Оплесками, стоячи актова зала Києво-Могилянської академії зустріла одного з лідерів Норильського повстання Євгена Грицяка. Він розповів, за яких обставин почалися виступи ув’язнених 25 травня 1953 року.
«Зона – це певна площа, обведена суцільним парканом у чотири з половиною метри, обплутаним колючим дротом, освітлена довкола вежі для вартівників наших. Усередині побудовані бараки, їдальня, лазня. І ці люди, які мешкали у зоні, були так ізольовані від решти світу, що ніякого контакту зі світом. Особливо це було у Норильську», – згадує Грицяк.
За його словами, засуджені на так званий «бандерівський стандарт» (25 років таборів) після смерті Сталіна у березні 1953 року сподівались на бодай мінімальне пом’якшення табірних умов або зменшення терміну неволі. Але швидко зрозуміли, що ні під яку амністію вони не потрапляли, розповів Грицяк.
На певному етапі було складно керувати людьми, складно їх утримати від насильства. Це найтяжче булоЄвген Грицяк
Повстання духу
Історик Володимир В’ятрович зазначив, що повстання спровокувала табірна адміністрація, вбивши двох ув’язнених і відкривши стрілянину по житловій частині зони. Гаслом повсталих було «Воля або смерть!», над табором вивісили чорний прапор з червоною смужкою – символ крові, пролитої у боротьбі.
За даними науковців, у повстанні взяло участь близько 20 тисяч політв’язнів, які представляли більш ніж вісімдесят національностей. Але головну роль в організації ненасильницького спротиву зіграли саме українці, зазначив В’ятрович.
В’язні «політичної» зони довели, що проти тоталітаризму можна боротись навіть у найстрашніших умовах пригніченняМихайло Ткачук
Сила українського духу залишилась нескореною – науковці
Придушити повстання вдалось лише 4 серпня, унаслідок штурму табору регулярними військами і місцевими цивільними – комуністами і комсомольцями, які отримали для цього зброю. За офіційними даними, загинуло понад 150 осіб. Інші отримали нові терміни ув’язнення в інших таборах і тюрмах.
Тим не менше, повстання похитнуло сталінську систему ГУЛАГу, зауважив у розмові з Радіо Свобода політолог Олександр Палій.
Це хороший приклад, щоб пізнати силу власного народу. На жаль, ми ще свого народу не знаємоОлександр Палій
Норильське повстання – не просто історія, це долі сотень тисяч українців, які зберегли почуття гідності і любов до батьківщини. Донька репресованих Наталка Бєлова створила у рідному містечку Кіцмань на Буковині музей пам’яті Норильського повстання.
«Я – донька репресованих Тарнавської Анастасії Петрівни і Кіта Володимира Васильовича, – розповідає Бєлова. – Все, що зберегли батьки, ми намагаємось показати у нас. У Кіцмані відкрито такий музейний куточок репресованих. Так, там є перша валіза, яку зробив і возив за собою у табори мій тато, а мама шила багато, ось тут є ікона Божої Матері, яку мама вишила».
Подібні вироби, як і тисячі листів, що їх писали політв’язні родинам, є у музеї Норильського повстання у російському Норильську, який заснувала і очолює Алла Макарова. На слуханнях вона відзначила, що російська інтелігенція досліджує історію цього акту непокори, але владу це не лише не цікавить, а викликає супротив.
Нові публікації і розвідки з’являються щороку, зараз працювати легшеАлла Макарова
На думку учасників слухань, для сучасних українців головні уроки Норильського повстання – це усвідомлення величезної моральної сили, яку мали ув’язнені українці.