Доступність посилання

ТОП новини

Юрій Шевчук: суспільство Росії пробуджується і починає думати


Прага – Незважаючи на дистанціювання і заяви, що він не політичний діяч, Юрій Шевчук – відомий і вже легендарний російський роковий співак – досить чітко висловлюється щодо політичних тем. Під час свого виступу в Бруклінській бібліотеці Нью-Йорка Юрій Шевчук заявив, що він і його музична група намагаються своєю музикою викликати демократичні зміни в Росії. Радіо Свобода поцікавилося в Юрія Шевчука, з якими темами прихильники найчастіше звертаються до нього.

– Останнім часом більше про політику: про опозицію, про владу, про те, що буде з Вітчизною і з нами. Такі три прокляті питання російської інтелігенції: Що робити? Хто винен? І що буде завтра? Цим питанням вже по двісті років щонайменше. Я пробую як Чернишевський, інколи як Достоєвський, інколи як Толстой всіляко філософствувати на ці теми. Я громадянин, я не політик. Політиком себе не вважаю, бо не був членом жодної політичної партії, з комсомолу мене вигнали свого часу за пісні. Ось так. Я громадянин. І вважаю, що громадянську позицію необхідно тримати. Цей прапор повинен майоріти над моїм дахом, як і над вашим.

– Яким Ви бачите зріле громадянське суспільство?
Громадянське суспільство – це суспільство небайдужих людей. Це суспільство – не боягузів

– Громадянське суспільство – це не щось колективно підсвідоме, безумовно, не архаїчно східне. Громадянське суспільство – це співдружність особистостей, рівних перед законом. І закон допомагає їм всім жити разом. Я з цього приводу дійшов навіть до Аристотеля, про державу. І все це свого часу вивчав. Громадянське суспільство – це суспільство небайдужих людей. Це суспільство – не боягузів. Не співтовариство нір та принципу – моя хата скраю, я нічого не знаю. А співтовариство активних людей, які люблять свою Вітчизну, безумовно. Але люблять її не плакатно, а дуже серйозно, і до цієї любові приєднується ще й совість. Ось у цій співпраці любові й совісті, я думаю, воно в Росії відбудеться. Це неминучий історичний процес.

– Чи є в Росії прогрес щодо громадянського порозуміння людей?
Зараз навіть налякана Дума вигадала ще якийсь закон, щоб громадянські ініціативи непослуху впхати у якесь прокрустове ложе

– Якщо згадати час років три тому, то взагалі тиша була. Були нульові роки, і люди думали про себе, про свої родини, про гроші, – навіть креативні стани. У нас же класів у Росії немає, до сьогодні лише – стани. Навіть люди харизматичні, вони якось до багатьох речей байдуже ставилися. А зараз багато людей, як я відчуваю, стали дорослішими і задумалися про майбутнє. Можливо, у зв’язку зі зміною цих цифр, символів. Але у цілому якось багато людей задумалися про те, що ж буде з Вітчизною і з нами. І якою буде Росія, в якій житимуть наші діти. Я зараз кажу про банальні речі, але це – факт. Мені дуже подобається збільшення в суспільстві числа людей небайдужих. Звідки такий вибух добродійства? Зараз навіть налякана Дума вигадала ще якийсь закон, щоб ці громадянські ініціативи непослуху впхати у якесь прокрустове ложе. Тобто це свідчить, що суспільство прокидається від сну й люди замислюються. Всі мої друзі, всі мої знайомі, які раніше казали: фу, політика – це болото, – зараз розуміють: якщо ти брудний, то й твоя політика брудна, якщо ти намагаєшся жити чисто, то й вона чиста. Тобто без політики ми не можемо жити, бо вона дає можливість співіснувати разом, як писав Аристотель.

– Як би Ви порівняли російську молодь 90-х із нинішньою молоддю?

– Молодь зараз менш романтична, можливо, вона набула досвіду, досвіду минулих поколінь. Бо молодь 90-х – це «ура!», «свобода!» «рок-ен-рол», «братерство». Все рікою! Приблизно те, що було тут на Заході у 1968 році. Все це було дуже захоплююче, я пам’ятаю Київ 1991 року, коли був рок-десант із Пітера, приїхали Борис Гребенщиков, «Телевізор», «ДДТ», «Аліса». І в Палаці спорту ми проводили такий собі революційний рок-фестиваль – «Хай живе свобода!». Палац був повністю заповнений, тисяч десять було народу. Я пам’ятаю міліціонера, який стояв у проході в повному шоку та дістав пістолет «Макаров», приклав його до скроні й каже: «Дядьку, я зараз застрелюся!». Я йому: дядьку ти що, не розумієш, що відбувається в країні!? Ми його вмовили не стрілятися, налили йому горілки. І врешті він заплакав та пішов геть. Оце були ті часи. Бурхливі, соковиті, буйні, повні сподівань. Зараз надій менше. Зараз молодь розуміє, як мені здається, що боротьба за громадянські права – великий ризик. Але з іншого боку, активна молодь більш тверезо дивиться на речі. Оцей цинізм, він, як мені здається, не актуальний. І я цьому дуже радий. Так.

– А в яких напрямках Ви бачите громадянську співпрацю молоді сьогодні?

– Процес цікавий, бо ми цієї осені багато працювали на благодійництво і я можу розповісти про молодь, коли добродійники з такої молодіжної організації, як «Нічліжка», котрі опікуються «бомжами», оформляють їм паспорти. Няньчаться просто з цими людьми, котрі не всі з п’яну втратили долю, нормальне життя. А з різних причин у житті. Молодь, яка працює в онкологічних лікарнях добродійниками. Котрі допомагали в Кримську розгрібати оці потоки болота й піску, котрі гасили пожежі. Так що небайдужість стала модною, актуальною. Це добре для молоді. Мода для молоді багато означає. Тому можна сказати, що щось змінилося. Щось луснуло і розсипається, щось нове крізь цей асфальт нечутливості, байдужості проривається, якась зелень добра.

– А які каталізатори змін серед молоді, про яку Ви розповідаєте?

– Вони хочуть жити в Росії. І я знаю багато молодих людей, які не збираються виїздити. Раніше Америка – це був величезний прапор Заходу, про неї нічого не знали. Це був просто ніби рай, земля обітована. Але потім всі трішки довідалися, що це таке. І тут також маса проблем, може іншого характеру часто, але, з іншого боку, людське суспільство – воно не досконале, не досконале воно всюди. Безумовно. І стосунки між людьми вкрай складні. Людина людині не всюди брат, товариш і друг. Часто буває інакше. Особливо тут, в лігві капіталізму (сміється). У цілому в Росії є жадоба світла якогось і це мене дуже тішить зараз. Адже не може країна за два тижні просвітліти і стати якоюсь шикарною. Все ж треба багато працювати, трудитися. З боку багатьох молодих людей я бачу дуже велике почуття співчуття, співпереживання. Дуже важливі якісь почуття, людські, котрі повернулися.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG