Одна з мільйона хворих на хворобу Паркінсона - Сара Тейлор. Вона усвідомлювала, що зі здоров’ям у неї щось негаразд, але уявити собі, що у неї Паркінсон, жінка не могла.
«Це був шок, але, водночас, і полегшення, бо краще знати, що з тобою», –
говорить Тейлор.
Я вперше прийшла сюди, коли стало незносимо, я була безпорадна, не могла стояти, не могла піднятися зі стільця. Мені було дуже важкоСара Тейлор
«Я вперше прийшла сюди, коли стало незносимо, я була безпорадна, не могла стояти, не могла піднятися зі стільця. Мені було дуже важко», – згадує вона.
Завдяки лікам і щоденним фізичним вправам Сара почувається значно краще.
Хвороба Паркінсона – повільно прогресуюче дегенеративне захворювання центральної нервової системи. Клінічні прояви хвороби виникають при руйнуванні допамін-продукуючих нейронів. Науковці не можуть назвати причини її виникнення. Одні вважають, що тут замішана генетика, інші покладають провину на токсичні пестициди. Останнє дослідження ООН вказує на хімічні речовини у речах повсякденного вжитку.
Єдине, у чому погоджуються медики, це в необхідності ранньої діагностики ще до того, як з’являються симптоми – тремтіння і труднощі при ході. Однак чимало людей запізно звертаються до лікарів, переважно тоді, коли хвороба вже запущена.
«На цей момент стається помітна дегенерація у головному мозку. В ідеалі ми хотіли б мати тест специфічно для хвороби Паркінсона і виявляти цю хворобу ще перед тим, як у хворих починають тремтіти руки», – говорить лікар Гюбер Гернандес.
На даний момент таких тестів немає, однак медикам у Північнозахідному університеті, здається, вдалося знайти спосіб сповільнити прогрес хвороби.
«Ми роздивлялися клітини у мозку, які найбільш уразливі до захворювання, і побачили, що при хворобі у тіла клітин потрапляє багато кальцію», – каже Джім Сермаєр, фізіолог.
Кальцій, проникаючи в клітину, спричиняє коливання рівня допаміну, інколи взагалі знищуючи ці клітини. Тому медики зосередили свої зусилля на пошуках препарату, який обмежує поглинання кальцію клітинами мозку, і навіть без будь-яких шкідливих побічних ефектів. Наразі вчені проводять уже друге клінічне випробовування.
«Основне питання, на яке ми шукаємо відповідь, – наскільки ефективними є ці ліки у сповільненні хвороби Паркінсона», – говорить одна з дослідників Таня Сімуні.
Існуючі зараз на ринку препарати, які контролюють тремтіння і труднощі при ході, діють від 5 до 10 років. Науковці сподіваються, що нові ліки дозволять подвоїти чи потроїти цей час, щоб такі хворі, як Сара Тейлор і ще 10 мільйонів людей, які живуть з хворобою Паркінсона, могли вести нормальний спосіб життя.
(Передрук з «Голосу Америки»)