На сторінках європейської преси західні політики закликають Україну «полишити вичікувальну позицію» й балансування перед вибором тісніших стосунків між Росією та Європейським союзом. Цифрами й фактами вони доводять неефективність зближення Києва з Митним союзом і наочно ілюструють усі переваги євроінтеграції й угоди про асоціацію з ЄС для України. Оглядачі також нагадують, що Україна є нині одним із лідерів антидемократичних тенденцій у Центральній та Східній Європі. Преса інформує і про продовження мовно-політичних ігор в уряді України, коли, як вважають експерти, правлячі політики використовують питання мови для власних політичних спекуляцій.
Голова комісії у закордонних справах Європарламенту Яцек Саріуш-Вольський попереджає на сторінках лондонської Financial Times, що «надії на підписання у листопаді, на саміті у Вільнюсі, угоди про асоціацію між Україною і ЄС, включно з глибокою та всебічною угодою про зону вільної торгівлі, зникають», а переговори Києва з Митним союзом Росії, Казахстану та Білорусі дають результати. Яцек Саріуш-Вольский чітко заявляє, що «Брюссель вбачає у будь-якій домовленості України з Росією несумісність з угодою про асоціацію, бо такі угоди з проросійськими інтеграційними структурами перешкоджали б впровадженню важливих принципів лібералізації».
Що це за «двоприєднувальна тактика України»? – запитує один із діячів Європарламенту. Чи це прагнення отримати більше привілеїв від ЄС, чи справжнє бажання надати перевагу Сходові перед Заходом, позбавляючи себе європейської перспективи на шкоду власним інтересам та інтересам ЄС? Євродепутат із Польщі нагадує, що Росія є сумнозвісною своїм постійним тиском на Україну, особливо через енергетику, і Москва має в цьому власні енергетичні інтереси. Якщо сценарій двостороннього російсько-українського газового консорціуму (за повної відсутності ЄС) реалізується, попереджає Саріуш-Вольский, то це суперечитиме правилам ЄС і третьому енергетичному пакетові ЄС, на який Україна погодилася, ставши членом Енергетичної хартії Євросоюзу. Це також підірвало б безпеку постачання газу до Європейського союзу, бо не варто забувати, нагадує керівник комісії Європарламенту, що понад 60 відсотків російського газу до ЄС іде через українську ГТС.
Яцек Саріуш-Вольський вказує на авторитетне дослідження київських експертів, яке доводить, що входження України у проросійські інтеграційні структури кумулятивно зменшило б ВВП України на величину від 0,5 до 4 відсотків разом із негативами низки нових заборонних тарифів з боку ЄС та торговою інтервенцією на користь Росії, Білорусі й Казахстану, тоді як угода про асоціацію, нагадує євродепутат від Польщі, реально сприяла б зростанню ВВП України майже на 12 відсотків. Угода з ЄС допомогла б модернізації економіки України, впровадженню передових технологій, інновацій, переконаний європейський політик. «Економічні, стратегічні й енергетичні складові безпеки України при більш високому рівні інтеграції між Україною та ЄС без проблем перемагають», – переконує керівник комісії Європарламенту владу в Києві та українців загалом. Він сподівається, що Міжнародний глобальний форум у Вроцлаві у червні допоможе українцям не «переборщити у своїх іграх» на цьому полі. На завершення свого матеріалу Яцек Саріуш-Вольський ще раз наголосив: «Європейські політики повинні вимагати, щоб Україна, нарешті, вибрала один шлях свого виходу за цю огорожу».
Європейське видання The Wall Street Journal повідомляє, що Угорщина знову готова змінювати конституцію, щоб уникнути порушень базових принципів ЄС. Якщо Будапешт відмовиться від двох із трьох останніх змін до конституції, то це буде вже вп’яте, коли владна правонаціоналістична партія «Фідес» втручається в основний закон країни від 2011 року. Йдеться, насамперед, про зміни стосовно функціонування судової гілки влади Угорщини, щоб та більше відповідала правилам європейського судочинства. Видання також наголошує, що у звіті американської неурядової правозахисної організації Freedom House, оприлюдненому минулої п’ятниці, наголошено, що негативні конституційні та інші правові зміни в Угорщині та в Україні за 2012 рік визначають найбільш негативні антидемократичні тенденції у Центральній та Східній Європі. Відомо, що однією з головних вимог ЄС і Заходу до України є удосконалення судочинства та скасування практик вибіркового правосуддя.
Московська «Независимая газета» звертає увагу на те, що Міністерство освіти України, очолюване, як характеризує його опозиція, одіозним українофобом Дмитром Табачником, ініціює на наступний рік у школах держави «обов’язкове вивчення другої іноземної мови». Таким чином проросійські сили в Україні й владна Партія регіонів хотіли б якось долати тенденцію все меншого вивчення школярами російської мови, каже чимало експертів, оскільки на цьогорічне тестування з російської записалося лише 2 відсотки випускників шкіл України. Але навіть офіційні дані свідчать, що з другою іноземною школярі вже визначилися на наступний рік: 52 відсотки вибрали німецьку, 23 відсотки – російську, 14 відсотків – французьку, 8 відсотків – англійську. Однак у Партії регіонів сподіваються, що ситуація з російською покращиться у зв’язку з дефіцитом учителів тих іноземних мов, які вибрали учні. Експерти, що їх цитує газета з Москви, наголошують, що статус російської мови в Україні «традиційно використовується для політичних спекуляцій»: владна Партія регіонів намагається цим компенсувати свою нездатність перетворити на парламентському рівні російську на другу державну мову.
Голова комісії у закордонних справах Європарламенту Яцек Саріуш-Вольський попереджає на сторінках лондонської Financial Times, що «надії на підписання у листопаді, на саміті у Вільнюсі, угоди про асоціацію між Україною і ЄС, включно з глибокою та всебічною угодою про зону вільної торгівлі, зникають», а переговори Києва з Митним союзом Росії, Казахстану та Білорусі дають результати. Яцек Саріуш-Вольский чітко заявляє, що «Брюссель вбачає у будь-якій домовленості України з Росією несумісність з угодою про асоціацію, бо такі угоди з проросійськими інтеграційними структурами перешкоджали б впровадженню важливих принципів лібералізації».
Що це за «двоприєднувальна тактика України»? – запитує один із діячів Європарламенту. Чи це прагнення отримати більше привілеїв від ЄС, чи справжнє бажання надати перевагу Сходові перед Заходом, позбавляючи себе європейської перспективи на шкоду власним інтересам та інтересам ЄС? Євродепутат із Польщі нагадує, що Росія є сумнозвісною своїм постійним тиском на Україну, особливо через енергетику, і Москва має в цьому власні енергетичні інтереси. Якщо сценарій двостороннього російсько-українського газового консорціуму (за повної відсутності ЄС) реалізується, попереджає Саріуш-Вольский, то це суперечитиме правилам ЄС і третьому енергетичному пакетові ЄС, на який Україна погодилася, ставши членом Енергетичної хартії Євросоюзу. Це також підірвало б безпеку постачання газу до Європейського союзу, бо не варто забувати, нагадує керівник комісії Європарламенту, що понад 60 відсотків російського газу до ЄС іде через українську ГТС.
Яцек Саріуш-Вольський вказує на авторитетне дослідження київських експертів, яке доводить, що входження України у проросійські інтеграційні структури кумулятивно зменшило б ВВП України на величину від 0,5 до 4 відсотків разом із негативами низки нових заборонних тарифів з боку ЄС та торговою інтервенцією на користь Росії, Білорусі й Казахстану, тоді як угода про асоціацію, нагадує євродепутат від Польщі, реально сприяла б зростанню ВВП України майже на 12 відсотків. Угода з ЄС допомогла б модернізації економіки України, впровадженню передових технологій, інновацій, переконаний європейський політик. «Економічні, стратегічні й енергетичні складові безпеки України при більш високому рівні інтеграції між Україною та ЄС без проблем перемагають», – переконує керівник комісії Європарламенту владу в Києві та українців загалом. Він сподівається, що Міжнародний глобальний форум у Вроцлаві у червні допоможе українцям не «переборщити у своїх іграх» на цьому полі. На завершення свого матеріалу Яцек Саріуш-Вольський ще раз наголосив: «Європейські політики повинні вимагати, щоб Україна, нарешті, вибрала один шлях свого виходу за цю огорожу».
Європейське видання The Wall Street Journal повідомляє, що Угорщина знову готова змінювати конституцію, щоб уникнути порушень базових принципів ЄС. Якщо Будапешт відмовиться від двох із трьох останніх змін до конституції, то це буде вже вп’яте, коли владна правонаціоналістична партія «Фідес» втручається в основний закон країни від 2011 року. Йдеться, насамперед, про зміни стосовно функціонування судової гілки влади Угорщини, щоб та більше відповідала правилам європейського судочинства. Видання також наголошує, що у звіті американської неурядової правозахисної організації Freedom House, оприлюдненому минулої п’ятниці, наголошено, що негативні конституційні та інші правові зміни в Угорщині та в Україні за 2012 рік визначають найбільш негативні антидемократичні тенденції у Центральній та Східній Європі. Відомо, що однією з головних вимог ЄС і Заходу до України є удосконалення судочинства та скасування практик вибіркового правосуддя.
Московська «Независимая газета» звертає увагу на те, що Міністерство освіти України, очолюване, як характеризує його опозиція, одіозним українофобом Дмитром Табачником, ініціює на наступний рік у школах держави «обов’язкове вивчення другої іноземної мови». Таким чином проросійські сили в Україні й владна Партія регіонів хотіли б якось долати тенденцію все меншого вивчення школярами російської мови, каже чимало експертів, оскільки на цьогорічне тестування з російської записалося лише 2 відсотки випускників шкіл України. Але навіть офіційні дані свідчать, що з другою іноземною школярі вже визначилися на наступний рік: 52 відсотки вибрали німецьку, 23 відсотки – російську, 14 відсотків – французьку, 8 відсотків – англійську. Однак у Партії регіонів сподіваються, що ситуація з російською покращиться у зв’язку з дефіцитом учителів тих іноземних мов, які вибрали учні. Експерти, що їх цитує газета з Москви, наголошують, що статус російської мови в Україні «традиційно використовується для політичних спекуляцій»: владна Партія регіонів намагається цим компенсувати свою нездатність перетворити на парламентському рівні російську на другу державну мову.
