Белград – Перша зустріч президентів Косова й Сербії викликала велике зацікавлення не лише в регіоні, а й за його межами. У Брюсселі Атіфете Ях’яґа й Томислав Николич, за участю верховного представника Євросоюзу Катрін Аштон, виступили за продовження діалогу.
Сербія не визнає косовську державу. Однак її керівники зустрічаються з представниками влади в Приштині й обговорюють конкретні питання – зокрема ті, що пов`язані зі становищем сербської меншини в Косові, інфраструктурою, торгівлею. Минулого року зустрічалися дипломати та голови урядів, які досягли домовленості про врегулювання перетину кордону.
Зустріч президентів важлива тому, що Атіфете Ях’яґа й Томислав Николич особисто познайомилися й визначили теми майбутніх розмов. Щодо громадян, то вони звикли, по-перше, до традиційної фрази белградських урядовців, мовляв, Сербія ніколи не визнає Косово як незалежну державу, а по-друге, до того, що косовських урядовців називають президентом, прем’єр-міністром та міністрами. Свого часу, після проголошення Косовом незалежності, в Сербії постійно говорили про «так звану Республіку Косово», «так званий уряд Косова» і таке інше.
Катрін Аштон після розмов зазначила: «Ми обговорили справу північного Косова, наступні тижні там будуть критичні. Президенти Николич і Ях’яґа запевнили, що вони надають підтримку діалогу. Я вкотре наголосила, що Сербія й Косово мають європейську перспективу й заохотила сторони продовжити зусилля, необхідні для швидшого просуванню до Євросоюзу, згідно з напрямками, які ми визначили в грудні 2012 року у висновках Ради Євросоюзу».
Наступний крок – обмін офіцерами зв’язку
Сербський президент сказав, що зустріч не була «ані протокольною, ані історичною» й уточнив: «Насамперед добре, що ми розпочали розмови. Не важливо, як довго вони триватимуть. Краще розмовляти довше, а відтак дійти до певних рішень, але якщо Приштина не змінить свою тверду позицію, що Косово – незалежна держава, яку, нагадаю, не визнають в ООН, то буде важко досягти домовленостей», – сказав Николич.
Коментуючи слова свого співрозмовника, пані Ях’яґа сказала: «На жаль, він залишився на колишніх радикальних націоналістичних позиціях, які завдали чимало шкоди й призвели до важких наслідків не лише в моїй країні, а й у цілому регіоні. Я очікую, що сербський народ використає позитивні зміни, дух співробітництва й дух добросусідніх відносин. Нинішній час – час інтеграції. Часи геґемонії нарешті минули. Тепер час дивитися на процес євроінтеграції та на євроатлантичні процеси».
З приводу зустрічі президентів Сербії й Косова в Белграді протестували члени ультранаціоналістичної Радикальної партії, до якої свого часу належав Николич. Проти діалогу з Косовом виступив і колишній прем’єр Воїслав Коштуниця. Натомість переговори з Приштиною розпочала Демократична партія, яка наразі перебуває в опозиції.
А ось як ситуацію бачить австрійський дипломат Вольфґанґ Петрич – кращий знавець Балкан, котрий брав участь у низці переговорів про врегулювання регіональних проблем: «Певна річ, що визнання незалежності – це формальний акт. Визнання буде. Упевнений, що європейці не приймуть Сербію до Євросоюзу доти, доки вона не визнає своїх сусідів, бо нам не потрібний ще один Кіпр».
Одним із результатів діалогу буде й обмін офіцерами зв`язку, що має відбутися упродовж лютого. Це ще не посли, але, як свідчить дипломатична практика, – перший крок до взаємовизнання та відкриття посольств. Ця мета далека, але досяжна.
Сербія не визнає косовську державу. Однак її керівники зустрічаються з представниками влади в Приштині й обговорюють конкретні питання – зокрема ті, що пов`язані зі становищем сербської меншини в Косові, інфраструктурою, торгівлею. Минулого року зустрічалися дипломати та голови урядів, які досягли домовленості про врегулювання перетину кордону.
Зустріч президентів важлива тому, що Атіфете Ях’яґа й Томислав Николич особисто познайомилися й визначили теми майбутніх розмов. Щодо громадян, то вони звикли, по-перше, до традиційної фрази белградських урядовців, мовляв, Сербія ніколи не визнає Косово як незалежну державу, а по-друге, до того, що косовських урядовців називають президентом, прем’єр-міністром та міністрами. Свого часу, після проголошення Косовом незалежності, в Сербії постійно говорили про «так звану Республіку Косово», «так званий уряд Косова» і таке інше.
Катрін Аштон після розмов зазначила: «Ми обговорили справу північного Косова, наступні тижні там будуть критичні. Президенти Николич і Ях’яґа запевнили, що вони надають підтримку діалогу. Я вкотре наголосила, що Сербія й Косово мають європейську перспективу й заохотила сторони продовжити зусилля, необхідні для швидшого просуванню до Євросоюзу, згідно з напрямками, які ми визначили в грудні 2012 року у висновках Ради Євросоюзу».
Наступний крок – обмін офіцерами зв’язку
Сербський президент сказав, що зустріч не була «ані протокольною, ані історичною» й уточнив: «Насамперед добре, що ми розпочали розмови. Не важливо, як довго вони триватимуть. Краще розмовляти довше, а відтак дійти до певних рішень, але якщо Приштина не змінить свою тверду позицію, що Косово – незалежна держава, яку, нагадаю, не визнають в ООН, то буде важко досягти домовленостей», – сказав Николич.
Коментуючи слова свого співрозмовника, пані Ях’яґа сказала: «На жаль, він залишився на колишніх радикальних націоналістичних позиціях, які завдали чимало шкоди й призвели до важких наслідків не лише в моїй країні, а й у цілому регіоні. Я очікую, що сербський народ використає позитивні зміни, дух співробітництва й дух добросусідніх відносин. Нинішній час – час інтеграції. Часи геґемонії нарешті минули. Тепер час дивитися на процес євроінтеграції та на євроатлантичні процеси».
З приводу зустрічі президентів Сербії й Косова в Белграді протестували члени ультранаціоналістичної Радикальної партії, до якої свого часу належав Николич. Проти діалогу з Косовом виступив і колишній прем’єр Воїслав Коштуниця. Натомість переговори з Приштиною розпочала Демократична партія, яка наразі перебуває в опозиції.
А ось як ситуацію бачить австрійський дипломат Вольфґанґ Петрич – кращий знавець Балкан, котрий брав участь у низці переговорів про врегулювання регіональних проблем: «Певна річ, що визнання незалежності – це формальний акт. Визнання буде. Упевнений, що європейці не приймуть Сербію до Євросоюзу доти, доки вона не визнає своїх сусідів, бо нам не потрібний ще один Кіпр».
Одним із результатів діалогу буде й обмін офіцерами зв`язку, що має відбутися упродовж лютого. Це ще не посли, але, як свідчить дипломатична практика, – перший крок до взаємовизнання та відкриття посольств. Ця мета далека, але досяжна.
