Київ – Навколо Чорнобильської зони можна вирощувати технічні культури й зернові, розвивати інші галузі та створювати робочі місця, вважають експерти. Головними умовами для цього вони вважають оцінку радіоактивності земель та появу умов для інвесторів. Фермери намагаються повертати покинуті поля біля зони в обіг, проте навколишні села продовжують вимирати через хвороби й безробіття.
Село Дитятки на півночі Київської області межує з Чорнобильською зоною відчуження. Коли у 1986 році влада обмежувала доступ людей на забруднені Чорнобильською аварією території, межа зони відчуження пролягла центральною вулицею села, і частина сільських хат разом з мешканцями підлягали відселенню, без права забирати худобу і майно.
Тоді селяни вмовили перенести межу на кількадесят метрів, бо рівні радіаційного забруднення були там відносно невисокими, розповіла під час зустрічі з журналістами й урядовцями у 27-у річницю Чорнобильської трагедії голова Дитятківської сільської ради Катерина Нечипоренко.
«Коли розділили село навпіл колючим дротом, люди стали хвилюватися. Люди вмовили перенести колючий дріт за село. А тоді зрозуміли, що за дротом залишилася наша святиня, наше кладовище, а тоді саме йшли великодні свята. Люди не могли відвідати могили предків. Поїхали до Києва і знову просили пересунути межу зони відчуження. Майже всі дорослі мешканці Дитяток стали ліквідаторами, – пригадує сільський голова. – Взяли на себе турботу про господарство сусідніх сіл, які евакуювали. День і ніч гнали з зони худобу: вівці, коні, корови. Аж потім заміряли тих овець і виявили такі радіаційні рівні, що прийшов наказ з Москви: вивести всю худобу за село і розстріляти. Вівчарі відверталися й плакали».
З 500 нинішніх мешканців села майже половина мають статус ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС. Частина з них досі працює в зоні відчуження. Іншої роботи в селі, окрім як на пилорамі, та в невеликій агрофірмі – практично немає. Окрім того, багато селян хворіють і помирають через наслідки аварії, каже Олена, місцева жителька.
«Так, на рак хворіють багато. Ось мені 62 роки, багато моїх однолітків повмирали. Люди нікуди не виїжджають, тут живуть. Ось у мене чоловік на зоні робить, інші – їздять на кури (птахофабрики) в інші села. Хто в будинку літніх людей працює, хто виживає за рахунок свого городу».
Селяни кажуть, що звикли до своєї долі й пристосувалися.
Жителям Дитяток, на відміну від решти сіл довкола зони, минулого місяця вдалося зустрітися з міністром соціальної політики Наталією Королевською. Вони просили збільшити їм допомогу на харчування як жителям заражених територій (нині – вона трохи більше двох гривень на людину на місяць), і надати селу особливий соціальний статус Втім, міністр сказала, що головну увагу приділятиме харчуванню школярів та дошкільнят у селі, а частину пільг, як малоефективні, пропонує скоротити. На всі чорнобильські пільги уряд має трохи більше 11 мільярдів гривень, і ця сума навряд чи збільшиться, вважає Королевська.
Мешканці Дитяток та інших причорнобильських сіл і містечок два роки тому сподівалися отримати роботу у проекті з вирощування енергетичних рослин у зоні відчуження. Однак його згорнули на самому початку. Втім, місцеві фермери беруть покинуті поля біля зони, орють попід сам колючий дріт: рівень радіації в багатьох місцях упав до безпечних рівнів.
Біля Чорнобиля місце технічним і зерновим культурам – фермер
Голова Асоціації фермерів Київської області Олександр Чубук упевнений, що довкола зони вже можна вирощувати низку культур, і це є одним з найперспективніших шляхів розвитку цих земель.
«Я не ризикував би вирощувати деякі продукти харчування, безпосереднього вжитку – овочі та їм подібне. Ризикованою є тут і молочна галузь. Треба пробувати технічні культури, аналізувати, що виходить, досліджувати готову продукцію. Якщо технічні культури, і навіть зернові не мають підвищеного фону – то вона йде й на елеватори, й на експорт, і на жодному етапі немає ніякої проблеми», – підсумовує аграрій.
Через дії держави деградують і заражені, й чисті землі – експерт
Реабілітацію причорнобильських територій держава кинула напризволяще, а в деяких моментах навіть погіршує наслідки аварії, вважає експерт з питань ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС Володимир Осипенко.
«Днями я обговорював питання розвитку цих територій з німецькими фахівцями. Ішлося й загалом про перспективи виходу з того стану, в якому опинилася Україна внаслідок аварії. Ми досі не знаємо, скільки людей на прилеглих територіях отримала значущу для генетики дозу опромінення. Нічого не зроблено для ліквідації наслідків аварії, навпаки – держава сприяє збереженню цих наслідків. Так, в зоні розвивають інфраструктуру зі зберігання та переробки радіоактивних відходів».
Але головна проблема – у владі не думають про те, яку вигоду може отримати національна економіка від навколишніх територій, зауважив Володимир Осипенко.
«Важко визначити, який вид діяльності на якій території можна розвивати, систематичні виміри радіоактивності навколо зони не проводяться. Тому чисті території, на яких можна розвивати сільське господарство – теж деградують», – вважає експерт.
Фахівці зауважують, що нині в Іванківському, Поліському та інших районах побіля зони відчуження смертність є утричі вищою, ніж в цілому в Київській області. З іншого боку, вони озвучують думку про те, що зонування території за ступенем забруднення дало би змогу як створювати нові робочі місця в аграрному секторі, так і зменшувати площу самої Чорнобильської зони.
ЗВЕРНИ УВАГУ
ВИБІР ЧИТАЧІВ
1
