Доступність посилання

ТОП новини
18 листопада 2019, Київ 18:08

Новий мовний законопроект: сага триває


Київ – У Верховній Раді України зареєстровано новий мовний законопроект – «Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні». Спочатку він був внесений за підписами трьох опозиційних депутатів – Володимира Яворівського, Марії Матіос та Ірини Фаріон. Відтак 23 січня цього року доопрацьований законопроект з’явився на офіційному парламентському сайті, і до його подання долучилося ще двоє опозиціонерів – Володимир Бондаренко та Андрій Іллєнко.

Цьому передувала тривала історія з ухваленням юридично нікчемного закону «Про засади державної мовної політики». Нагадаю лише деякі моменти, важливі для кращого розуміння ситуації, в якій опинилося українське суспільство.

Попередній контекст

Після того, як під цим документом поставив свій «безцінний» автограф Президент України, різка критика з боку численних громадських організацій, науковців, експертів, окремих громадян продовжилася. Навіть автори цього законодавчого «шедевру» побачили його недолугість при першому застосуванні. Вже на початку вересня 2012 року, через два місяці після ухвалення його (з Сергієм Ківаловим) дітища, співавтор скандального «закону» Вадим Колесніченко подав новий законопроект «Про внесення змін до законодавства України (щодо удосконалення державної мовної політики)» (до речі, «продубльований» у новому скликанні 18 грудня 2012 року), яким запропонував не лише зміну назви – «Про засади державної мовної політики та порядок застосування мов в Україні» (виділено додану частину назви – Т.М.), але й низку інших змін, на п’яти сторінках.

А 27 вересня минулого року Вадим Колесніченко звернувся до Прем’єр-міністра Миколи Азарова з проханням (увага!) «розглянути можливість прийняття доручення Кабінету Міністрів України для центральних органів виконавчої влади щодо незастосування штрафних санкцій до виробників товарів, що випливають з положень статті 26 Закону України «Про засади державної мовної політики» до часу приведення у відповідність з Законом підзаконних нормативно-правових актів, або схвалення змін до Закону».

У моєму розпорядженні є лист генерального директора Всеукраїнської асоціації автомобільних імпортерів і дилерів О.Назаренка до її членів від 07.09.2012 № 217 «Щодо перевірок автосалонів стосовно виконання законодавства «Про мови», в якому йдеться про проблеми, що виникли у зв’язку з вимогою пункту 3 статті 26: «Наскільки мені відомо, вже в Донецькій, Луганській, Одеській та деяких інших областях регіональною мовою визначена російська мова і тому при продажі авто в цих областях вже необхідно супроводжувальні документи (в т.ч. інструкцію про застосування) надавати покупцю на двох мовах (українська та російська). Згідно Закону до регіональних віднесено 18 мов і тому потрібно бути готовими до того, що в Закарпатській області можуть визнати регіональну – угорську, Криму – татарську, Чернівецькій – румунську тощо, при цьому супроводжувальні документи на авто необхідно буде друкувати і на цих мовах (крім, української). Ризик в даному випадку бачу в тому, що по ЗУ «Про захист прав споживачів» штраф за відсутність необхідної та доступної інформації про продукцію становить 30% від вартості одержаної для реалізації партії товару. Навіть за одну машину це сума дуже істотна… P.S. Прошу дуже відповідально поставитись до вищевикладеної інформації т.я. згідно нашій інформації, органи захисту прав споживачів на місцях вже отримали з Держслужби захисту відповідні вказівки щодо проведення перевірок суб’єктів господарювання. Під час зустрічі з головою держслужби С.М. Орєховим досягнута домовленість, що автосалони членів ВААІД деякий час чіпати не будуть (time out), однак домовленість тимчасова і необхідно терміново приймати системні рішення».

Про економічні збитки від впровадження «закону» Ківалова-Колесніченка повідомили виробники пива, безалкогольних напоїв і мінеральних вод, президент Американської торгівельної палати в Україні Хорхе Зукоскі, який звернувся з листом до Президента України, а копії надіслав ще восьми високопосадовим адресатам.

Те, що цей дефектний закон не працюватиме, було зрозуміло майже відразу. Пригадуєте, як сполошився головний (віднедавна) «український» «антифашист», коли з’явилася інформація про те, що, за підрахунками Міністерства фінансів, щороку довелося б витрачати на його реалізацію до 17 мільярдів гривень? Лише на перекладачів у судах необхідно близько 16 мільйонів гривень. Дослідження, проведене Центром політичних студій та аналітики, свідчить, що фінансово забезпечити виконання закону «Про засади державної мовної політики» влада не здатна.

Натомість його положення виконуються в сфері телебачення, радіо і реклами – там, де додаткових бюджетних коштів не потрібно. Можливо, це була головна мета кремлівських «підстилок». Тепер власники електронних ЗМІ інформаційний простір русифікують безкоштовно. Цьому сильно посприяв наказ голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Володимира Манжосова про вилучення графи «Мова(и), якою(ими) вестимуться передачі (%)». Відтак упродовж кількох місяців мовники цілком офіційно вилучили зі своїх ліцензійних документів раніше взяті зобов’язання про 75% української мови в телеефірі.

Крім того, збільшилося кількість реклами російською мовою, а обсяги ведення радіопрограм українською мовою зменшилися в 2 рази і більше в ефірі трьох загальнонаціональних радіокомпаній.

Необхідність ухвалення нового закону

В цій ситуації опозиція в новому парламенті не мала іншого виходу, як добиватися зміни нікчемного закону. Найбільше в цьому були зацікавлені ВО «Свобода» й один з її лідерів, мовознавець Ірина Фаріон, яка домоглася внесення пункту про скасування закону «Про засади державної мовної політики» в політичну угоду про створення коаліції в майбутній Верховній Раді.

Поданий 23 січня цього року законопроект не зовсім новий. В його основу ліг законопроект, розроблений минулого року відомим правником, колишнім народним депутатом України (1-7 скликання) і двічі міністром юстиції України Сергієм Головатим. Незважаючи на те, що він був членом франції Партії регіонів, до розгляду того законопроекту в сесійній залі справа не дійшла.

У Пояснювальній записці автори законопроекту «Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні» вказали на низку фундаментальних суперечностей розкольницького документа. Зокрема, вони зазначили, що низкою положень Закону України «Про засади державної мовної політики» особливий статус відводиться російській мові, а це дискримінує інші мови і не відповідає завданням Європейської Хартії регіональних і міноритарних мов зі збереження та захисту мов, яким загрожує зникнення.

Ще одна суперечність з Хартією (пункт 6 Преамбули) – надання «регіональним мовам або мовам меншин» захисту на одному рівні з державною мовою, закріплення обов’язкового вживання таких мов «поряд» з нею в багатьох сферах суспільного життя, що підриває дієвість статусу української мови як державної.

Крім того, ухвалений за сфальсифікованою процедурою закон не передбачає захисту носіїв державної мови на територіях, де вони перебувають у меншості відносно носіїв інших мов, що суперечить статті 10 Рамкової конвенції про захист національних меншин.

Нарешті, ківаловсько-колесніченківський законодавчий продукт суперечить частині 2 статті 8 Основного закону («Конституція України має найвищу юридичну силу»). Ці двоє придумали, що порядок застосування мов визначатиметься «виключно цим Законом, з норм якого мають виходити інші правові акти, що визначають особливості використання мов у різних сферах суспільного життя».

Зміст нового законопроекту

Проект закону «Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні» надзвичайно деталізований і в одинадцяти розділах основної частини містить 67 статей. Крім того, є ще розділ ХІІ «Прикінцеві положення» і розділ ХІІІ «Перехідні положення». З огляду на великий масив документа, зупинюся на найважливіших моментах і новаціях.

«Спроби запровадження офіційної багатомовності на національному рівні всупереч Конституції України і встановленій конституційній процедурі є діями, спрямованими на розпалювання міжетнічної ворожнечі, мовний розкол країни, порушення конституційного ладу і територіальної цілісності України. Публічне приниження чи зневажання української мови є неприпустимими нарівні з наругою над державними символами України», сказано в статті 1. У статті 2 зазначено, що будь-яка інша мова, яка застосовується в Україні, окрім української мови як мови титульної нації та мов інших корінних народів України, є іноземною мовою.

Зауважу, що викликає питання вживання терміну «материнська мова» (статті 2, 7). В українській мові цей вираз є радше поетичним, аніж юридичним – на відміну від більшості європейських мов, якими «рідна мова» перекладається як «материнська», рідше – як «батьківська» (наприклад, język ojczysty в польській мові).

Законопроект передбачає захист і підтримку мов національних меншин та регіональних (міноритарних) мов, якщо в межах адміністративної території мешкає не менше ніж 30 відсотків осіб-носіїв відповідної мови.

Законопроект містить низку новацій. Він запроваджує нові державні органи: Національну комісію зі стандартів державної мови, Уповноваженого із захисту державної мови, мов національних меншин, регіональних (міноритарних) мов. Національна комісія зі стандартів державної мови утворює Центр української мови і Термінологічний центр української мови, а при Уповноваженому із захисту державної мови, мов національних меншин, регіональних (міноритарних) мов діє Служба мовних інспекторів (усього 27 на Україну), які мають статус державних службовців.

Окремі статті присвячені захистові української мови як елементу конституційного ладу (стаття 60), захистові права громадян України на користування українською мовою (стаття 61), мовній експертизі й мовному інспектуванню (статті 64-67).

Перехідними положеннями законопроекту вносяться зміни до Кодексу України про адміністративні порушення, якими встановлюються штрафи – від 100 до 700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Також передбачено внести зміни до Регламенту Верховної Ради України, відповідно до яких переклад виступу промовця на українську мову забезпечує Апарат Верховної Ради.

На закінчення

У своєму блозі Вадим Колесніченко чомусь назвав новий законопроект «фаріонівським» і нацистським, а його співавторів – антисемітами. На це того самого дня відреагував народний депутат від ВО «Батьківщина» Геннадій Москаль, який надіслав запит міністрові юстиції з проханням повідомити, чи є в Україні офіційно зареєстровані фашистські організації. А дещо пізніше розлого й образно відповіла голові міжфракційного об’єднання «Міжнародний антифашистський фронт» Колесніченку співавтор нового законопроекту Марія Матіос.

А поза тим впадає в око, що мовна атмосфера в парламенті (і не лише) змінилася. Ми вже потрохи звикаємо до того, що колись всуціль російськомовний лідер фракції Партії регіонів Олександр Єфремов у стінах Верховної Ради виступає державною – як і інші його однопартійці. Думав, ніколи не почую, як говорить українською перша заступниця глави Адміністрації Президента Ірина Акімова. І в неї вийшло – навіть краще, як в Азарова.

Показовими є слова Голови Верховної Ради України Володимира Рибака. На своїй «малій батьківщині» він поскаржився на опозицію, яка жорстко реагує на кожне його слово, сказане російською мовою.

Тарас Марусик – голова Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» імені Василя Стуса

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
  • 16x9 Image

    Тарас Марусик

    Заступник голови Координаційної ради з питань застосування української мови в усіх сферах суспільного життя при Міністерстві культури України

Дивитись коментарі (27)

XS
SM
MD
LG