикантів, що ми бачимо у підземках чи на вулицях Києва, це хіпаблудиЮрко Зелений
Проте нагадує критик і історію гурту «Атмасфера», що отримав запрошення на відомий фестиваль у Польщі від людини, яка почула їх саме на одній з київських вулиць.
Відтак, каже Юрко Зелений, майбутнє в культури вуличних музикантів в Україні є. Проте вона повинна перетворитися на демонстрацію таланту, а не бути лише способом заробітку.
