Київ – 14–17 березня у Лейпцигу працював міжнародний книжковий ярмарок. Україна представила на ньому молоду літературу. Соло вів Сергій Жадан, а Марія Матіос презентувала переклад німецькою мовою свого роману «Солодкої Дарусі», що виданий в Австрії.
16 березня у польському Центрі сучасного мистецтва «Замек Уяздовський» відкрито виставку «Українські новини». На ній свої твори презентують більш як 20 українських художників, котрі представляють різні напрямки сучасного образотворчого і візуального мистецтва. Виставка триватиме до початку літа, за її підсумками буде видано каталог, матеріали до якого готують польські та українські мистецтвознавці.
Участь українських митців у подібних міжнародних акціях показує пересічним європейцям творчу, інтелектуальну, позитивну Україну. Адже нині її образ асоціюється здебільшого з ув’язненням опозиційних політиків, бійками у парламенті, разючим контрастом між життям багатіїв та виживанням більшості українців.
Письменник Сергій Жадан цілком може претендувати на службовий або дипломатичний закордонний паспорт: він – частий гість країн Євросоюзу, тамтешніх літературних фестивалів і книжкових форумів. Твори Жадана добре відомі європейцям, про що свідчать численні міжнародні нагороди та переклади на 13 мов.
Сам письменник зізнається, що виконувати функції «культурного посла України» доволі складно, оскільки «переграти» на європейському інформаційному полі повідомлення про бійки у Верховній Раді доволі складно.
«Література може слугувати дуже дієвим і важливим механізмом для ознайомлення людей у Європі стосовно того, що відбувається в Україні. Безперечно, це дуже важливий інструмент, і він нині чи не єдиний, який діє. Оскільки не слід чекати об’єктивної інформації з боку української влади та державних ЗМІ, та і світові ЗМІ подають негативну картинку з України», – зауважив Жадан у розмові з Радіо Свобода.
Водночас саме література, мистецтво мають зламати стереотипи щодо України як «задвірку Європи» або її «криміногенної зони», вважає Жадан.
Довга дорога до європейського дому – Кахідзе
Ламати стереотипи – складно і подеколи важко, про що засвідчив власний досвід української художниці Алевтини Кахідзе, лауреата премії імені Казимира Малевича – 2008, учасниці нинішньої виставки «Українські новини». 10 років тому художниця навчалась в Академії Яна Ван Ейка у Нідерландах.
«Якщо говорити про ставлення до мене як до українки, то, звичайно, голландці чули мій акцент. І на вулицях мені кілька разів пропонували чоловіки… навіть жорсткий секс! Але якщо говорити про ситуацію в академії, а там нас було 56 студентів із різних країн, то там я почувалася дуже комфортно!» – зауважила Алевтина Кахідзе Радіо Свобода.
Культура і мистецтво України – складова європейського мистецького середовища, тож українські митці, письменники, музиканти не лише посланці, а і творці цього середовища, упевнена Кахідзе. Хоча іноді на заваді процесу творення стоять чиновницькі процедури, додає художниця.
«Іноді я відчуваю себе лише українкою – це коли не можу купити квитка і полетіти до Німеччини, наприклад. Я знаю, що мені потрібна віза. Тим часом моїй подрузі з ФРН ніяка віза не потрібна, вона може просто купити квиток і прилетіти до Києва», – каже Кахідзе.
Заступник директора Національного художнього музею України Юлія Ваганова упевнена, що успішне культурне, мистецьке представництво України за кордоном можливе, якщо влада нарешті визначить стратегію культурної політики.
«Ми розуміємо, що нині українська держава має фінансові проблеми. Відтак, Міністерство культури не може у повному обсязі задовольняти потреби культурного середовища, – розповіла Ваганова Радіо Свобода. – Нині треба думати про те, щоб Мінкультури випрацювало сучасну культурну політику, яка буде здатна відповідати нинішнім вимогам. З часом це допоможе віднаходити гроші на підтримку і розвиток сучасної культурної політики».
На сьогодні, як визнала експерт, більшість фінансування культурних акцій надають не державні фонди, а приватні меценати, спонсори, міжнародні культурні інституції і міжнародні фонди.
Держава vs митець
Дехто з митців закликає владу відмовитись від представлення української культури у так званому «шароварному» вигляді.
Наприклад, програмний директор міжнародного Музею ідей, культуролог Ірина Магдиш згодна, що представлення української культури, літератури, мистецтва – це справа державної ваги, але не за нинішнього персонального складу відповідних органів влади.
«У результаті ми маємо постійні народні колективи, шаровари, гопаки. Виставка Пінзеля у Луврі – це радше виняток. Дай Боже, щоб він був не останній! На жаль, нам ще далеко до того, щоб Україна розуміла потребу у презентації не лише свого фольклорного минулого і сучасного, а щоб країна могла презентувати сучасну українську культуру», – зауважує Магдиш.
Відтак усе залежить від можливостей, матеріального становища і наполегливості самого митця, зазначила експерт.
Перекладач, письменник, експерт Ради Європи Олександр Буценко критикує офіційні Дні України, які проходять у різних країнах за державний кошт під патронатом Міністерств культури та закордонних справ України. Ці виставки здебільшого відвідують офіційні особи. Значно більше користі від невеликих, локальних акцій, наголошує експерт у розмові з Радіо Свобода.
«На початку 1990-х років мені з колегами вдалося зробити пересувну виставку української графіки в іспанських містах. Тоді іспанці заговорили про Україну, і тоді багато українських художників змогли налагодити контакти і їздити до Іспанії зі своїми роботами. Те саме стосується і літератури. Усі здобутки до останнього часу були здобутками письменників, які самі собі торують дорогу. За останні кілька років активізувалось на міжнародному напрямку видавництво «Кальварія», одна з їхніх останніх акцій – Дні української літератури у місті Коньяк (Франція)», – зазначає Олександр Буценко.
Подібні заходи не лише представляють українську культуру та її авторів європейському глядачеві, читачеві, слухачеві – вони є реальною, а не декларованою євроінтеграцією українців, переконані Сергій Жадан, Алевтина Кахідзе, Ірина Магдиш та Олександр Буценко.
16 березня у польському Центрі сучасного мистецтва «Замек Уяздовський» відкрито виставку «Українські новини». На ній свої твори презентують більш як 20 українських художників, котрі представляють різні напрямки сучасного образотворчого і візуального мистецтва. Виставка триватиме до початку літа, за її підсумками буде видано каталог, матеріали до якого готують польські та українські мистецтвознавці.
Участь українських митців у подібних міжнародних акціях показує пересічним європейцям творчу, інтелектуальну, позитивну Україну. Адже нині її образ асоціюється здебільшого з ув’язненням опозиційних політиків, бійками у парламенті, разючим контрастом між життям багатіїв та виживанням більшості українців.
Письменник Сергій Жадан цілком може претендувати на службовий або дипломатичний закордонний паспорт: він – частий гість країн Євросоюзу, тамтешніх літературних фестивалів і книжкових форумів. Твори Жадана добре відомі європейцям, про що свідчать численні міжнародні нагороди та переклади на 13 мов.
Сам письменник зізнається, що виконувати функції «культурного посла України» доволі складно, оскільки «переграти» на європейському інформаційному полі повідомлення про бійки у Верховній Раді доволі складно.
Література може слугувати дуже дієвим і важливим механізмом для ознайомлення людей у Європі стосовно того, що відбувається в УкраїніСергій Жадан
«Література може слугувати дуже дієвим і важливим механізмом для ознайомлення людей у Європі стосовно того, що відбувається в Україні. Безперечно, це дуже важливий інструмент, і він нині чи не єдиний, який діє. Оскільки не слід чекати об’єктивної інформації з боку української влади та державних ЗМІ, та і світові ЗМІ подають негативну картинку з України», – зауважив Жадан у розмові з Радіо Свобода.
Водночас саме література, мистецтво мають зламати стереотипи щодо України як «задвірку Європи» або її «криміногенної зони», вважає Жадан.
Довга дорога до європейського дому – Кахідзе
Ламати стереотипи – складно і подеколи важко, про що засвідчив власний досвід української художниці Алевтини Кахідзе, лауреата премії імені Казимира Малевича – 2008, учасниці нинішньої виставки «Українські новини». 10 років тому художниця навчалась в Академії Яна Ван Ейка у Нідерландах.
На вулицях мені кілька разів пропонували чоловіки… навіть жорсткий секс!Алевтина Кахідзе
«Якщо говорити про ставлення до мене як до українки, то, звичайно, голландці чули мій акцент. І на вулицях мені кілька разів пропонували чоловіки… навіть жорсткий секс! Але якщо говорити про ситуацію в академії, а там нас було 56 студентів із різних країн, то там я почувалася дуже комфортно!» – зауважила Алевтина Кахідзе Радіо Свобода.
Культура і мистецтво України – складова європейського мистецького середовища, тож українські митці, письменники, музиканти не лише посланці, а і творці цього середовища, упевнена Кахідзе. Хоча іноді на заваді процесу творення стоять чиновницькі процедури, додає художниця.
Іноді я відчуваю себе лише українкою – це коли не можу купити квитка і полетіти до НімеччиниАлевтина Кахідзе
«Іноді я відчуваю себе лише українкою – це коли не можу купити квитка і полетіти до Німеччини, наприклад. Я знаю, що мені потрібна віза. Тим часом моїй подрузі з ФРН ніяка віза не потрібна, вона може просто купити квиток і прилетіти до Києва», – каже Кахідзе.
Заступник директора Національного художнього музею України Юлія Ваганова упевнена, що успішне культурне, мистецьке представництво України за кордоном можливе, якщо влада нарешті визначить стратегію культурної політики.
«Ми розуміємо, що нині українська держава має фінансові проблеми. Відтак, Міністерство культури не може у повному обсязі задовольняти потреби культурного середовища, – розповіла Ваганова Радіо Свобода. – Нині треба думати про те, щоб Мінкультури випрацювало сучасну культурну політику, яка буде здатна відповідати нинішнім вимогам. З часом це допоможе віднаходити гроші на підтримку і розвиток сучасної культурної політики».
На сьогодні, як визнала експерт, більшість фінансування культурних акцій надають не державні фонди, а приватні меценати, спонсори, міжнародні культурні інституції і міжнародні фонди.
Держава vs митець
Дехто з митців закликає владу відмовитись від представлення української культури у так званому «шароварному» вигляді.
Наприклад, програмний директор міжнародного Музею ідей, культуролог Ірина Магдиш згодна, що представлення української культури, літератури, мистецтва – це справа державної ваги, але не за нинішнього персонального складу відповідних органів влади.
Виставка Пінзеля у Луврі – це радше винятокІрина Магдиш
«У результаті ми маємо постійні народні колективи, шаровари, гопаки. Виставка Пінзеля у Луврі – це радше виняток. Дай Боже, щоб він був не останній! На жаль, нам ще далеко до того, щоб Україна розуміла потребу у презентації не лише свого фольклорного минулого і сучасного, а щоб країна могла презентувати сучасну українську культуру», – зауважує Магдиш.
Відтак усе залежить від можливостей, матеріального становища і наполегливості самого митця, зазначила експерт.
Перекладач, письменник, експерт Ради Європи Олександр Буценко критикує офіційні Дні України, які проходять у різних країнах за державний кошт під патронатом Міністерств культури та закордонних справ України. Ці виставки здебільшого відвідують офіційні особи. Значно більше користі від невеликих, локальних акцій, наголошує експерт у розмові з Радіо Свобода.
Усі здобутки до останнього часу були здобутками письменників, які самі собі торують дорогуОлександр Буценко
«На початку 1990-х років мені з колегами вдалося зробити пересувну виставку української графіки в іспанських містах. Тоді іспанці заговорили про Україну, і тоді багато українських художників змогли налагодити контакти і їздити до Іспанії зі своїми роботами. Те саме стосується і літератури. Усі здобутки до останнього часу були здобутками письменників, які самі собі торують дорогу. За останні кілька років активізувалось на міжнародному напрямку видавництво «Кальварія», одна з їхніх останніх акцій – Дні української літератури у місті Коньяк (Франція)», – зазначає Олександр Буценко.
Подібні заходи не лише представляють українську культуру та її авторів європейському глядачеві, читачеві, слухачеві – вони є реальною, а не декларованою євроінтеграцією українців, переконані Сергій Жадан, Алевтина Кахідзе, Ірина Магдиш та Олександр Буценко.
