Москва – Російській редакції Радіо Свобода виповнилося 60 років: 1 березня 1953-го зі студії в Мюнхені вийшла перша передача Радіо Визволення. У 1959 році радіостанція змінила свою назву на нинішню. У 1991 року Російська редакція відкрила бюро в Москві. А в 1995 році штаб-квартира радіостанції Радіо Свобода/Вільна Європа переїхала до Праги. Ювілей відзначають у Празі, у Вашингтоні і, звичайно, в Москві.
60 років тому в ефірі Радіо Свобода заговорили про те, про що мовчали радянські радіостанції та газети. Говорили про дисидентів та борців за справедливість, саме тут можна було почути «Хроніку поточних подій» – перший в СРСР непідцензурний правозахисний інформаційний бюлетень, що поширювався у самвидаві. Правозахисниця, голова Московської Гельсінкської групи Людмила Алексєєва багато років була не тільки слухачем, але й автором Радіо Свобода.
«Для нас у радянський час всі зарубіжні радіостанції були даром зверху. Але «Свобода» серед них виділялася. Тому що «Свобода» була радіостанція, яка говорила не здалеку на нас, а це була наша радіостанція, на якій ми могли самі сказати щось», – згадує Алексєєва.
Радіо Свобода як частина життя
За 60 років авторами Радіо Свобода були відомі письменники та правозахисники. Вони піднімали свій голос за тих, хто сидів у радянських таборах і в’язницях, за тих, хто на собі відчув усі жахи каральної психіатрії.
«Різні сенси для мене існування Радіо Свобода були. Перший зрозумілий і очевидний сенс абсолютно корелюється з назвою радіо. Це мабуть єдина радіостанція, яка здійснювала місію «Свободи» для російськомовного слухача і була при цьому зовсім своєю. Радіо Свобода, звичайно, унікальне тим, що воно було не якимось зовнішнім щодо радянської життя медійним центром, а це була частина цього життя», – зазначає історик радянського і російського правозахисного руху з центру «Меморіал» Олександр Даніель.
Непростий ювілей
Радіо Свобода зустрічає ювілей у непростій обстановці. Реформи Російської редакції, пов’язані з припиненням мовлення на середніх хвилях у Москві, істотним скороченням кількості радіопрограм і зміною концепції журналістської діяльності, викликали неоднозначну реакцію.
Тим не менше, відомий правозахисник і дисидент Сергій Ковальов в інтерв’ю Радіо Свобода сказав, що позитивно дивиться в майбутнє. І висловив свої побажання: «Не просто повернутися на колишні ступені, а ще вище. Я думаю, що так воно і буде. Чесним журналістам труднощі допомагають. Коли життя милостиве, то хорошого журналізму не виходить».
Ювілей Радіо Свобода 1 березня відзначають у Вашингтоні, Празі й у Москві. У Росії позивні радіостанції, як і колись, звучать на коротких хвилях.
Перша передача Української редакції Радіо Свобода (Радіо Визволення) вийшла в ефір 16 серпня 1954 року.
60 років тому в ефірі Радіо Свобода заговорили про те, про що мовчали радянські радіостанції та газети. Говорили про дисидентів та борців за справедливість, саме тут можна було почути «Хроніку поточних подій» – перший в СРСР непідцензурний правозахисний інформаційний бюлетень, що поширювався у самвидаві. Правозахисниця, голова Московської Гельсінкської групи Людмила Алексєєва багато років була не тільки слухачем, але й автором Радіо Свобода.
Для нас у радянський час всі зарубіжні радіостанції були даром зверхуЛюдмила Алексєєва
«Для нас у радянський час всі зарубіжні радіостанції були даром зверху. Але «Свобода» серед них виділялася. Тому що «Свобода» була радіостанція, яка говорила не здалеку на нас, а це була наша радіостанція, на якій ми могли самі сказати щось», – згадує Алексєєва.
Радіо Свобода як частина життя
За 60 років авторами Радіо Свобода були відомі письменники та правозахисники. Вони піднімали свій голос за тих, хто сидів у радянських таборах і в’язницях, за тих, хто на собі відчув усі жахи каральної психіатрії.
Це мабуть єдина радіостанція, яка здійснювала місію «Свободи» для російськомовного слухача і була при цьому зовсім своєюОлександр Даніель
«Різні сенси для мене існування Радіо Свобода були. Перший зрозумілий і очевидний сенс абсолютно корелюється з назвою радіо. Це мабуть єдина радіостанція, яка здійснювала місію «Свободи» для російськомовного слухача і була при цьому зовсім своєю. Радіо Свобода, звичайно, унікальне тим, що воно було не якимось зовнішнім щодо радянської життя медійним центром, а це була частина цього життя», – зазначає історик радянського і російського правозахисного руху з центру «Меморіал» Олександр Даніель.
Непростий ювілей
Радіо Свобода зустрічає ювілей у непростій обстановці. Реформи Російської редакції, пов’язані з припиненням мовлення на середніх хвилях у Москві, істотним скороченням кількості радіопрограм і зміною концепції журналістської діяльності, викликали неоднозначну реакцію.
Тим не менше, відомий правозахисник і дисидент Сергій Ковальов в інтерв’ю Радіо Свобода сказав, що позитивно дивиться в майбутнє. І висловив свої побажання: «Не просто повернутися на колишні ступені, а ще вище. Я думаю, що так воно і буде. Чесним журналістам труднощі допомагають. Коли життя милостиве, то хорошого журналізму не виходить».
Ювілей Радіо Свобода 1 березня відзначають у Вашингтоні, Празі й у Москві. У Росії позивні радіостанції, як і колись, звучать на коротких хвилях.
Перша передача Української редакції Радіо Свобода (Радіо Визволення) вийшла в ефір 16 серпня 1954 року.
