Кохання і підтримка родини – це головне, що спонукає жінок мати багато дітей, вважає гостя програми «Європа на зв’язку», мати трьох дочок, керівник дитячого театру-студії «Коза-дереза», член українського товариства «Смерека» з Єлгави Марина Аузиня. Усіх своїх діточок пані Аузиня, яка родом із українського Житомира, народила в Латвії.
– Пані Аузиня, чи дійсно народжувати дітей краще не в Україні? Чи справедливі міжнародні рейтинги, як зокрема нещодавній рейтинг компанії EIU, де Україна названа одним із найгірших місць, де можна народитися?
– Народжувати дітей потрібно там, де є родина, кохання. Я не можу сказати, що я б не народжувала в Україні, а поїхала спеціально до Латвії. Просто так склалися обставини, тут був чоловік, який підтримував. Якщо ви запитаєте про кваліфікацію лікарів, я вважаю, що в Україні теж одні з найкращих лікарів, тому що вони отримали дуже достойну освіту. Також у Житомирі, звідки я родом, один із найкращих пологових будинків в Україні.
– Чи Ви б мали 3 дітей, якби жили в Україні, чи все ж таки у Латвії Вам щось допомагає мати велику родину?
– Хороше запитання, але ми не вирішили мати 3 дітей, тому що ми мешкаємо в Україні, в Америці чи в Латвії. Діти народилися тому, що ми їх бажали. Якими були б обставини в Україні, хто знає. Але якщо ти працюєш і все в порядку в родині, чому ні?
– Багато людей хочуть мати багато дітей, але, з огляду на свою фінансову ситуацію, вони не можуть вирішити це питання позитивно для себе: або вони не мають підтримки з боку родини, або не мають можливості віддати дитину в дитячий садочок, тому що місць бракує. І всі ці фактори, зрештою, приводять до того, що дітей народжується менше, ніж могло б бути.
– Ви запитали про дитячі садки – цей досвід Україна могла б узяти у Латвії. Я не знаю, чи у всій Латвії, але у Єлгаві, місто, де ми мешкаємо, з цього року прийняте правило, що родина, у якої є 3 і більше дитини, може без черги записатися у дитячий садок. І це допомагає. І я хочу повторити: це не є вирішальним фактором, чому ми маємо 3 дітей. Це все допомагає, але, в першу чергу, у людей повинно виникнути таке бажання. Я навіть сказала б, що в Україні, наскільки я знаю від своїх друзів, які мешкають в Україні, фінансова підтримка сильніша.
– Чи Ви отримуєте підтримку з боку родини? Хтось Вас може підмінити? Наприклад, чоловік, наскільки він бере участь у вихованні і піклуванні про дітей?
– Так, звісно, без підтримки родини, без підтримки особливо моєї мами, яка досить часто приїжджає до нас з України, щоб трішечки підтримати, я сказала б, що все це не те щоб було неможливе, але це б було трішечки тяжче.
Діти не сидять удома, ми намагаємося, щоб їхній вільний час був максимально зайнятий. Для того у старшої і середньої дочок є спортивні секції, гуртки, де вони займаються і практично після школи або після садка у нас удень є по одному або по два гуртки, де вони задіяні. Тобто, ми намагаємося зробити так, щоб діти були максимально зайняті, щоб їх не виховувала вулиця, щоб вони зростали в соціальному середовищі серед дітей, які теж зайняті, у яких теж є інтереси, які мають певні успіхи.
– Ви займаєтеся, крім своїх дітей, ще й громадською роботою. Де Ви знаходите час на це?
– Це тільки залежить від нас: які пріоритети ми розставляємо, як ми плануємо час. Я мама 3 чудових доньок, я дружина, і я працюю. Зараз я ще вдома доглядаю за дочкою, але працюю представником дитячої компанії, яка виробляє дитячі іграшки, дитячі лялечки.
Беручи до уваги, що ми не мешкаємо в Україні, я хочу, щоб діти чули мову і знали традиції України. Тому вже декілька років я очолюю дитячий табір при єлгавському українському товаристві « Смерека», де ми граємось і вивчаємо мову. Діти є учасниками маленької вистави.
– Чи Ви передбачаєте якісь проблеми з поверненням на роботу після того, як Ви довгий час перебували в декретній відпустці і залишалися вдома?
– Я гадаю, що в мене не буде проблем. Тому що я знаю, що на мене чекає.
- Від чого це залежить? Від того, в якій компанії працює жінка? Чи від її спеціалізації? Як Ви вважаєте?
– Це залежить напряму тільки від підприємства, де працює жінка, і від керівництва. Наскільки ти важливий спеціаліст для підприємства. Мені батьки дали чудову освіту. В Україні вони мені дали мови, якими я володію зараз, у мене є певні переваги на ринку праці.
– Пані Аузиня, чи дійсно народжувати дітей краще не в Україні? Чи справедливі міжнародні рейтинги, як зокрема нещодавній рейтинг компанії EIU, де Україна названа одним із найгірших місць, де можна народитися?
– Народжувати дітей потрібно там, де є родина, кохання. Я не можу сказати, що я б не народжувала в Україні, а поїхала спеціально до Латвії. Просто так склалися обставини, тут був чоловік, який підтримував. Якщо ви запитаєте про кваліфікацію лікарів, я вважаю, що в Україні теж одні з найкращих лікарів, тому що вони отримали дуже достойну освіту. Також у Житомирі, звідки я родом, один із найкращих пологових будинків в Україні.
– Чи Ви б мали 3 дітей, якби жили в Україні, чи все ж таки у Латвії Вам щось допомагає мати велику родину?
– Хороше запитання, але ми не вирішили мати 3 дітей, тому що ми мешкаємо в Україні, в Америці чи в Латвії. Діти народилися тому, що ми їх бажали. Якими були б обставини в Україні, хто знає. Але якщо ти працюєш і все в порядку в родині, чому ні?
– Багато людей хочуть мати багато дітей, але, з огляду на свою фінансову ситуацію, вони не можуть вирішити це питання позитивно для себе: або вони не мають підтримки з боку родини, або не мають можливості віддати дитину в дитячий садочок, тому що місць бракує. І всі ці фактори, зрештою, приводять до того, що дітей народжується менше, ніж могло б бути.
– Ви запитали про дитячі садки – цей досвід Україна могла б узяти у Латвії. Я не знаю, чи у всій Латвії, але у Єлгаві, місто, де ми мешкаємо, з цього року прийняте правило, що родина, у якої є 3 і більше дитини, може без черги записатися у дитячий садок. І це допомагає. І я хочу повторити: це не є вирішальним фактором, чому ми маємо 3 дітей. Це все допомагає, але, в першу чергу, у людей повинно виникнути таке бажання. Я навіть сказала б, що в Україні, наскільки я знаю від своїх друзів, які мешкають в Україні, фінансова підтримка сильніша.
– Чи Ви отримуєте підтримку з боку родини? Хтось Вас може підмінити? Наприклад, чоловік, наскільки він бере участь у вихованні і піклуванні про дітей?
– Так, звісно, без підтримки родини, без підтримки особливо моєї мами, яка досить часто приїжджає до нас з України, щоб трішечки підтримати, я сказала б, що все це не те щоб було неможливе, але це б було трішечки тяжче.
Діти не сидять удома, ми намагаємося, щоб їхній вільний час був максимально зайнятий. Для того у старшої і середньої дочок є спортивні секції, гуртки, де вони займаються і практично після школи або після садка у нас удень є по одному або по два гуртки, де вони задіяні. Тобто, ми намагаємося зробити так, щоб діти були максимально зайняті, щоб їх не виховувала вулиця, щоб вони зростали в соціальному середовищі серед дітей, які теж зайняті, у яких теж є інтереси, які мають певні успіхи.
– Ви займаєтеся, крім своїх дітей, ще й громадською роботою. Де Ви знаходите час на це?
– Це тільки залежить від нас: які пріоритети ми розставляємо, як ми плануємо час. Я мама 3 чудових доньок, я дружина, і я працюю. Зараз я ще вдома доглядаю за дочкою, але працюю представником дитячої компанії, яка виробляє дитячі іграшки, дитячі лялечки.
Беручи до уваги, що ми не мешкаємо в Україні, я хочу, щоб діти чули мову і знали традиції України. Тому вже декілька років я очолюю дитячий табір при єлгавському українському товаристві « Смерека», де ми граємось і вивчаємо мову. Діти є учасниками маленької вистави.
– Чи Ви передбачаєте якісь проблеми з поверненням на роботу після того, як Ви довгий час перебували в декретній відпустці і залишалися вдома?
– Я гадаю, що в мене не буде проблем. Тому що я знаю, що на мене чекає.
- Від чого це залежить? Від того, в якій компанії працює жінка? Чи від її спеціалізації? Як Ви вважаєте?
– Це залежить напряму тільки від підприємства, де працює жінка, і від керівництва. Наскільки ти важливий спеціаліст для підприємства. Мені батьки дали чудову освіту. В Україні вони мені дали мови, якими я володію зараз, у мене є певні переваги на ринку праці.
