У грузинському селі Ахура Телавського району Кахеті відновлений бюст Сталіна. Інформаційні агентства називають його другим відновленим пам’ятником диктатору на території колишньої радянської республіки – перший був заново встановлений в селі Земо Алвані (Ахметський район, регіон Кахеті, Східна Грузія). Але насправді це третій монумент. Знаменитий пам’ятник «вождю» в його рідному місті Горі нікуди не подівся, насправді він лише перенесений з центральної площі міста ближче до меморіального музею Сталіна. І зараз міська влада розглядає питання про його перенесення на колишнє місце.
Мотиви очевидні – «сьогодні у нас такий уряд, що пам’ятник Сталіну ставити можна. Раніше люди боялися вийти, сьогодні – велика свобода. Ми вийдемо і скажемо, що цей пам’ятник має стояти», – сказав «Інформаційному центру Кахеті» мешканець села Ахура Елгуджа Блуішвілі. Влада Горі керується тими ж мотивами: сьогодні можна. А це означає, що ніякого щеплення від сталінізму та тоталітаризму грузинське суспільство так і не отримало.
Навіть російсько-грузинський конфлікт, під час якого російські війська увійшли до Горі, не протверезив земляків Сталіна. Центральний проспект міста продовжує носити його ім’я. На своєму місці і експонати в музеї генералісимуса. На вході, щоправда, з’явився полотняний стенд, який нагадує про сталінські злочини і про те, що в цьому будинку буде створено музей репресій. Але стенд можна прибрати будь-якої миті – що, можливо, вже й зроблено. А експозиція музею, підготовлена за життя одного з найстрашніших тиранів ХХ століття, залишається без змін.
У цьому – символіка правління Міхеїла Саакашвілі: там, де проблему не можна було вирішити, грузинський президент просто робив вигляд, що вона вирішена. Про перетворення музею Сталіна в Горі було гордо оголошено ще в дні російсько-грузинського конфлікту, про це повідомляли всі інформаційні агентства світу, але новина виявилася звичайним обманом: замість нової експозиції в старий музей помістили стенд-обіцянку, яка комічно виглядає на тлі експонатів, що прославляють Сталіна. А нова грузинська влада, на відміну від колишньої, навіть і вигляду робити не хоче.
Навіщо грузинам Сталін? Відповісти на це питання не складно: повага до тирана – не тільки ностальгія за минулим, а й наслідок непростих проблем розвитку держави, пов’язаного із втратою територій і конфліктом з Росією.
«Хорошим він був чи поганим – це історія, і він був грузином», – говорить Елгуджа Блуішвілі. І в цьому – відповідь на всі питання: був грузином, керував імперією, Росією. А те, що це правління обернулося катастрофою для Грузії – не так уже й важливо. І в цьому свідомість частини грузинського суспільства, що чіпляється за Сталіна, ближчого до світогляду сусідньої Росії, ніж до цінностей Європи, до зближення з якою так прагне Грузія.
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Мотиви очевидні – «сьогодні у нас такий уряд, що пам’ятник Сталіну ставити можна. Раніше люди боялися вийти, сьогодні – велика свобода. Ми вийдемо і скажемо, що цей пам’ятник має стояти», – сказав «Інформаційному центру Кахеті» мешканець села Ахура Елгуджа Блуішвілі. Влада Горі керується тими ж мотивами: сьогодні можна. А це означає, що ніякого щеплення від сталінізму та тоталітаризму грузинське суспільство так і не отримало.
Навіть російсько-грузинський конфлікт, під час якого російські війська увійшли до Горі, не протверезив земляків Сталіна. Центральний проспект міста продовжує носити його ім’я. На своєму місці і експонати в музеї генералісимуса. На вході, щоправда, з’явився полотняний стенд, який нагадує про сталінські злочини і про те, що в цьому будинку буде створено музей репресій. Але стенд можна прибрати будь-якої миті – що, можливо, вже й зроблено. А експозиція музею, підготовлена за життя одного з найстрашніших тиранів ХХ століття, залишається без змін.
У цьому – символіка правління Міхеїла Саакашвілі: там, де проблему не можна було вирішити, грузинський президент просто робив вигляд, що вона вирішена. Про перетворення музею Сталіна в Горі було гордо оголошено ще в дні російсько-грузинського конфлікту, про це повідомляли всі інформаційні агентства світу, але новина виявилася звичайним обманом: замість нової експозиції в старий музей помістили стенд-обіцянку, яка комічно виглядає на тлі експонатів, що прославляють Сталіна. А нова грузинська влада, на відміну від колишньої, навіть і вигляду робити не хоче.
Навіщо грузинам Сталін? Відповісти на це питання не складно: повага до тирана – не тільки ностальгія за минулим, а й наслідок непростих проблем розвитку держави, пов’язаного із втратою територій і конфліктом з Росією.
«Хорошим він був чи поганим – це історія, і він був грузином», – говорить Елгуджа Блуішвілі. І в цьому – відповідь на всі питання: був грузином, керував імперією, Росією. А те, що це правління обернулося катастрофою для Грузії – не так уже й важливо. І в цьому свідомість частини грузинського суспільства, що чіпляється за Сталіна, ближчого до світогляду сусідньої Росії, ніж до цінностей Європи, до зближення з якою так прагне Грузія.
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
