Кому потрібні депутати, які не впливають на ухвалення рішень?

Донецьк – Якщо депутат не голосує персонально, то він взагалі не потрібний, вважають небайдужі донеччани. А от секретар Донецької міськради побоюється, що ажіотаж навколо «кнопкодавства» завадить ухваленню важливих господарських рішень. То ж чи справді важливо, щоб депутати усіх рівнів голосували кожен сам за себе?

Здебільшого донеччанам не подобається, коли депутати голосують за своїх колег. Про це засвідчило спілкування Радіо Свобода з перехожими на донецьких вулицях:

– Кожен має виконувати свою роботу. Ходити щодня на роботу. Кожен день приходь і кожен день голосуй, які тут можуть бути інші думки?

– Я ставлюся до Верховної Ради індиферентно. Процеси, які там відбуваються, уже малий зв’язок з реальністю мають. І в цьому випадку одна людина натискає на п’ять кнопок чи кожен на свою – це не має значення.

– Звісно, мені не байдуже. Вони мають виражати наші інтереси, а виражають інтереси фінансово-політичних груп. І виникає питання, навіщо ми тримаємо 450 депутатів, коли махає рукою один Чечетов і, в принципі, він і може натискати кнопку за, умовно кажучи, 200 людей. Якщо є така практика, так давайте тоді зменшимо кількість цих людей, які отримують зарплатню. Якщо говорити про наш регіон, то тут я маю песимістичну позицію. Бо люди натискають кнопки лише за рішення, про які сказали їм згори. Законодавчої ініціативи практично ніякої. Якщо вона є, то це або під чийсь конкретний бізнес, або під чийсь майбутній бізнес.

Кілька разів і місцевих депутатів ловили на тому, що вони голосують не за себе. Зокрема, йшлося про голосування у Донецькій міській та обласній радах. Щоправда, донецький міський голова Олександр Лук’янченко зазначив, що на сесії завжди присутня достатня кількість депутатів для того, щоб ухвалювати рішення.

«Є таке прислів’я: кожен має відповідати за свої дії. Для того, щоб ефективно працював парламент і була законотворчість, потрібно цим питанням займатися кожен день. У нас із 90 депутатів стабільно 65 депутатів бувають в залі та приймають рішення», – запевнив він.

Питання легітимності рішень

Олексій Мацука, головний редактор інтернет-видання «Новини Донбасу», розповідає, що і в міськраді шахтарської столиці, і в обласній раді не обійшлося без зловживань.

Зокрема, він розповів Радіо Свобода: «Кілька років тому депутат донецької міської ради проголосувала чужою карткою в обласній раді практично по всіх питаннях порядку денного. Журналісти намагалися взяти коментар, але вона нічого не відповіла. Не проводилося ніяке внутрішнє розслідування. Я так розумію, що Партією регіонів також не проводилося. І тому я роблю висновок: практика, коли голосують помічники або партійні діячі замість депутата, поширена. Коли в сесійній залі голосує людина, в якої навіть немає мандату від виборця, це ставить під питання легітимність і самої обласної ради, і тих рішень, які вони приймають. Я підозрюю, що ці факти мали більш масовий характер, ніж зараз».

Олексій Мацука додає, що журналістам також доводилося ловити й відомих депутатів обради на тому, що вони голосували за колег. Серед них і відомий виконавець балету та художній керівник одного з донецьких театрів Вадим Писарєв.

Ажіотаж навколо монопольних рішень згори

Секретар Донецької міськради Сергій Богачов підтвердив, що випадки неособистого голосування й справді були зафіксовані. Однак службового розслідування не проводили. За словами Богачова, проблему особистого голосування має розглядати та вирішувати той орган, який голосує. «Я проти того, щоб навколо будь-якої з проблем створювали ажіотаж, він відводить убік від вирішення господарських питань», – додав він.

Голова донецького «Комітету виборців України» Сергій Ткаченко вважає, що питання лежить у площині дещо ширшій, ніж проблема особистого голосування.

«Для Донецької області це ще характерно з точки зору монополії на владу, – каже він. – Якщо подивитися на всі наші міські ради, то це монопольне становище Партії регіонів. Тобто всі технічні й процедурні моменти спрощуються. Коли рішення ухвалюється нагорі, а депутати просто натискають кнопки. Тут вже втрачається сенс особистого голосування. Але по суті проблема трошки вища – вона не в тому, який палець натискає кнопку, а в тому, щоб людина усвідомила питання, яке розглядається на рівні міста чи області. Чи має вона власну думку та чи впливає вона на прийняття рішень? Моє чітке переконання в тому, що діяльність і думки багатьох наших обраних депутатів на процес прийняття рішень не впливають».

Журналісти та експерти сходяться на думці, що привертання уваги громадськості до обов’язкового персонального голосування необхідне для контролю за владою на всіх рівнях.